Після місяця на передовій боєць відмовлявся залишати бойову позицію
У 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике Поле” розповіли про бійця, який захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення.
54-річний Геннадій із Нікополя – майстер із металоконструкцій.
Чотири роки перед повномасштабним вторгненням працював у Польщі на меблевій фабриці, де й дізнався про війну – і одразу вирішив повернутися в Україну.
– День удома побув – і пішов у військкомат. Сказав, що маю військовий досвід. Я ж служив у армії з 1990 по 1992 роки, у Німеччині був. Так мене одразу розподілили у 93-тю бригаду “Холодний Яр, – розповідає про перші дні повномасштабної війни.
У лавах “холодноярців” Геннадій воював у Соледарі. Пам’ятає атаки вагнерівців, закидання позицій бомбами і танкові обстріли.
Після дронової атаки він отримав поранення: “Тоді дронів було мало і ніколи не знаєш, чий він. Виявився не наш – коригував вогонь”.
Четверту річницю повномасштабного вторгнення боєць зустрів уже у лавах 128 окремої важкої механізованої бригади “Дике Поле”.
На позиціях провів місяць і, коли отримав наказ виходити на ротацію разом із групою, відмовився – попросив залишити його виконувати бойове завдання.
Командири кажуть: довелося вмовляти, щоб вийшов і допоміг евакуювати поранених.
– Я ж не перший рік воюю. Місяць – це ні про що, міг і далі залишатися. Бо у 54 роки робити марш-кидки на вісім кілометрів – це те ще задоволення, – пояснює Геннадій.
Піший перехід цих 8 кілометрів зайняв три доби. Через засилля дронів звичайні переміщення у кілзоні стали майже неможливими.
Коли повернулися, одразу зателефонував доньці й дружині – вони дуже хвилюються. А він постійно непокоїться за них, бо окупанти б’ють по цивільній забудові, і ніколи не знаєш, куди полетить наступний “шахед” чи ракета.
А вже за кілька днів після повернення Геннадій знову поїхав у кілзону, щоб допомогти побратимам повернутися. Бо, як ніхто знає, наскільки виснажливою буває дорога додому…
Сообщение Історія з фронту: 54-річного захисника Запоріжжя довелося вмовляти йти на ротацію появились сначала на Газета МИГ.