Якщо ви не втрималися у недавньому полюванні за пшоном та купили кукурудзяної крупи… Або якщо у вашому словнику затрималося екзотичне слово мамалига (у мене воно від молдавського коріння татової родини, а ще з подорожей до міста Сороки на березі Дністра) – то ви маєте зрозуміти смак мамалиги та баноша.
Мамалига (рум. mămăligă) – густа кукурудзяна каша, яку варять у воді з додаванням солі. Після приготування вона стає щільною, її можна викласти на дошку, нарізати ниткою або ножем скибками й подавати замість хліба.
Банош і мамалига ніби й родичі за основою – кукурудзяною крупою. Та мамалига поширена передусім у румунській та молдовській кухнях, а банош – страва українських гуцулів. Кажуть, це пов’язано з набором традиційних для Карпат продуктів. Кукурудза, молоко овеча бринза замінюють розмаїття супермаркетів.
А банош – ситна домашня їжа, зварена у казані – став ресторанною цікавинкою не так давно, у 1990-ті.
Тож, можна поекспериментувати та організувати на вечір ресторан гуцульської кухні.
Так, класичний карпатський банош варять на сметані, але то надто жирна страва.
За бажання можна варити в різних варіаціях (сметана, сметана+молоко, вершки, вершки+вода).
Та головне – це співвідношення крупи і рідини (200 г на 1 л).
На дві порції баноша потрібний такий набір продуктів:
кукурудзяна крупа – 100 г,
вода – 300 мл,
вершки – 200 мл,
сіль – за смаком,
масло – 20 г,
бринза – 100 г,
бекон/шкварки – 50 г.
У товстостінному казанку (краще чавунному) закип‘ятити воду. Як закипить, посолити і тоненькою цівкою всипати кукурудзяну крупу дрібного помолу, помішуючи при цьому вінчиком.
Так, постійно помішуючи, й варити приблизно 10-15 хвилин. Додати вершки і варити помішуючи ще десять хвилин.
В готовий банош додати масло, перемішати і дати настоятися. Поки настоюється, порізати бекон на тонкі смужки і підсмажити до золотистості на невеликій кількості олії. Викласти кукурудзяну кашу в тарілку, посипати бринзою, підсмаженим беконом чи шкварками і смакувати.
Літературний рецепт баношу навів на своїй сторінці Мирослав Дочинець.
Мабуть, матимемо змогу читати згодом і книжку цього автора, бо підпис до рецепту такий: рукопис «Мамине вікно».
А ось і рецепт: “Мамин банош (скумирда).
Банош – страва не угорська. Кочівники угри, поки не «віднайшли» батьківщину в Паннонії, не вирощували кукурудзу. Рільництву, садівництву та виноградарству їх навчили тутешні слов‘яни, в тому числі підкарпатські русини. А отже – й певному куховарству. Давня гуцульська страва – скумирда, мадяри перейменували її на свій лад – банош (борошняна каша). Ближче до трансільванської версії.
Ось як готує її мама за старовинним автентичним рецептом.
У каструлю з товстим дном влити півлітра домашньої сметани. Задля меншої жирності можна розбавити її молоком або водою. Присолити, не більше чайної ложки. Вкинути кусничок вершкового масла. Помішуючи, довести до кипіння.
Тонкою цівочкою сипати кукурудзяну крупу середнього млива, близько 100 г. Ретельно помішувати дерев’яною ложкою, доки не загусне. Від 10 до 20 хвилин.
Для дітей можна додати цукор, для дорослих – мелений перець.
Кашу боржій перекласти в миски і посипати шкварками та бринзою. Добре, якщо є підсмажені гриби з цибулькою.
Пишно, смачно, ситно. Готується на один присіст, без другого підігріву”.