Напередодні відкриття 97-го сезону в Запорізькому обласному музично-драматичному театрі імені Володимира Магара згадували корифеїв сцени.
Григорій Антоненко, Тетяна Мірошниченко та Володимир Лук’янець наче оживали у спогадах, у безцінних відеозаписах вистав, у збереженому голосі та рухах. В цей день були встановлені меморіальні таблички на гримерних кімнатах. 15 жовтня на могилі Григорія Антоненка постане пам’ятник.
Вітаючи присутніх, директорка-художня керівниця театру Наталія Власова зокрема промовила: “…головне – мирне небо. І наш театр виховає ще не одне покоління артистів, не одне покоління справжніх зірок, які будуть прославляти Запорізький край на всю Україну і на весь світ”.
І запросила аплодисментами привітати спогади, фотострічку та відеозаписи театральних робіт величних наших акторів: “людей, яких вшановуємо…”
Й аплодисменти лунали не раз цього дня. Вела програму заслужена артистка України Наталія Зубик.
Антоненко Григорій Миколайович (28 серпня 1927 – 13 січня 2017)…
Людина-легенда.
Народний артист України, стипедиат довічної стипендії президента, найстарший із акторів-магарівців, який пропрацював із Володимиром Магаром 21 рік… Людина-легенда. Григорій Антоненко віддав театрові 70 років свого життя. Зіграв більш ніж 200 ролей – співав, танцював, мав неймовірно чітку пам’ять і довгий час був дійсно живою енциклопедією театра. Саме він надихнув видатного історика, колишнього завліта театру Магара Михайла Гайдабуру на дослідження історії театру в роки Другої світової війни, в часи окупації України нацистськими військами… Його спогади безцінні, бо діяльність у Запорізькому українському музично-драматичному театрі розпочав 18 жовтня 1943 року в складі балету театру.
Відеозаписи, особливо чорно-білі, найдавніші, зберегли енергетику актора, якою наповнився зал при перегляді.
Мірошниченко Тетяна Кузьмівна (18 лютого 1933 – 15 грудня 2009)
Народна артистка України.
На запорізькій сцені вона провела 55 років свого життя.
Вона в усьому була справжньою українкою. Її зовнішність, яскрава та виразна, її приємний голос і прекрасна мова випромінювали українську сутність душі. Ці якості, поряд із жіночою чарівливістю і сильним характером, наповнювали сценічні образи Тетяни Мірошниченко.
У репертуарі Тетяни Кузьмівни – понад 160 ролей у виставах за українською та світовою класикою.
Цього року сезон у театрі імені Магара відкриває вистава «Зілля» [режисер Віталій Денисенко] за повістю Ольги Кобилянської. А Тетяна Мірошниченко у виставі «У неділю рано зілля копала», у постановці Володимира Магара, грала як Настку, так і потім, багато років – маму.
Тетяна Мірошниченко була не тільки актрисою, вона брала активну участь у громадському та педагогічному житті: викладала курс сценічної мови у музичному училищі імені Платона Майбороди, очолювава обласну організацію товариства «Просвіта» та обласну організацію «Меморіал», пропагувала та захищала українську мову.
Фрагмент відеозапису вистави «Дім Бернарди Альби» Ф. Ґ. Лорки наповнив залу такою пристрастю!
Аплодисменти стали нагородою та щирим захопленням.
Емоційно згадувала свою щиру дружбу із Тетяною Кузьмівною заслужена артистка України Світлана Влащенко: “Я вам вклоняюся… За вашу людяність, за ваші таланти, – сказала вона, вдивляючись у портрет. – Ви були такі й у побутовому житті, й у творчості.
Це була неперевершена трагедійна, драматична актриса. «Дім Бернарда Альби» – це була її лебедина пісня. Це вона зіграла саму себе. Непримирима. І людяна.
Це була й неперевершена комедійна актриса. Штампу не було. Кожний раз вона різна…
І це було шикарне меццо-сопрано – в усіх оперетах вона була зайнята”.
Аплодисменти звучали спогадам й великій актрисі.
Лук’янець Володимир Олександрович (30 вересня 1940 – 05 березня 2009)
Народний артист України. Прихована за зовнішнім спокоєм акторська пристрасність, скульптурна зовнішність, приємний голос і, найголовніше, – майстерність психологічної гри. Саме ці риси акторського таланту виявлялася вже в перших ролях Володимира Лук’янця.
Він умів поєднати зовнішню «декоративність» романтичних героїв з трепетністю їхнього душевного життя. Безсумнівним успіхом актора були ролі Гаральда в «Ярославі Мудрому» І. Кочерги та Долона в «Кассандрі» Лесі Українки – в цих характерах артист втілив тему мужності, відваги, подвигу.
Любив і умів Володимир Олександрович створювати комедійні та сатиричні образи, виразно і з філігранним почуттям міри втілював на сцені народні типи…
Розповісти про свої молоді спогади про корифеїв вийшла Народна артистка України Ніна Шинкарук… І згадувала, як у молоді роки вона з іншими такими ж акторами кожну виставу дивилися, жадібно вбираючи уроки, переймаючи вміння володіння голосом, пластику рухів та ведення гри…
***
Наш театр береже традиції, спирається на досвід та збагачує театральне життя Запоріжжя.
3, 4 та 5 жовтня першою виставою нового сезону стане «Зілля» – сучасного звучання набуває твір Ольги Кобилянської, який забринів на сцені 70 років тому… Приходьте доторкнутися до славетної історії.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та з сайту https://magara.zp.ua
Сообщение Аплодисментами вдячності в театрі імені Магара вшанували пам’ять про корифеїв появились сначала на Газета МИГ.