Тетяна Преутеса проводить весілля з 2013 року у Чернівцях і по всій Європі. За ці роки вона бачила тисячі наречених — і каже: з початком повномасштабного вторгнення весілля стали меншими, тихішими — і водночас набагато глибшими. На Буковині її історії про те, як кохання виживає попри все, вражають кожного.
Про це розповідає чернівецьке видання BUK media.
Тетяна Преутеса — ведуча авторських весільних церемоній. Веде їх українською та румунською — тому її запрошують до Румунії, Молдови, Італії, Франції, Бельгії. За 13 років навчилася бачити за кожним весіллям унікальну історію.
“Я завжди була за те, щоб весільна церемонія була про сім’ю, про емоції і про цінності. Кожну церемонію пишу максимально індивідуально. Після зустрічі з нареченими часто чую, що вони як до психолога сходили”, – розповідає Тетяна.
З початком повномасштабного вторгнення географія весіль розширилася кардинально.
“Якщо до 2022 року в Румунії я проводила приблизно п’ять весіль, то зараз — в рази більше. Тому що дуже багато українців за кордоном. Проводила весілля і в Італії, і в Молдові, і у Франції, і в Бельгії”, – каже вона.
У 2025 році з’явилися цікаві пари: наречена — українка, наречений — німець. Або він із Бухареста, вона з Коломиї. Здебільшого такі весілля відбуваються в Румунії — як нейтральній точці.
Але найбільше змінилася атмосфера. Церемонії стали набагато чутливішими.
“Якщо моя церемонія триває 30–40 хвилин, то весь цей час може бути абсолютна тиша. І якби я говорила ще — то далі б слухали. Це про кожного: про наречених, про сім’ю, про те, як важливо бути разом”, – каже Тетяна.
Змінилося і те, хто стоїть поруч із нареченою під час церемонії. Якщо класично наречена виходить із татом, то зараз це не завжди можливо.
“Якщо весілля в Чернівцях, а тато чи брат вже на передовій — наречена виходить із мамою, або з дідусем, або з бабусею, або одразу з нареченим. І якщо весілля за кордоном — така сама ситуація, бо тато і всі брати не перетинають кордон. Це завжди дуже щемливий і болючий момент”, – каже вона.
Весілля стали меншими — і коротшими. Якщо раніше гуляли до 3-ї чи 6-ї ранку, то зараз інакше.
“Якщо весілля в Україні, а конкретно в Чернівцях, то завершується максимально о 22–23 годині. Гостей можуть запросити і на 14-ту. Весіль на 600 людей, як колись, зараз немає ніде”, – каже Тетяна.
Що стосується програми — 98% наречених зараз обирають церемонію. Тетяна каже: це серце і душа весілля. Далі — запрошення до ресторану, тости, перший танець. Але головний принцип незмінний.
“Гості мають почуватися максимально комфортно. Нікого нічого не змушувати. І водночас це не має бути нудно — має бути класно, культурно, з повагою. Гості прийшли святкувати створення нової сім’ї”, – каже вона.
Підготовка до весілля починається задовго до самого дня — іноді за рік, іноді за два. А іноді — за тиждень. Але Тетяна підходить до кожного весілля однаково ретельно.
“Я дуже багато розпитую — і не тільки про наречених, а й про батьків, про вінчальних, про свідків, про друзів, братів, сестер, бабусь, дідусів. Це комплексна робота, яка допомагає створити сценарій церемонії тільки для цих людей. Сценарій цієї пари ніяк не можна повторити”, – розповідає вона.
The post «Весілля стали глибшими»: чернівецька ведуча про те, як війна змінила українські церемонії first appeared on Портал Акцент.
