Напередодні Дня захисників та захисниць України у Запоріжжі в парку Металургів вшанували памʼять загиблих героїв. На 9-метровому металевому «Дереві памʼяті» зʼявилось 85 нових нових дзвоників, на яких викарбувані імена загиблих оборонців.
«Встановлення цих дзвіночків тут, на цьому «Дереві памʼяті», є дуже важливим для нас. Це памʼять про наших чоловіків, синів, братів, батьків — наших рідних і коханих, які загинули, захищаючи країну. Це ще одне місце, куди я можу прийти, щоби подумати, подумками поговорити. Я дуже хотіла, щоби тут був дзвоник на його честь», — говорить Наталя Балій.
На війні загинув її чоловік — Денис Балій (позивний «Дзен»). Вона розповідає, що він працював на заводі ЗТМК, у 2023 році став до лав ЗСУ, був стрільцем, а за рік — у 2024-му — загинув. Жінка каже, що тоді ворог намагався наступати на Харківщину. Були важкі бої.
«Він мені напередодні писав і дзвонив. Я говорила, що дуже хвилююсь. А він відповідав, що хвилюватись буду, коли мені подзвонять…», — розповідає Наталя.
Так вийшло, що з ТЦК подзвонили і сповістили страшну звістку дуже скоро. Дениса поховали у рідному Запоріжжі.
Серед тих, хто тримав в руках іменну трубку-дзвоник була і мешканка Запоріжжя на імʼя Світлана. Вона прийшла разом з сином і донькою. На металевому дзвіночку імʼя її чоловіка Олександра (позивний «Базука»).
«В 2015 році був в Нацгвардії, в 2016-му — був демобілізований. На початку війни він пішов знову до війська, попросив, аби його перевели до бойової частини, бо вважав, що саме там він буде потрібен. Був гранатометником, снайпером, кулеметником», — розповідає жінка.
7 листопада 2022 року під Бахмутом її чоловік загинув під час штурму. Як виявилося, 8 листопада він мав приїхати додому…
«Це памʼять про нього. Я люблю приїжджати сюди просто погуляти. Для мене ці дзвіночки — це голоси», — каже жінка.
«Якби могли йому сказати щось, то щоб це було?», — питаю.
«Що дуже його не вистачає. Ми завжди чекаємо. Неможливо звикнути до цього. Я часто переслуховую його повідомлення. Сказала б йому, що без нього іноді нестерпно важко».
Вони знали один одного більше 20 років, прожили разом 7 років, а в офіційному шлюбі були лише 2 місяці. Син памʼятає батька, а от донечка бачила його востаннє, коли їй було лише два роки.
Разом з дитиною та мамою загиблого бійця на позивний «Бодя» прийшла вшанувати памʼять колишнього чоловіка пані Альона.
Вона розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення вони вже були розлучені, але добре спілкувалися і тому вона не могла не прийти сьогодні.
«Він був гарною людиною і хорошим батьком. У нас залишилось дві доньки. Імʼя старшої він закарбував на руці, а молодшої не встиг. Молодша донька — Катерина, сьогодні прийшла разом з нами. Це важливо в першу чергу для дітей. Дзвоники — це ніби душа іхня, коли вітер гойдає їх, то душі ніби поруч з нами», — говорить Альона.
Бонда служив ще з 2014 року. Казав, що не може жити в цивільному житті, знаючи, що побратими на фронті і повернувся до війська знову. Він загинув на Донеччині, поблизу населеного пункту Зайцеве.
«Зупинка серця під час бойових дій. Це було у 2022 році», — говорить співрозмовниця.
Після того, як дзвоники підняли та закріпили на гілках «Дерева», люди поклали квіти та поставили лампадки.
Нагадаємо, автором інсталяції є український художник-постановник, актор і театральний режисер Дмитро Костюминський, який з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ.
Джерело: 061.ua
