Запорізька область продовжує втрачати свій сільськогосподарський потенціал через війну, але місцеві аграрії роблять неможливе. Станом на початок серпня поточного року загальна ситуація в рослинництві регіону залишається вкрай складною: обсяг виробництва скоротився на 16,2% порівняно з минулим роком. Зернові та зернобобові культури обмолотили на 77,1 тис. га, що на понад третину менше, ніж торік. Жнива проведено лише на 60% площ (проти торішніх 91,9%).
- «Військові в шоці, куди ми ліземо»: як фермер із Комишувахи рятує врожай під ударами FPV-дронів (ФОТО, ВІДЕО)
Проте, незважаючи на суттєве відставання за площею, валовий збір зерна майже не впав. Аграріям вдалося зібрати 288,1 тис. тонн зерна, що лише на 1,9% менше від минулорічних показників. Компенсувати втрати допомогло різке зростання урожайності – у середньому 37,4 ц/га (плюс 55% до минулого року).
За кожною тонною цього врожаю стоїть щоденний ризик. Журналісти видання «Акцент» поспілкувалися із Сергієм Хараманом – директором з рослинництва підприємства «Дружба Прогрес», аби дізнатися, як виглядає робота в полі під прицілом ворожих дронів, КАБів та систем РЕБ.
До 2022 року Сергій працював головним агрономом, а згодом і керівником у селі Новошахтарське на Донеччині. Сьогодні він організовує польові роботи на Запоріжжі, де правила диктує війна.
Графік змінився повністю. Нічні зміни зараз виключені – ми працюємо тільки вдень, у світлий час доби, – розповідає Сергій.
За його словами, реагувати на кожну загальнообласну тривогу і зупиняти техніку неможливо, інакше врожай просто залишиться в землі. Аграрії орієнтуються на географію небезпеки: якщо загроза фіксується на іншому березі Дніпра, робота в полі триває. Ховаються лише тоді, коли небезпека безпосередньо в їхньому районі.
Особливо під тривоги ми сильно не підлаштовуємося. Якщо є небезпека, читаємо, в який район летить. Якщо ми знаходимося на лівому березі, а небезпека на правому – ми працюємо. Зупиняємось, як тільки читаємо, що перейшло на лівий берег чи безпосередньо в наш регіон.
Якщо від авіації можна спробувати сховатися, то найбільшу небезпеку становить те, що залишається непоміченим у густій пшениці.
Для нас небезпечно не те, що летить, а те, що вже прилетіло – пояснює фермер. – З нерозірваними снарядами чи Шахедами на соняшнику простіше, їх видно. А от на зерновій групі, де покрив культури закриває весь огляд, ні механізатор, ніхто інший не бачить, що йде в комбайн. Іде суцільна маса. Комбайн піднімає нерозірваний FPV-дрон, він заходить в жатку, і там від удару вибухають літієві батареї. Відбувається вибух прямо всередині техніки.
Сергій особисто робить попередній об’їзд і візуальний огляд полів перед тим, як туди заходить техніка – без саперів та фахівців ДСНС. Якщо знаходять вибухонебезпечний предмет – відразу дзвонять на 101. Поки рятувальники їдуть на виклик, механізатори просто об’їжджають небезпечну ділянку і продовжують працювати.
Я дзвоню на 101. Мій номер передають рятувальникам, вони зі мною зв’язуються. Я показую місце знаходження того чи іншого снаряду чи літального апарату, і вони оперативно його утилізують та забирають, – зазначає Сергій. – Реагують вони дуже швидко: виїжджають або одразу, або через дві-три години. Ми цей снаряд просто об’їжджаємо і продовжуємо роботу далі.
Броньовані комбайни та робота наосліп через РЕБ
Сьогодні сільгосптехніка на Запоріжжі більше нагадує військові машини. Комбайни на підприємстві додатково обшивають листами металу, щоб захистити механізаторів від уламків. Усі працівники забезпечені бронежилетами та касками.
«Спеціальних стаціонарних пожежних машин немає. У нас є трактор з плугом і трактор з бочкою, обладнаний помпою, шлангом та вогнегасниками для швидкого реагування у випадку загоряння. Пожежі були, ми їх гасили», – буденно констатує фермер.
Укриттів у полі немає. Якщо над полем фіксують ворожі безпілотники, алгоритм один: зупинити роботу, вийти з техніки і відійти на безпечну відстань. На випадок займання поля через збиті дрони чи обстріли, під час жнив поруч завжди чергує трактор із бочкою води, помпою та вогнегасниками.
- Жнива під дронами: фермер із Запоріжжя показав, як збирають урожай біля фронту (ВІДЕО)
Ще одним неочікуваним викликом стала робота засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Навігація тракторів, яка допомагала сіяти без перехрещень, недосівів чи пропусків, просто не працює – ділиться Сергій. – Механізаторам доводиться водити техніку вручну. Через повітряні тривоги, об’їзди снарядів і ручне управління швидкість роботи та продуктивність падає на 30-50%.
Один за трьох: дефіцит кадрів
Ворожі удари по інфраструктурі впливають на логістику – запчастини та добрива їдуть із затримками, тому підприємство змушене замовляти все задовго наперед. Але найбільший дефіцит сьогодні – це люди.
Через мобілізацію та виїзд населення за кордон, господарство гостро відчуває брак кадрів: не вистачає механізаторів і водіїв. Щоб перекрити нестачу людей, працівники освоюють по 2-3 види техніки.
Проблема стоїть дуже гостро. У нас не вистачає працівників: механізаторів, водіїв. І на тих, хто залишився, звісно, лягає все навантаження, – каже фермер. Жінок, які б сіли за кермо тракторів, на підприємстві поки немає, тому чоловікам доводиться працювати за трьох. – Механізатори освоюють нові ролі. Тобто йде закріплення людини не за однією технікою, а за двома-трьома. Зробив одну агрооперацію – пересідає на іншу техніку, щоб продовжити цей безперервний процес.
Зокрема через постійній російські удари по продовольчому сектору, фермери також зіштовхуються із проблемами з постачанням техніки, добрив та інших розхідних матеріалів. Однак фермери намагаються прогнозувати можливі обстріли і заздалегідь замовляють все потрібне, аби не уповільнювати роботу.
Із затримкою йде абсолютно все. Ми це прогнозуємо, тому все, що нам потрібно для роботи, намагаємося замовити заздалегідь. Нехай це і означає повне виснаження матеріального ресурсу підприємства, – зізнається керівник.
На питання, як люди долають страх, щодня виходячи в прифронтові поля, Сергій відповідає просто:
«Складно, звісно. Але ми просто робимо свою роботу і йдемо вперед».
Довідково: Поки запорізькі аграрії виборюють кожен гектар, по всій країні триває збір врожаю. Станом на 21 вересня українські фермери вже намолотили 1,5 млн тонн соняшника (зібрано з 14% прогнозованих площ). Найвищу врожайність фіксують на заході країни — Львівщина (3,3 т/га) та Волинь (3 т/га). Водночас у прифронтових областях — Херсонщині, Миколаївщині та Донеччині — ці показники значно нижчі і коливаються в межах 1,1-1,6 т/га. Торік у цю ж пору соняшник було зібрано вже з 43% площ.
Всі фото надані Сергієм Хараманом
The post «Для нас найстрашніше не те, що летить, а те, що вже лежить у полі»: як фермери рятують врожай на Запоріжжі first appeared on Портал Акцент.
