Родина підприємців із Мелітополя Євген та Вікторія Довгі пережила побиття, переховування від окупантів і евакуацію «на перекладних».
Про їхню історію пише «Акцент» з посиланням на «РІА М».
До війни Євген працював у сфері шкільного харчування – орендував приміщення у їдальнях школи №№23 та 19-го ліцею Мелітополя, у Приазовському, а також надавав послуги опалення у Приазовському. Нині підприємець став волонтером.
24 лютого 2022 року Євген та Вікторія, як і більшість мелітопольців, прокинулися від вибухів. Росія завдала авіаційного удару по військовому аеродрому. З перших днів війни подружня пара включилася до волонтерського руху.
Школи не працювали, тому ми зібрали всі продукти, які закупили раніше, і роздавали їх тим, хто потребував. Спільно з владою організував випічку та безкоштовну роздачу хліба у Приазовському. Привозив продукти для хлопців, які працювали в охороні громадського порядку та охороняли Мелітополь від мародерів, — згадує Євген.
Проте волонтерство закінчилося після того, як до його офісу прийшли п’ятеро озброєних людей у балаклавах. Усіх співробітників вони зігнали до одного кабінету та закрили. А Євгенія почали бити. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Почали бити, вимагати гроші – 100 тисяч доларів треба було віддати їм до вечора. Повідомили, що співпрацюють із окупаційною владою і у них усе схоплено. Говорили, що на блок-постах військові попереджені і, якщо я спробую виїхати, тоді буде погано вже моїй родині. Пообіцяли, що живим із Мелітополя не випустять, – згадує Євген.Я зайшла до офісу та дістала телефон. Намагалася все це зняти для доказів. Але вони пригрозили: «Якщо так робитимеш, поїдеш з нами». І я сховала телефон, – розповідає Вікторія Довга.
Після розмови з бандитами Євгена важко було впізнати. Особливо на другий день, коли все обличчя набрякло.
Я звернув увагу, що крові було багато, голову розбито, струс мозку отримав. Але ніс та щелепа не ламали. Склалося враження, що били для того, щоб моторошно наздогнати. Залякати якимось чином, щоби приніс гроші, — ділиться своїми здогадами Євген, припускаючи, що це були місцеві колаборанти. 
Пізніше бізнес місцевих бандитів вдало перейняли військові російської армії. Вони затримували місцевих підприємців, садили їх у підвали, били та катували струмом, доки ті не погоджувалися принести гроші. Про це є свідчення тих, хто побував на підвалах.
Евакуація
Після побиття Євген із дружиною та двома синами одному на той момент було 2,5 роки, другому – 8 років, 5 днів ховалися у знайомих, розуміючи, що до них у квартиру можуть прийти. Коли набряклість зійшла, Євген сховав дружину з дітьми в іншому населеному пункті, який також був окупований. А сам спробував вибратися до Запоріжжя. Їхати довелося на перекладних.
Це було приблизно у 20-х числах березня. Я домовився, що мене вивезе одна машина до певного населеного пункту. Потім мала підібрати вже інша машина. Деякі відрізки шляху доводилося долати пішки. Дістався до Василівки. Але звідти не випускали нас. Тоді я знайшов іншого водія з машиною та ми з супутницями-жінками виїхали через Токмак, Пологи, Оріхів. Все довкола вибухало. Але насправді така історія майже у всіх наших переселенців, – згадує Євген.
Діставшись Запоріжжя, мелітопольець почав організовувати план евакуації дружини з двома дітьми. Через 2,5 місяці розлуки сім’я возз’єдналася. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/biznesmen-iz-zaporizkoyi-oblasti-pokazav-svoyi-foto-pislya-zbrojnogo-napadu-kolaborantiv-foto/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
