Экс-гитарист группы «Окен Ельзи» Павел Гудимов стал успешным галеристом
Хедлайнером Музейного форума, проходившего в Запорожском областном краеведческом музее в рамках Дней гостеприимства, стал»один из лучших галеристов страны, экс-участник группы «»Окен Ельзи» Павел Гудимов.»»Его Арт-центр «Я галерея» работает в Киеве и во Львове. (Был и в Днепре, но закрылся).» Со специалистами Павел Гудимов пообщался на тему» «Куратор и музей». И дал читателям «Индустрилки» эксклюзивное интервью.
— Павел,»в октябре группе “Океан Ельзи” исполнилось 25 лет. Что вам особенно вспоминается?
— Найцікавіше — це самий початок. Спочатку у нас була група “Клан тиші”. А коли прийшов Славік (Вакарчук. — С. О.), то стали “Океаном Ельзи”. Пам’ятаю на початку, чим менше ми вміли грати і співати, тим більше сміялись. Ми виходили після репетицій, шли додому і ржали без всяких наркотиків і так далі. Нам було просто весело. Була якась легкість. Чим далі, чим більш серйозно ми відносились до музики, зникав оцей веселий момент, виникало напруження. І в якийсь мірі я, я і всі, напевно, учасники групи трошки сумуємо за тими часами, які неможливо повернути.
— Существует ли ваша группа «Гудимов»?
— Ні, поки ми розпустилися. Кожен з музикантів грає окремо. Але, думаю, що ми якось зберемось і пограємо разом. Я займаюсь музикою дуже рідко. Іноді беру участь у концертах, куди мене запрошують. Останній раз це був концерт джазового музиканта Володимира Тарасова. До того ми зі Славіком Вакарчуком удвох грали концерт у Львові, минулого літа. Власне грали ті пісні “Океану Ельзи”, що були створені у Львові.
— А как вы полюбили искусство?
— Просто не маєш шансів не полюбити мистецтво, коли живеш в оточенні картин на стінах, книжок на полицях, дій твоїх рідних. Дід — архітектор. Бабуся — бухгалтер, яка все життя мала величезний сентимент до театру і працювала в театрах. Мама — дизайнер і архітектор. З дитинства ми з мамою ходили по майстернях художників у Львові, які були її друзями. Я виріс в цьому середовищі. Коли, підлітком, почав займатися музикою, це ніяк не вплинуло на любов до мистецтва.
Коли мені було років 27, ми з гуртом «Океан Ельзи» переїхали до Києва. І на початку 2000-х я відкрив у Києві Арт-центр «Я дизайн». Відразу почав показувати виставки, займатися концептуальним сучасним дизайном. А в 2007 році відкрив «Я галерею”. Тобто, маючи музичну кар’єру, я займався візуальним мистецтвом. А потім більше переключався на нього. А з 2007 року маю видавництво “Артбук”.
— ”Я галерея” живет за счет продаж или за счет грантов?
— Величезну роль відіграють гранти. ”Я галерея” продає сучасне мистецтво, але за це жити неможливо. У нас немає арт-ринку. Продажі відбуваються епізодично і дуже рідко. І в більшості випадків для наших постійних друзів. Але практично немає художників, у яких ніколи не купили роботу. Навіть речі, які викликають багато запитань — як це можна інсталювати дома? Все рівно знаходяться люди, яким це подобається.
В цілому бачу передумову формування арт-ринку, якщо на всіх рівнях буде система популяризація мистецтва.
— Думаете ли привозить в Запорожье свои проекты? В 2010 году вы показывали выставку «Генофонд» в запорожской галерею Баранника, основатель которой Юрий Баранник, к сожалению, недавно ушел из жизни.»»
— Юрій Бараннік з тих людей, які формують середовище, це людина-інституція. Мені здається, що ми не до кінця усвідомили, кого втратили. Втратили ще багато зв’язків, які трималися на його особистості. Це замінити неможливо. Вважаю, це величезна втрата для України, а не тільки для Запоріжжя. Але має хоч трохи сприяти тому, щоб люди усвідомили роль Юрія Баранніка. Можливо, хоч трошки взялися за голову і почали продовжувати його справу.
В подальшому хотів би налагодити контакти з Запорізьким художнім музеєм.»Я — великий фанат музейної справи. Останні двадцять років вивчаю, у тому числі за кордоном, і займаюсь музейними проектами. І, власне, мій останній проект “Ангели” у Львівській національній галереї мистецтв імені Возницького є таким підсумковим для першої частини кар’єри. Проект показав співдружність музеїв — задіяли більше 30 музеїв і приватних колекцій. Було 32 тисячі відвідувачів.
У “Я галереї” є постійна програма роботи з музеями. Співпрацюємо з Дніпром, Львовом, Києвом, Хмельницькім та іншими містами. Я відкритий до пропозицій.
Самые талантливые художники «Я галереи»:
старшего поколения — Тиберий Сильваши, Николай Малышко, Игорь Янович;
среднего поколения — Павел Маков, Андрей Сагайдаковский, Владимир Костырко;
молодые художники — Андрей Хир, Антон Логов, Олег Грищенко.
В Запорожье Павел Гудимов также посмотрел»выставку оригиналов росписей Марии Примаченко, которая работает в художественном музее до 7 декабря.
Читайте также:»В Венеции запорожанка ходила по воде и смотрела на уборку крови.
Фото автора
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/byivshiy-gitarist-gruppyi-oken-elzi-rasskazal-chem-seychas-zanimaetsya
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
