Алея пам’яті: родичі військовополонених захисників Маріуполя висадили дерева у центрі Запоріжжя,

Сьогодні, 7 грудня, в одному зі скверів Запоріжжя родичі військовослужбовців, які героїчно захищали Маріуполь, висадили 30 дерев скандинавської горобини. Зараз ці захисники перебувають у російському полоні. Рідні кажуть, що закладена алея слугуватиме нагадуванням всім жителям і гостям міста про полонених.

Детальніше у репортажі 061.

Перед висадкою дерев рідні військовополонених влаштували мітинг, на якому особисто звернулись до керівництва в/ч 3033, голови ЗОВА з проханням зробити все, щоб захисники Маріуполя повернулись додому.

Серед учасників акції Валентина Есаулова-Марухненко. Її син вже другий рік перебуває у російському полоні.

— Я поховала його кілька разів, я думала він загинув взагалі. Але, коли хлопців виводили, російські канали відео викладали і на цьому відео ми впізнали свою дитину. І так ми зрозуміли, що він є і він живий. Він з пораненнями, — каже Валентина.

Вже більше року вона нічого не знає про сина. Єдина відома Валентині інформація, що своє 30-річчя її син зустрів в Оленівці, а 31- й рік життя – в якійсь російській в’язниці.

Син Наталії Максим, перебуваючи у російському полоні, вже встиг отримати вирок – 24 роки ув’язнення.

— Його осудили по ст.105, ст. 356. Наче групове вбивство мирного жителя «из-за политической и идеологической неприязни». І ще 356 стаття це жорстоке поводження з мирними мешканцями на окупованій території. Але та територія на той момент окупованою не була, йшли бої. Йшли бої і наче він 4 рази прицільно вистрелив в мирного мешканця. Ці факти дуже сфальсифіковані, сфабриковані, — каже Наталія.

Вона додала, що військовополонені піддаються тортурам і катуванням. Наталія закликала всі міжнародні організації знайти важелі впливу, які допоможуть звільнити хлопців з полону.

Щоб люди не забували про полонених, рідні військовослужбовців висадили у центрі Запоріжжя алею з 30 скандинавських горобин. Саджанці виростили у «Зеленгоспі», а з висадкою допомогли фахівці «Зеленбуду».

— Це та горобина, яка має такі червоні ягоди. Для нас це символ, це символ мабуть у кожного свій. Якщо прийде сюди жінка, яка поховала чоловіка, то вона буде бачити як якусь кров на цих маленьких ягодках. Ми зі свого боку будемо бачити ту кров, яку віддали наші за те щоб ми існували, — зазначила Валентина Есаулова-Марухненко