Запорізький історик бачив деякі знахідки уві сні, готував цілющий трав’яний чай та знайшов безліч археологічних експонатів для різних музеїв
15 серпня в Україні відзначають День археолога. Напередодні професійного свята археологів на сторінці Запорізького обласного краєзнавчого музею у фейсбуці розповіли про свого колегу, дослідника давньої історії Олександра Бодянського. Свого часу він багато зробив для формування колекції цього музею.
Олександр Всеволодович Бодянський (1916 – 1992) – один з найстаріших археологів Запорізького краю. Він згадував, що вперше зацікавився давніми речами у 12 років: почав збирати черепки, камінці, якісь уламки, вістря і все складав на горищі.
Читайте також: Раніше тут була річка — коли і чому у Запоріжжі перейменували вулицю Дурна скеля
У 1929 році Олександр Бодянський побував на розкопках, які проводилися у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу. Там і побачив вперше історика Дмитра Яворницького, з яким потім товаришував, незважаючи на різницю у віці.
У 1931 році Олександр Бодянський відвідав виставку старовинних речей, яку краєзнавець Мартенс організував у Запоріжжі. Під враженням від побаченого Олександр вирішив відправити деякі свої знахідки до Дніпропетровського історичного музею.
У 30-ті роки XX століття він працював у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї. Але після репресій проти його співробітників Філянського, Камінського та Мушкет, пішов у своєрідне «підпілля». Короткий час Бодянський працював в Київському історичному музеї.
Війна застала його у рідному селі Петрополі (наразі — Запорізького району). До армії Олександр Бодянський не потрапив через стан здоров’я.
Нацисти теж займалися розкопками у Запоріжжі, шукаючи докази перебування германських племен
Після підриву греблі Дніпрогесу, оголилися береги Дніпра і, не зважаючи на небезпеку, Олександр Бодянський ходив берегами, збирав речі, занотовував у думках місця знахідок, щоб згодом нанести на карту все, що виринуло з-під води та мулу.
У нього було декілька місць, де він ховав знахідки від ворога – археологів-нацистів, які теж займалися розвідками й розкопками, шукаючи докази того, що германські племена були з давніх-давен законними володарями цих територій.
На деяких знахідках, збережених у музеях, можна побачити позначення місць знаходження і дати. Там є 1941 та 1943 роки. Бодянський шифрував всі свої знахідки: кожен фрагмент кераміки та інші речі.
Після звільнення території Запорізької області Олександра Бодянського відправили для несення служби в нестройових частинах.
Відкриті Бодянським пам’ятники стали маркерами визначення деяких археологічних культур
Після закінчення війни Олександр Всеволодович влаштувався на роботу до Дніпропетровського історичного музею, навчався в університеті, але після четвертого курсу покинув навчання. Степ покликав! Потім довгі роки працював лаборантом Інституту археології НАН України.
І тільки майже в кінці життя він знову повернувся до Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Деякі відкриті ним пам’ятники стали маркерами визначення тих чи інших археологічних культур. Зокрема палеолітична стоянка «Орел». Спадщина Олександра Бодянського налічує кілька тисяч археологічних знахідок, сотні виявлених поселень, могильників та місцезнаходжень різних епох і культур.
Раритети, виявлені ним, зберігаються у різних музеях України: у Київському та Дніпропетровському історичних, Запорізькому обласному краєзнавчому, у Національному заповіднику «Хортиця». Спеціальний фонд Бодянського є і в Інституті археології НАНУ. Червоною ниткою по всій експозиції ЗОКМ проходять найяскравіші експонати, знайдені ним під час розвідок та розкопок.
«Наші співробітники були у захваті від нього»
Музейні археологи добре знали Бодянського, він брав участь у розкопках Запорізького обласного краєзнавчого музею на Верхній Хортиці, на території сучасного Хортицького району Запоріжжя. Неподалік знаходилося його помешкання, тому він завжди приходив з графіном холодного «цілющого чаю» з різних трав, які він приносив і до музею в пакетиках з написами про склад трав, що там знаходяться і додавав скільки чорного чаю треба з ними змішувати.
Читайте також: Унікальна знахідка — на Хортиці п’ять днів можна буде подивитись на кістки мамонта, нещодавно знайдені у Запоріжжі
«Наші доглядачі, як і інші співробітники, були у захваті від нього і завжди з радістю зустрічали Олександра Всеволодовича. Ми його називали лагідно – Всеволодович, а хлопці та дівчата з клубу «КЛІО» – Дід. Він добре спілкувався з молоддю, багато розповідав про різні розкопки й давні культури, нібито сам жив у ті часи.
Іноді він писав листа, якого вручав перед початком робіт, казав що йому наснилися деякі знахідки. Завжди розмовляв українською, і лише коли бачив, що хтось його не розуміє, переходив на російську. Був дуже доброзичливою й інтелігентною людиною. Вже багато років як його нема з нами, але ми завжди пам’ятаємо Олександра Всеволодовича», — згадують у музеї.
Ми писали, що 14 серпня до Дня археолога на Хортиці, в комплексі «Запорозька Січ», відкрили унікальну виставку з кістками запорізького мамонта — працюватиме тільки п’ять днів.
Фото зі сторінки Запорізького обласного краєзнавчого музею у фейсбуці та з Вікіпедії
Джерело
