У червні минулого року ветерани АТО Олексій Сович та Олександр Дівочий започаткували власний бізнес у Запоріжжі.
Тоді, першими гостями фаст-фуду стали журналісти Forpost. Хлопці з дуже оптимістичним настроєм розказали, чому вирішили зайнятися власною справою, як планують її розвивати та хто надає підтримку на етапі здійснення перших кроків.
З того часу пройшло більш ніж півроку, за цей час заклад, з дуже символічною назвою “Бронік” переїжджав двічі. Першим місцем розташування був запорізький автовокзал. Основну ставку новоспечені підприємці робили на пасажирів вокзалу, які, в переважній більшості їхали до курортних куточків області. В день нашого першого візиту на локації робота кипіла, Олексій пригощав гостей, а Олександр порався на території. Варто відзначити, хлопці хотіли та й мусили все зробити власними руками: облаштувати місце, розчистити територію, відреконструювати причіп для торгівлі, а у майбутньому планували зробити майданчик для відпочинку, щоб гості могли очікувати свого рейсу в затишних умовах. В Олександра є добрі навички з різьблення по дереву, тож він власноруч виготовив стилізовану вивіску, своїми руками зробив лавочки та столи.
Місцевий бізнесмен Максим Дрозденко, в оредні якого знаходилася територія біля автовокзалу надав ділянку землі в користування, на початковому етапі домовленість була – задарма, умови подальшої співпраці повинні були залежати від спроможності бізнесу оплачувати оренду. Тоді усім здавалося, що заклад просто приречений на успіх, але через кілька місяців запоріжці дізналися про зміну місця дислокації “Броніка”.
Про умови, в яких опинилися бійці АТО та постійні переїзди ми говорили з одним із співвласників сендвіч-бару Олексієм. Його партнер Олександр на той час займався реалізацією нових задумів, але про це згодом.
Олексію, з чим пов’язане рішення про переїзд “Броніка” та чому саме на правий берег, це ж спальний район міста?
Передбачити чи прорахувати все, особливо, якщо ти в минулому не мав досвіду підприємницької діяльності є доволі складно. Літо біля автовокзалу пройшло наче непогано, можу навіть сказати – прогнози себе виправдали. Не скажу, що був прямо потік гостей, але роботи вистачало. Ближче до осені, коли курортний сезон добігав закінчення клієнтів поменшало, а коли похолодало їх стало критично мало. До цього фактору з’явилася ще й проблема з підключенням точки до електроенергії, яка потребувала відчутної для нас суми коштів. Оцінивши перспективи та фінансові можливості ми вирішили просуватися кудись далі. Все, що знайшли, більш-менш підходяще, це місце у Бородинському мікрорайоні. Ілюзій не будували і знали, що перспектив там мало і розвитку не буде. Мушу сказати, дуже відчутно допомогли друзі, вони були нашими постійними клієнтами, інколи приходили до нас зі своїми друзями, часто робили фото в “Броніку” і викладали їх в соціальних мережах. Це була добра реклама, яка дала чітке розуміння того, що основа успіху це ситі та задоволені гості.
З недавніх пір “Бронік” веде діяльність на площі Маяковського, тут ви зустріли Новий рік та провели свята. Чи плануєте тут залишитися?
Згідно з договором, право на перебування тут у нас залишається до початку березня, вже зараз підбираємо нове місце. Дуже хочеться, щоб воно було постійним. Ви ж знаєте, такий формат закладу, як у нас, дуже залежить від того, наскільки вдало підібране місце. Було б чудово розташуватися там, де вигідно і влітку і взимку, бо сезонність боляче б’є по кишені. Один варіант ми вже приглянули, але поки гарантій не маємо. Хочеться поставити “Бронік” у невеличкому парку біля театру ляльок, там хороша територія і доволі людно. Я навіть уявив, як ми зможемо облагородити територію для студентів, це було класне комфортне місце відпочинку між парами і хорошими стравами нашої кухні.
Як ваші смачнющі вареники-фрі, оцінили запоріжці? А у новорічні свята що найактивніше замовляли?
Вареники замовляли у тому числі, але найбільш популярними залишаються гарячі напої – кава та чай, також хот-доги добре брали. У нас збільшився асортимент начинок вареників-фрі, тепер може забезпечити замовлення на будь-який смак. До речі, як і обіцяли, вареники виключно ручної роботи. А от консерви за стандартами НАТО не пішли, зрештою і не дивно, вони недешеві, тож якщо ти жодного разу не пробував замовляти не будеш.
Чи вийшов “Бронік” на стабільний прибуток?
Поки одні збитки, але чому так ми чітко розуміємо, є об’єктивні та суб’єктивні причини низького заробітку. Серед об’єктивних – сезонність. У новорічні свята на Маяковського було дуже жваво, прибутки отримували непогані, навіть бажання працювати та розвиватися “зашкалювало”, зараз як бачите людей нема, усі чекають потепління.
До суб’єктивних я можу віднести відсутність системної реклами та нашу не надто високу активність. До того ж, ми переїжджаємо часто, такі точки потрібно, як то кажуть “прищепити”. Наші постійні гості ще не встигли звикнути до одного, як ми переїхали в інше місце. Причини такої ситуації знаємо, це головне, тож поступово будемо усувати недоліки.
Ви сказали про бажання переїзду в район площі Університетської, чи мали вже з кимось переговори з цього приводу? Скажіть, загалом влада місцева йде на якісь поступки, сприяє розвитку підприємницької діяльності?
Нещодавно мали зустріч з головою Олександрівської районної адміністрації Валерієм Мостовим. Перше враження від спілкування дуже позитивне, конструктивна людина, яка готова допомогти. Втім, місце, яке нам дуже сподобалося належить обласній раді, так сказав Мостовий, тож переговори будемо вести з ними. Сам же голова району попередив, що ми можемо у будь-який час до нього звернутися, якщо готові будемо розглядати інші місця в районі.
Стосовно сприяння місцевої влади – перешкод не створюють, де можуть – сприяють. Скажімо ось цей будиночок дерев’яний, де зараз розташований “Бронік”, його надали з міської ради на досить хороших умовах. Ні я, ні мій партнер Олександр не скаржимося і розуміємо, розвивати бізнес можна і треба. Коли ти не живеш думкою, що тобі хтось і щось винен, то можеш думати самокритично і знаходити відповіді на всі запитання.
Переважна більшість тих, хто не зміг вивести бізнес на прибуток у найближчий час скаржаться на країну, владу, високу інфляцію та несприятливий економічний клімат. Що з цього приводу хочете сказати ви?
Не знаю, як у інших країнах, але переносити відповідальність з себе на когось це найлегше, що можна зробити. Якось я міркував над тим, чому українці завжди не задоволені владою чи то місцевою, чи центральною. Дійшов до висновку – навіть якщо президентом у нас був сам Ісус Христос, все одно ладу не було б. У нас суспільство пасивне, яке не хоче брати на себе відповідальність та проявляти ініціативу. Найбільш “рішучі” дії, на які здатні більшість громадян, це нарікати на кухні своєї квартири. Не може бути так, що прийшла нова влада і у всіх одразу стало все гарно, усі почали жити в достатку. Особисто я хочу, щоб усі жили за правилом: “Країна починається з тебе!”
Руки не опускаються? Знаю, що частину коштів на відкриття власної справи ви позичили, а їх потрібно повертати. Не хотілося все кинути і зайнятися чимось іншим?
Ніяк ні! Фінансові зобов’язання навпаки мотивують працювати більше і краще. У більшості випадків, коли починаєш чимось займатися, то мусиш заслужити довіру, показати себе, стати цінним співробітником, лише після цього підвищують гонорар, тут так само. Я знаю що добробут буде, бо ми все робимо з любов’ю та наполегливо. До нас ще стоятимуть черги, вірю в це.
Редакція Форпост бажає успіхів підприємцям і обіцяє відслідковувати цю гарну історію, яка обов’язково стане успішною.
Спілкувалася Мирослава Балабан
Источник: https://forpost.media/intervju/bijci-ato-jaki-zapochatkuvali-u-zaporizhzhi-vlasnu-spravu-rozpovili-pro-uspihi-ta-pereshkodi.html
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
