Американський “морський котик” у Запоріжжі отримав знаковий подарунок

У Центральній міській бібліотеці Запоріжжя відбулася презентація арт-проєкту “Броня”

У рамках цього проєкту запорізькі художниці розмалювали 16 сталевих касок, які їм передали з доборовольчого формування територіальної громади Запоріжжя “Азов”.

У патріотичному арт-проєкті взяли участь Наталія Коробова, Марія Савицька, Лариса Єрмак, Анна Білоусова, Анна Волкова, Людмила Кирилюк, Анастасія Далевська, Вікторія Пєсоцька, Олександра Говтвян, Єва Алвор, Катерина Тарлінська і Олександра Войновська.

Розписані каски можна було побачити на презентації арт-проєкту “Броня” у Центральній міській бібліотеці Запоріжжя. Малюнки художниці наносили на метал акріловими фарбами, а потім покривали їх лаком.

— Ми воюємо. Ми повинні перемогти. Тому виникла така ідея — взяти шоломи, які вже, на жаль, не придатні для використання під час активних бойових дій і зробити з них мистецькі витвори, — розповів, відкриваючи виставку, боєць ДФТГ “Азов” з позивним “Скрипаль” Михайло Савицький, який є одним з ініціаторів “Броні”. — Звернулися до майстринь і вони активно підтримали нашу ідею, зробили арт-об’єкти. Кожна місткиня вклала в шолом свою історію.

За словами Михайла, метою проєкту був передусім збір коштів для їх добровольчого формування “Азов” — на придбання сучасних шоломів. Планувалося, що каски продадуть на аукціоні. Але в процесі його реалізації ініціатори зрозуміли, що ці витвори мистецтва повинні побачити багато людей.

— Сподіваюсь, що така творча ініціатива, проєкт “Броня”, матиме продовження. Він буде жити, буде розвиватися. Він буде надихати нас на подальшу боротьбу, — зазначив боєць “Азову”.

Українці дивляться в майбутнє з надією

На презентації був присутній командир ДФТГ Запоріжжя №4 “Азов” Михайло Пирог.

— Якщо одним поглядом обвести експонати виставки, то бачимо, що ці витвори мистецтва яскраві, життєрадісні, — зазначив Михайло. — Вони наповнюють впевненістю в перемозі. Оце, напевне, головне — як би важко нам, українцям, не було, ми завжди дивимось вперед з надією, з впевненістю у перемозі, у нашому світлому майбутньому.

Цей проєкт — волонтерський, коштів на втілення своїх ідей учасники не отримували. Михайло Пирог подякував не тільки учасникам арт-проєкту. Він подякував усім волонтерам, зазначивши, що все, що відбувається у його житті з 2014 року, тісно переплетене з волонтерською діяльністю.

— На сьогоднішній день знову величезний тягар певного забезпечення захисників країни ліг на плечі волонтерів, — підкреслив Михайло. — І я не буду втомлюватися казати, що вклоняюся в ноги кожному волонтеру за величезний внесок, який вони роблять для перемоги.

Це надихає, дає можливість бійцям на передовій тримати оборону, вести наступальні дії, розуміючи, що за ними позаду — наша держава з такими надзвичайними людьми. Усі разом — до перемоги!

Художниць у ідеях не обмежували

Організатором та ідеологом арт-проєкту “Броня” також є відомий запорізький волонтер Денис Астаф’єв.

— Це абсолютно волонтерська робота, — розповів Денис. — Художницям запропонували і вони відгукнулись. Художниць не обмежували в ідеях, тому всі шоломи вийшли різні і оригінальні.

Це не перша творча ініціатива з подачі “Азова”. Сподіваюсь, що і не остання. Це продовження, як на мене, козацьких традицій. Бо козацтво завжди підтримувало мистецтво. “Азов” опікується не тільки захистом країни, а й мистецтвом також. Це дуже важливо.

Денис Астаф’єв зазначив, що виставка арт-проєкту “Броня” відрізняється від інших. Експонати не тільки можна чіпати руками, роздивлятися, а й надягати каски їх для фотографування.

На виставці впадала у очі різноманітність ідей, втілених авторами. Були малюнки на тему війни та миру, квітучої України та її майбутнього, зашифровані символи.

Молоді художниці малювали війну, старші — мир

— Мистецтво покликано дарувати людям радість, змушувати їх замислитися, — вважає відома художниця Наталія Коробова. — У цих касках відображені різноманітність подій і поглядів. Кожний вносив свою особливу грань в розуміння світу.

Це чудова ідея, тому, коли мені зателефонував Міша Савицький, я відразу сказала “Так”. На мою думку, проєкт повинен розвиватися. Можна доєднати до нього представників діаспори.

Наталія Коробова розписала для проєкту дві каски. Одну роботу назвала “Україна квітуча”, другу — “Ніч така зоряна, місячна, ясная”.

На першій касці Наталія зобразила яскраві польові квіти — маки, васильки, дзвіночки і пшеницю. Робота життєстверджуюча, вона дає надію на те, що мир у нашу квітучу країну повернеться.

А на другій касці художниця намалювала картинку з сільського життя по мотивам відомої української пісні — закохана парочка, дівчина несе своєму хлопцю молоко в горщику, хата, на даху якої ходить чорний кіт.

— Це дуже цікаво: те, що належить війні, перетворити у прикрасу, у арт-об”єкт, — розповіла “Індустріалці” Наталія. — До речі, цікаво, молоде покоління зображало війну, за рідким виключенням. А ми зображали мир.

Не те, що ми не відчуваємо війни. У мене батько воював, дід, один дід загинув. В Україні зараз йде війна і ми всі живемо новинами з фронту. Але ми мріємо про мир і його зображали.

Мені здається, це гарна ідея. Хотілося б, щоб ці каски були продані, а кошти пішли на потреби військових. Це було б чудово!

У майстерні Наталії Коробової також розмальовували каски Марія Савицька і Лариса Єрмак. Марія Савицька розписала три каски. На виставці представлені її роботи “Ой, у лузі червона калина”, “Мирні квіти” та “Весілля” (за мотивами творів Марії Приймаченко “Весілля”, “Осінь їде на коні” та “Буслики”.

Роботи містять багато символів

А Лариса Єрмак втілила свої задуми у двох роботах — “Рутенія” та “Воїни світла”. Її роботи містять багато символів, які людині непідготовленній, напевне, важко зрозуміти.

Як нагадала “Індустріалці” Лариса Єрмак, рутенія — це узагальнююча назва шрифтів та шрифтових гарнітур для української абетки, створених у 2000—2021 рр. професором, художником — каліграфістом Василем Чебаником на основі традицій руської доби та козацьких скорописів у рамках проєкту «Графіка української мови». За роботу над проєктом Василь Чебаник отримав Шевченківську премію у 2019-му році.

— Тематика — ми боремося за світло, за життя і нам допомагає Всесвіт, все, що стоїть на стороні добра. Окрім шрифту, на касці намалювала літеру “Ч” — це чоловічий знак, дуже сильний оберіг, — розповіла Лариса. — Також можна бачити тризуб і букву “Т” — трипільський знак єднання. Об’єднання усіх елементів дає схожість на букву “Ж” — життя.

На лобовій частині теж зображена буква “Ж” — життя. Це формула космосу в трипільській культурі.

Це така модернова каска. Мені допомагала в її розпису Маша Савицька — доводила рівненько куточки. Тому що я аквареліст, у мене все тече. Трішечки спільна робота.

Це одна робота Лариси — “Воїни світла” також містить багато символів. Художниця використовувала сваргу — символ, пов’язаний зі слов’янським богом вогню та війни Сварогом.

— З цього знаку німці зробили свастику, але він наш, — розповідає Лариса. — Сварга — символ сонця, життя, щастя, сімейного затишку.

На касці зображені, зокрема два ромби — поєднання чоловічого та жіночого начал. Така символіка використовувалась у давні часи на вишиванках, які вагітні жінки носили до народження дитини. А ще художниця намалювала хрест, древніх баб, Хортицю.

— Наші пращури нам допомагають, тому робота має назву “Воїни світла”, — зазначає Лариса. — Я звикла працювати на площині, цей досвід роботи на круглій поверхні перший. Дуже сподобалось.

Художниця Вікторія Пєсоцька намалювала на касці українку — незламну, горду. Каску вирішила не зафарбовувати — “тут трішечки енергії людини, якій вона належала”.

— Це мама, яка стоїть за своїх дітей. Кожна жінка захищає своїх дітей до останнього. Хтось поїхав за кордон, захищаючи дітей, хтось залишився, комусь довелося виїхати до інших міст України, — каже Вікторія. — А є такі діти, що захищають країну. Ми молимося за кожного. Ми віримо в нашу Перемогу, в наше майбутнє.

Катерина Тарлінська свою роботу назвала “Листи війни”.

— З початком війни багато українців виїхали в різні країни в пошуку захисту, безпеки. І пишуть один одному листи, як вони сумують, як чекають зустрічі, як чекають, щоб закінчилась війна, — розповідає Катерина. — Використала багато художніх технік, кольорова гама лаконічна, стримана. Мені здається, ідея прочитується — листи війни, марки, папір, самі повідомлення. Це моя історія, моя інтерпретація сьогоднішнього життя.

Олександра Войновська для своєї композиції “Квітковий оберіг” також залишила касці її власний колір.

— Ідея, як розписати каску, виникла відразу, — ділиться авторка. — Петриківський розпис = характерний для нашого краю. Це як дух українського народу. Квіти символізують нашу душу, наші думки, серце. Я хотіла передати навіть через війну нашу історію. Ми любимо нашу країну, мову, культуру. Я вважаю, що Україна повинна завжди квітнути!

Квіти Перемоги і черепи

І Єва Алвар також використала квіти для втілення своєї ідеї. Але вони у художниці зовсім не такі, як у інших учасниць проєкту.

— Моя робота має назву “Квіти Перемоги”, — розповідає Єва. — Це стилізовані квіти калини, які є одним із важливих символів України. В той же час кущ калини часто садили на могилах загиблих у боях воїнів. Суцвіття у мене стилізоване — у вигляді черепів. Щоб ми пам’ятали, якою ціною буде здобута перемога, скільки за неї заплачено. Тобто це нагадування про ціну перемоги.

На касці намалювала живіт вагітної жінки

Художниця Людмила Кирилюк втілила ідею свого чоловіка — директора Благодійного фонду «Покоління майбутнього» Максима Кравчука. Вона зобразила на касці живіт вагітної жінки.

— Ми наразі воюємо на творчому фронті, — каже Людмила, яка разом з іншими волонтерами нещодавно прикрасила муралами будівлю Запорізького військового госпіталю. — Оскільки наш фонд називається “Покоління майбутнього”, ми зобразили і втілили все, що захищаємо — наше майбутнє, наших діток.

Сама каска — це символ захисту. А жіночі руки, зображені на ній, захищають дитя. Це сім’я. Батько на фронті воює за свою сім’ю, за свою дружину і дитину. Він знає, за що бореться.

Броня захищає. Наші захисники — це броня нашої країни та нашого майбутнього! Саме те, заради чого ми всі зараз боремося. Ми віримо в наше світле майбутнє, віримо в ЗСУ.

Ми віримо, що закінчиться війна і наша країна розквітне, як калина, яка також зображена на касці.

Командир ДФТГ Запоріжжя “Азов” Михайло Пирог був просто вражений роботою Людмили Кирилюк.

— Неймовірна робота! Коли я побачив, у мене відібрало мову. Зобразити майбутнє життя на військовій касці — для мене це недосяжно. Це душа України, — поділився емоціями Михайло Пирог.

Розписану каску подарували американцю

Всього запорізькі майстрині розмалювали 16 шоломів. Але один експонат Михайло Савицький вже подарував.

Як повідомляє штаб оборони Запорізького краю, нещодавно до розташування добровольчого формування «Азов» Запоріжжя завітав засновник громадської організації «OASIS» (США), випускник військової академії, «морський котик» Майкл Вільямс.

Ще у квітні організація Майкла надала запорізьким «азовцям» бронежилети. Цього разу подарунком від неї були індивідуальні аптечки. Майкл не просто віддав бійцям необхідні медичні засоби, але й детально розповів, як користуватися усіма складовими своїх подарунків.

З аптечками американець подарував запорізьким бійцям прапор та шеврони з девізом ВМС США «Don’t give up the ship» (ідіома, яку можна перекласти як «Корабль не здавати!», тобто заклик ніколи не здаватися).

Бійці формування в свою чергу не залишили з порожніми руками самого Майкла. Американського гостя запросили на виставку касок, розписаних запорізькими майстринями, де Михайло Савицький подарував йому один з експонатів — роботу мами, художниці Марії Савицької, яка називається “Ой, у лузі червона калина”.

Роботи, представлені в арт-проєкті «Броня»

1. Марія Савицька — «Ой, у лузі червона калина»

2. Анна Білоусова- «Жива»

3. Лариса Єрмак — «Воїни світла»

4. Марія Савицька — «Мирні квіти»

5. Анна Волкова — » The heart of the world»

6. Наталія Коробова — «Ніч така місячна, зоряна, ясная»

7. Марія Савицька — «Весілля» (за мотивами творів Марії Приймаченко «Весілля», Осінь їде на коні», «Буслики»)

8. Лариса Єрмак — «Рутенія»

9. Людмила Кирилюк — «Покоління майбутнього»

10. АнастасіяДалевська — «Від розрухи до світанку»

11. Вікторія Пєсоцька — «Незламна. Нескорена. Вільна»