Запорізька влада продовжує реорганізацію і модернізацію системи охорони здоров’я обласного центру. Остання новина – очільники області і міста всерйоз задумались над тим, щоб об’єднати комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради (Хортицький район) із Запорізькою обласною клінічною дитячою лікарнею (Олександрівський район). І у різний спосіб готують для цього підґрунтя.
На заваді підготовці винесення питання про метаморфози з дитячими лікувальними закладами стало побоювання того, що громадськість відреагує негативно. Тому, на даний момент, і дітям, і батькам, і медикам згаданих закладів можна не панікувати, а от хвилюватись уже треба починати. Бо, взявши паузу у кардинальній реорганізації, керівники департаменту охорони здоров’я готуються до локальних змін. І стосуватимуться вони дитячих амбулаторій №8 та №9, які обслуговують пацієнтів, переважно Комунарського району та навколишніх сіл Запорізького району.
Колектив закладу, який уже не одне десятиліття працює у приміщенні за адресою: вулиця Культурна, 123, очільники департаменту Запорізької міської ради планують «релокувати» на вулицю Чумаченка, 21. Там, донедавна розташовувався Центр надання первинної медико-санітарної допомоги №6, який тиждень тому, після чергової новації міської влади, ввійшов до складу Лівобережного ЦПМСД №2. Разом з лікарями, медичними сестрами і обслуговуючим персоналом, за задумом дорослих «дядь і тьоть», туди ж змушені будуть перебратися і десятки маленьких пацієнтів.
Чому хочуть прийняти таке рішення, достеменно невідомо. Тим більше, немає приводу для того, щоб з обжитого, оснащеного, пристосованого приміщення вибиратися у «голі стіни».
Хочеться наголосити, що на потенційних пацієнтів чекає не лише проблеми з транспортною логістико: сім’ям із селищ Кушугумівської громади, наприклад, доведеться сплатити ще й за проїзд у міській маршрутці; складуть їм компанію і мешканці навколишніх будинків приватного сектору і висоток Південного мікрорайону, які раніше могли пішки прогулятись до свого лікаря. Переїзд до нового приміщення принесе ще цілу низку незручностей викликаних невлаштованістю, адже, як свідчить народна мудрість, переїзд – гірше двох пожеж.
Дивно, але, приймаючи доленосне для амбулаторій рішення, керівники абсолютно не звернули увагу на головне: протягом десятиліть тут створювали умови, які забезпечували комфортну атмосферу саме для дітей та їхніх батьків. Це помітно, в тому числі і за межами кабінетів лікарів, які, зрозуміло, забезпечені необхідним обладнанням та меблями, відремонтовані та прибрані. Але зони загального користування теж багато важать.
Почати, хоча б, із впорядкованого садочка, який у теплу пору року зустрічає відвідувачів яскравими квітами, а взимку – пухнастими ялинками. Якщо на вулиці дощ, будь-ласка, біля входу критий павільйон для дитячих колясок. Стався блек-аут – на подвір’ї під навісом завжди напоготові генератор. А коли, ненароком, під час відвідин лікаря оголосять повітряну тривогу, усіх бажаючих прихистить обладнане, відремонтоване сховище.
Нікого, звичайно, не здивуєш пеленальними столиками у коридорах, але кімната для новонароджених (складається з трьох окремих приміщень), яку тут облаштували завдяки співпраці з UNICEF, викликає захоплення у всіх. Навіть у інспекторів міжнародної організації, які тиждень тому побували у гостях у наших медиків. Сподіваюсь, що у відповідальних за прийняття рішення про переїзд знайдуться аргументи для виправдання своїх дій під час розмови зі співробітниками шанованої у всьому світі організації.
Це все лірика, скоріше за все, скажуть можновладці. Для тих, хто має змогу і статки, щоб відвідувати приватні клініки, це дійсно виглядає, як боротьба з вітряками. Адже будь-яка рішення можна пояснити нагальною необхідністю. От тільки маленьким пацієнтам і їхнім батькам від цього легше не стане. Тепер, замість звичного і зручного візиту до свого педіатра, їм доведеться робити складний вибір: долати зайві кілометри до сімейного лікаря або шукати інший заклад охорони здоров’я.
До речі, зміна статусу зачепить і співробітників, які ще залишилися на робочих місцях після недавньої реорганізації та різкого скорочення штату. Чи погодяться вони працювати у спартанських умовах чи підуть шукати «тепле містечко» у приватних клініках? Ау, хто там буде розповідати, як він печеться за доступність медицини.
Та кого це обходить! Під маркою економії коштів та оптимізації системи охорони здоров’я, повірте, ще й не таке трапиться найближчим часом. Чомусь я у цьому переконаний. Прикро це констатувати, але думка місцян уже нікого не хвилює. Хіба що у місцевій владі відбудуться кардинальні зміни. Там же теж можлива реорганізація і оптимізація.
А поки що, під маркою воєнного стану, можна що завгодно робити. Війна все спише…
P.S. На жаль мої припущення про негативний розвиток подій справдились. Припускаю, що вже скоро навіть приміщення на вулиці Чумаченко змінить балансоутримувача. Інакше, як пояснити бурхливу діяльність навколо цих двох об’єктів, яку розгорнули посадові особи: одна з депутаток міської ради, відповідальна за сферу охорони здоров’я, і щойно призначений директор міської поліклініки, яка розташована поруч, на тій же вулиці.
Схоже, що сьогодні-завтра буде прийняте рішення про майбутнє одразу двох колективів. Яким воно буде?
Може, все ж громада зупинить цих «опікунів», якщо у влади не вистачає здорового глузду хоч іноді прислухатися до «голосу вулиці».
Як гадаєте, нам є за що боротись. Чи знову повториться сценарій, через який ми втратили парк Яланського?
Сообщение Діти – квіти життя. Але чи завжди… появились сначала на Газета МИГ.