Чинним законодавством передбачено чітку процедуру передачі арештованих активів підприємств в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Але останнє слово у цьому питанні завжди за судом.
Про це заявив заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці РБК-Україна.
Він зазначив, що за правилами Кримінального процесуального кодексу, усі докази у справах мають зберігатися у стані, придатному для їх використання. Коли йдеться про обʼєкти, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вони передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді чи суду до Агентства з розшуку та менеджменту активів.
Експерт також підкреслив, що якщо ж арешт накладається на активи підприємства і судом вирішено питання про їх передачу, АРМА має обовʼязок зберегти не лише активи як такі, але і їхню економічну вартість, а за можливості – збільшити її.
Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції).
«Сьогодні перелік тих ухвал, які можна оскаржити в апеляції, складається з пʼятнадцяти позицій. І серед них немає рішень, що стосувалися б питань передачі майна в управління. Найближчою за змістом є ухвала про арешт майна або відмову у ньому. Але при цьому слід ураховувати два аспекти. По-перше, процедура передачі майна в управління АРМА має самостійні умови прийнятності, які відмінні від критеріїв застосування арешту майна. По суті вона становить окреме більш обтяжливе порівняно з арештом втручання в право мирного володіння майном», — зазначив експерт.
За словами Богатиря, ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про передачу майна в управління АРМА не може бути оскаржена. Втім, посилаючись на загальні норми КПК, сторона обвинувачення все ж подає апеляційні скарги.
Кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальну процедуру зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА. І під час розгляду цього питання слід керуватися як загальними нормами (зокрема щодо порядку розгляду подання слідчого), так і спеціальними (ст. 100 КПК щодо порядку зберігання речових доказів, ст. 309 КПК щодо переліку судових рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку).
За словами юриста, зрозуміло, що під час досудового розслідування оскарження ухвал слідчого судді про передачу майна в управління АРМА або про відмову у такій передачі за процесуальним законом неможливе. Поскаржитися до апеляції можуть лише потерпілий, підозрюваний чи третя особа на ухвалу слідчого судді щодо арешту майна.
«За будь-яких обставин ми маємо розуміти, що висновки про застосування норм права, якщо вони вже викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відтак, усі інші правові позиції, зокрема представників АРМА, слідчих, прокурорів, що відмінні від думки ВС є неприйнятними», — додав адвокат Володимир Богатир.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
