Посилання на виконання пісні надав автор, Святослав:
https://suno.com/song/14d165e2-b644-4fb6-a725-23239592554f?sh=XyNmr5KAgynxkONb
З ним ми колись познайомилися в нашому Приморську та побували на екскурсії містом. Він виїхав з-під російської окупації, навіть побував у Запоріжжі два роки тому. А декілька днів тому передав посилання на пісню-спогад:
А літаки в Приморськ не прилітають,
Не прибувають навіть поїзди,
Та є свої принади в нашім краї,
І йдуть люди звідусіль сюди.
Бо море має незрівняні чари:
Повітря чисте, дні такі ясні!
Не поспішайте на якісь Канари
І не шукайте щастя вдалині…
Наразі подорож до Приморська неможлива, тож, додамо до спогадів посилання на матеріал Романа Маленкова, головного редактора проекту «Україна Інкогніта»: https://ukrainaincognita.com/mista/prymorsk
“Приморськ – невеличке (близько 12 тисяч жителів) місто на березі Азовського моря. До нього від Запоріжжя 180 км. До 1961 року місто називалося Ногайськ.
“Ты входишь, как в дом, во Вселенную в гости”
Місто доволі цікаве, адже зберегло свою первісну структуру вулиць, велику кількість старовинних будівель і провінційний колорит південного приморського містечка, із його базаром і розміреним спокійним життям…
А це Приморський ліцей, розташований у колишній жіночій гімназії, будівлі 1912 р. Після революції в приміщеннях жіночої гімназії відкрили Ногайську трудову школу. Саме в ній у 1918-1921 роках навчався відомий у світі правозахисник, генерал-майор Петро Григоренко. В 1931 р. він розпочав кар’єру військового, став доктором військових наук, дістав звання генерала…
Тут була меморіальна табличка видатній людині, яка, звісно, була знищена. І розписи тут були з українською автентикою, які створив для ліцею Віктор Прокопович.
Зв’язок з ним наразі втрачено.
Коханий краю, щедре Приазов’я,
До себе вабиш, як живий магніт,
Даруєш і наснагу, і здоров’я,
І додаєш ще чимало літ.
І вдячність в очах сяють зорі,
Коли додому кличе далина,
Смарагдове, таке чудове море,
Співа й танцює хвиля чарівна!..
Люди, які відірвали нас від рідних міст та сел, так їх любити не можуть.
Вони підуть, а ми повернемося.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото ukrainaincognita.com
Сообщение Історик із запорізького Приморська створив пісню-спогад появились сначала на Газета МИГ.