«Дуже було огидно дивитись, як окупанти пропускали наш хліб через свої руки»: інтерв’ю з начальницею Розівської ТГ

За інформацією: Суспільне Запоріжжя.

смт Розівка до повномасштабної війни. Сайт Розівської селищної ради

Розівська громада Пологівського району Запорізької області тимчасово окупована з перших днів повномасштабної війни. Нині з понад 8000 жителів там лишається майже половина.

Про нинішнє життя Розівської громади, плани після деокупації і допомогу ВПО розповіла Українському радіо Запоріжжя начальниця Розівської селищної військової адміністрації Світлана Нестеренко.

Про окупацію Розівської громади

Це було 3 березня 2022 року, це було несподівано, дуже швидко, дуже стрімко. Ми не очікували такого швидкого заходу. Ймовірно, окупантів завели, бо зайшли не з тієї сторони, звідки можна було очікувати, не по трасі, а через польову дорогу, навіть через городи людей. На ранок 4 березня центральна вулиця селища Розівка була заставлена технікою. Було дуже багато військових, вони були скрізь: у центрі зайнятості, заселені в будинку культури, у поліцейському відділку, у нашому приміщенні селищної ради. За кілька днів основна частина вийшла, а частина ще залишалась, а 5-6 березня вже була комендатура ДНР. Інші села 7-8 березня були окуповані. Наша громада майже з трьох сторін межує з Донецькою областю.

Світлана Нестеренко. Особистий архів Світлани Нестеренко

Про пропозиції окупантів щодо співпраці

Пропонували залишитися, співпрацювати. Мала допит у комендатурі… Неприємна процедура. 13 березня проїхали з чоловіком селищем до інших старостатів. Декому треба було допомогти, когось просто підтримати. Бачили заміновані дороги. Коли повернулися додому, приїхала колега зі сльозами, сказала, що терміново треба кудись виїжджати, бо окупанти наших людей почали забирати. І звичайно, коли вже мала допит, розуміла, що я їм потрібна як людина, яка керує, яку тут знають, яка все тут знає. Чоловік сказав, що ми їдемо. Виїхали без нічого. Єдине, що вкинула в машину — папка з документами особистими. У чому в дворі стояли, у тому й поїхали з чоловіком.

смт Розівка до повномасштабної війни. Сайт Розівської ТГ

Про гуманітарну кризу в перші місяці окупації

Я б не сказала, що була сильна гуманітарна криза. Основна частина населення — це сільське населення, а в них є городи, господарство, якась живність. Звичайно, хліб, борошно, то була проблема. Але щодо хліба, борошна, то тут нам на допомогу прийшло наше господарство, в якого були запаси борошна, запускали генератори, випікали хліб і роздавали людям.

«Дуже було огидно дивитись, як комендатура пропускала наш хліб через свої руки. Окупанти брали кожну буханочку та роздавали людям. Хліб, вирощений на нашій землі, випечений на нашому підприємстві, але роздавали з такою гордістю, ніби вони його дають» Світлана Нестеренко

Святковий захід у Розівській громаді до повномасштабного вторгнення. Facebook/Розівська ТГ

Про медичну допомогу та ліки на початку окупації

Ліки, які залишались у лікарні, медики звідти вивезли. З аптек дещо вдалось забрати, дещо було розграбовано. Дуже велика проблема тоді була з інсуліном, і з ліками для гіпотиреозу. Ми відправляли із Запоріжжя ліки, скільки було можливим, але дороговартісних майже не було. Потім окупанти заборонили випускати автобуси за гуманітарною допомогою.

Про кількість жителів, котрі лишилися в окупації

Близько половини залишились на місці. З того обліку, який ми можемо вести, бо спілкуємося з населенням, знаємо, хто виїхав, хто помер, то десь близко 55-60% залишались на території громади. Частина є в Запоріжжі. І багато населення зараз мігрують у межах окупованої території.

смт Розівка до повномасштабної війни. Сайт Розівської селищної ради

Про роботу шкіл в окупації

Запустили в роботу три школи. Є у нас школа в Новозлатополі, в якій навіть батькам не дозволяється заходити до школи. Батьки не знають, що робиться в школі, про що говорять там. Дуже багато вчителів непрофесійних, які не працювали в школі, в яких нема відповідної освіти. Я знаю, що цього року й минулого, були обʼїзди по родинах, діти яких не ходять до їхніх шкіл. Проводилась робота, проводилась залякування, що дітей заберуть, що їх більше не побачать. І через це частина батьків виїхали з дітьми. Тому з навчанням там все ж таки проблема є. Шкода дітей.

смт Розівка до повномасштабної війни. Сайт Розівської селищної ради

Про нинішню ситуацію в громаді

Це глибокий тил. Люди кажуть, що такого безладу, бруду у нас ніколи не було. Дуже часто окупанти виставляють фото, як вони проводять заходи: спартакіади, змагання, концерти, але я нічого не побачила їхнього, щоб зробив «руський мір» для населення своїми руками. Я бачу майданчики, які робили ми, я бачу відремонтований будинок культури, який зробили ми, я бачу школи, які ми зробили, але це все виставляється, як досягнення.

Про допомогу переселенцям

Частина колективу виїхала та зупинилася в Запоріжжі, де ми організували свою роботу. У 2022 році дуже активна в нас була робота щодо забезпечення гуманітарними продуктами, побутовою хімією, засобами гігієни. У 2023 році та нині трошки менше. В основному нам вдається видати раз на місяць чи раз на півтора місяці продуктові набори, гігієнічні набори. Ми підтримуємо звʼязок постійно, висвітлюємо свою інформацію, збираємо інформацію. У нас працює сайт, два Телеграм-канали. Ми консультуємо.

Світлана Нестеренко. Особистий архів Світлани Нестеренко

Про нинішній бюджет громади

З бюджетом дуже складно, тому що все ж таки знаходимось в окупації. А наше основне надходження було — дохід від оренди та власності на землю. Ми утримуємо наші заклади освіти. У цьому році в нас запрацювала одна школа. У нас фінансується програма соціальної підтримки, якщо в людини якесь захворювання, чи отримана важка травма, то можна написати заяву й отримати кошти. У нас розроблено дві програми щодо допомоги нашим військовим. Є програма підтримки військовослужбовців. Також окремо є допомога, якщо військовий отримав поранення, для сімей загиблих та демобілізованих є.

Відкриття літнього майданчика в смт Розівка до повномасштабного вторгнення. Особистий архів Євгена Глазиріна

Про плани після деокупації

Є план першочергових дій. У нас є кошти в резервному фонді на ці потреби, є домовленості з міжнародними фондами. Коли буде відомо про деокупацію, ми будемо закупати все необхідне.

Share this post

нет
scroll to top