Нещодавно запорізькі краєзнавці відвідали Петропіль у Широківській сільській громаді Запорізької області.
На цвинтарі побачили могили родини Бодянських Олександра Всеволодовича та Галини Корніївни. 
І збірка, придбана в Запорізькому обласному історико-краєзнавчому музеї імені Новицького – «Археологічна спадщина О.В.Бодянського» – набула більшої матеріальності та зв’язку з нашим життям.
У Запоріжжі знали та любили Олександра Всеволодовича Бодянського (1916–1992). Це легендарна постать української археології, якого часто називали «мандрівним лицарем» або «характерником» археології. Усе життя він присвятив дослідженню Надпоріжжя та Нижнього Подніпров’я. Він не залишив спогадів, бо завжди був у подорожах, у пошуках давнини. Та у матеріалі, збірки про нього написав журналіст Леонід Череватенко. І натхненна розповідь дає змогу уявити, якою людиною був цей природній археолог. Написали про Олександра Бодянського Георгій Шаповалов, Світлана Ляшко, Зоя Попандопуло, Алла Плешивенко… Це й спогади про спільну роботу та його співучасть в експедиціях.
Бодянський з молодих років не був кабінетним ученим. Він пройшов пішки тисячі кілометрів уздовж берегів Дніпра, відкривши понад тисячу археологічних пам’яток – від стоянок кам’яної доби до козацьких зимівників.
Олександр Бодянський працював під час будівництва ДніпроГЕСу – його знахідки тоді потрапляли й до Запорзького краєзнавчого музею й до музею Дніпробуду. Тож, він мав співпрацювати з розстріляним у 1938-му Миколою Філянським, та про це у сучасних біографіях ані слова… Розуміючи руйнівну силу великої води, у 1950-ті Олександр Бодянський працював на берегах Дніпра під час будівництва Каховської ГЕС, намагаючись врятувати те, що історія прирекла на затоплення…
Його пошуки були неймовірно вдалими.
Тож, за особистими спогадами Ольги Борисенко, колишнього головного зберігача фондів Національного заповідника «Хортиця», в цьому музеї сформовано фонд Бодянського, який нараховує понад 400 предметів.
У Дніпропетровському історичному музеї зберігається колекція, зібрана О. Бодянським, понад 2000 одиниць музейних предметів (від палеоліту до середньовіччя).
В Інституті археології НАН України створено окремий «Фонд Бодянського» – унікальний випадок, коли іменний фонд присвячено археологу, який навіть не мав високих наукових ступенів, але чий внесок у польові дослідження був неоціненним.
Серед колег та місцевих жителів Запоріжжя про Бодянського ходили легенди. Казали, що він має надприродну інтуїцію: міг тицьнути палицею в землю на порожньому полі й сказати: «Тут копайте, тут могильник». Його спосіб життя був аскетичним – він міг тижнями жити в степу, харчуючись мінімумом і фокусуючись лише на знахідках.
Сьогодні в Заводському районі Запоріжжя є вулиця Олександра Бодянського, названа на його честь, що підкреслює його статус як «генія місця» для нашого регіону.
Та довкола нас багато місць, з ним пов’язаних.
Він дуже любив степ, і готував чай із степових трав.
Згадаймо людину, яка наповнила знахідками та знаннями наші музеї.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА та зі сторінки Ганни ЧЕРКАСЬКОЇ: розкопки кургану на Бабурці
Сообщение Цього року – 110 років з дня народження археолога, який бачив вглиб землі появились сначала на Газета МИГ.