«Коти — це інопланетні створіння»: як котокафе «Мурляндія» відновило свою роботу у Запоріжжі під час війни

Перше і єдине котокафе у Запоріжжі «Мурляндія» є притулком для 16 котів. Атмосфера кафе, створена власниками, надає відвідувачам заспокійливий простір для відпочинку навіть в умовах війни. Журналісти 061 поспілкувалися з власниками закладу про те, як вони підлаштулися під нові виклики війни, завдяки чому вусатики професійно вміють знімати стрес у військових і що чекає гостей в цьому унікальному просторі.

“Ось це наша Слива. З нею ми познайомилися, коли я працювала у веткліниці. Вона просто прийшла до нас сама. При цьому вона заходила цілеспрямовано декілька разів. А я дивлюсь, що у неї живіт такий, ніби вона вагітна. Ми провели їй обстеження і стало зрозуміло, що у неї гнійне запалення матки. І вона настільки розумна, що сама прийшла за допомогою до лікарів. А ось цей пухнастик на ім’я Марвел в нас втратив зір на одне око під час повномасштабного вторгнення. На жаль, тут нікого не було поруч, щоб швидко надати йому допомогу», — розповідає власниця тайм-кафе Яна тримаючи на руках двох котиків.

При нашій появі у закладі, у першу залу одразу ж забігають декілька котиків, що радісно зустрічають нових відвідувачів.  Всього в котокафе проживає 16 пухнастих господарів. Всі вони надзвичайно різні і мають свої характерні особливості — хтось супер спритний, інший тактильний та грайливий, а третій боязкий. Проте всі вони знайшли свою домівку в «Мурляндії» і є повноцінними хазяїнами цього простору, в який відкриті дверцята для запоріжців будь-якого віку та гостей міста.

Історія появи «Мурляндії» на мапі Запоріжжя

Подружня пара Яна та Андрій Каньшини є власниками ветеринарної клініки. Одного разу під час подорожі Україною вони завітали до міста Черкаси і надихнулися тематичним кафе, де відвідувачі насолоджувалися напоями та їжею у компанії кішок. Потім вони почали цікавитися, як працюють інші кафе з аналогічною концепцією і врешті наважилися створити власний заклад під назвою «Мурляндія».

Приміщення подружжя знайшли досить швидко, проте воно було в занедбаному стані і вони самостійно робили ремонт, чоловік з дерева виготовляв полиці, стелили ковролін, фарбували стіни. Весь декор – картини з котами та атмосферні прикраси взяла на себе Яна.

Потім постало питання щодо наявності кухні в закладі. Проте власниця зазначає, що ще на етапі розробки бізнес-стратегії вона була в котокафе в іншому місці з повноцінною кухнею і побачила певні недоліки – шерсть тваринок може потрапити у їжу, коти можуть випадково зайти на кухню та з’їсти щось з того, що їм не можна чи перехопити щось з тарілки гостя. Саме тому було вирішено обмежитись лише солодкими десертами до чаю чи кави.

«Так, ми прийняли таке рішення, що нам так простіше, і це не буде виготовлення продукції на місці, тому що це зовсім інші ризики і відповідальність перед харчуванням людей і дітей в першу чергу. Ми працюємо по принципу тайм-кафе, тобто ви платите фіксовану суму за годину з людини і в цю суму вже входить  тортики, печиво, чай та кава з кавомашини на ваш смак в необмеженій кількості; спілкування з котиками;  є настільні ігри, книжки; можна робити фото, відео; брати іграшки та забавки для котиків», — розповідає Яна Каньшина.

Як війна вплинула на роботу кафе і як котики виживали на самоті

До повномасштабного вторгнення кафе працювало без вихідних. Дівчина-адміністраторка й гадки не мала, що зачиняючи двері ввечері 23 лютого 2022 року, все перевернеться з ніг на голову.

Яна зранку 24 лютого зрозуміла, що першим чином має рятувати маленьку дитину. Сім’я не планувала виїжджати за кордон, проте вони хотіли на певний час поїхати за місто.

«У мене працювала дівчинка, яка сама родом з Херсону. І вона поїхала в перший день війни в Херсон, бо думала що туди ворог не зайде. І вона довгий час просиділа в окупації, і потім вже мала змогу виїхати сюди через кілька місяців потому. Було тяжко, бо певний час з нею не було ніякого зв’язку», — каже Яна.

Коти тимчасово залишилися на самоті в кафе. На щастя, так як заклад знаходився в напівпідвальному приміщенні, а окрема кімната для них мала по дві стіни з кожної сторони, то вони були в безпеці.

«Моя задача була — зробити так, щоб в них було максимально багато води і максимально багато їжі. На той випадок, якщо якийсь період часу ми не зможемо потрапити до них. Я приїжджала сюди, приїжджали, дякуючи Богу, мої дівчата, які безоплатно допомагали. Також нас підтримали просто небайдужі люди, які привозили корм. А в перші тижні взагалі корм для тварин був в дефіциті, який створювали самі люди і його геть не вистачало. Я домовилась за корм з однією людиною, інша, взагалі чужа, яку я по цей день не бачила, забрала той корм, за свій рахунок привезла. Я бачила, на жаль, ті випадки, коли тварин зачиняли, і потім це призводило до негативних наслідків. На щастя, нас це обійшло і єдине з чим ми боролися — з подекуди зайвою вагою у котиків», — пояснює Яна.

Котокафе знову відновило свою роботу через півроку після початку повномасштабної війни у липні 2022 року. Власники замінили ковролін, привели до ладу зали, підлікували котиків і знову відчинили свої двері для улюблених гостей. На жаль, через війну більша частина постійних клієнтів була втрачена. Завдяки тік-токам та рекламі в соцмережах, вдається охопити та залучити певну кількість людей у вихідні дні, проте в будні – все ще дуже мало відвідувачів.

«Це такий вид бізнесу, який я навіть, якщо зачиню в ті дні, коли нема людей, то котів все одно треба годувати, за ними треба прибирати, дивитися. Прибутку майже немає, мені здається, що ми десь виходимо на самозабезпечення, не більше. Нам пощастило, що в нас дуже класні господарі цього приміщення. Вони пішли нам на зустріч і зробили знижку на оренду. На самому початку війни вони взагалі плату не брали. І це насправді дуже нас рятувало», — зазначає підприємниця.

Серед основних гостей «Мурляндії» —  підліткі, молоді пари, сім’ї з дітьми та найбільш бажаними відвідувачами, звичайно, що є захисники. Військові навіть зазначають, що взаємодія з тваринами – один з способів психофізіологічної реабілітації. І коти справді здатні в цьому допомогти.

«Вони забирають насамперед на себе негативну енергетику. І дарують вам позитивну. І таким чином при обміні людина відновлюється. І вона знову може ставати в стрій, щось робити, поки не відбувається знову вигорання. І знов треба ці емоції. Тому багато людей вертається сюди за цим», — пояснюють в котокафе.

Критерії підбору персоналу, кімната для усамітнення котів та дивовижні історії вусатиків

У «Мурляндії» є дві великі зали, де можна зручно провести час в компанії котиків, а також у пухнастиків є власна кімната для усамітнення. Це захищене місце з одним маленьким віконечком та дверцятами, де у котиків є все необхідне — вода, корм, лотки, дряпалки. Власники кафе зазначають, що тваринам надзвичайно важливо мати безпечне місце, в яке вони можуть піти в будь-який зручний час, якщо в цьому виникла потреба.

«Там навіть при вході написано, що це кімната для котиків. Простір безпеки. Для котів це дуже важливо, щоб вони знали, що вони можуть зайти в таке місце, де їх ніхто не дістане.  Вони заходять туди у вільному доступі. Перший час, звісно, я їх туди впихувала та випихувала, щоб вони розуміли, що це їх місце. І коли ми зробили цю кімнату, я була впевнена, що коти, мабуть, будуть там, якщо тут є діти. Але в реальності сталося так, що вони туди не тікають. Якщо якась активна дитина приходить, вони можуть залізти просто повище і дивитися за цією дитиною, але нікуди не ховаються, мабуть, тому що не відчувають для себе небезпеки», — розказує засновниця котокафе Яна.

В закладах такого формату зазвичай обирають породистих котів, щоб відвідувачам було цікавіше з ними проводити час. Проте Яна, як ветлікарка, знає, що такі коти в будь-якому випадку знайдуть своїх господарів —  рано чи пізно їх куплять або віддадуть в добрі руки і вони не залишаться просто на дворі. В той же час є тваринки в притулках, що знаходяться в тяжких життєвих обставинах та приречені до не найкращої долі. Саме тому підприємці вирішили, що хочуть допомогти їм. Тепер частина вихованців Яни з притулку чи з вулиці, а ще троє вусатиків потрапили у заклад через те, що господарі мали виїхати в інше місто жити, і таким чином запропонували віддати їм вже дорослих котів.

Всі пухнастики чисті та доглянуті, всі мають необхідні профілактичні обробки, вакцинації. За цим надзвичайно уважно слідкує самостійно Яна. Також вона зауважує, що дуже делікатно підходила до вибору персоналу. Бо визначальний критерій стосувався саме того, що люди мають добре ставитися до тварин і любити цю роботу.

«Я багато дівчат випробовувала на стажування, але я розумію, що тут повинна працювати тільки та людина, яка дійсно буде любити тварин, тому що ви розумієте, що їх 16. Вони всі і какають, і пісяють, всі мають свої потреби, свій характер, до кожного треба знати підхід. Наприклад, між ними бувають сутички, є кіт, якому постійна потрібна увага, а є у нас такий пухнастик, якого я називаю собакою, бо він має нетипові повадки. Є такі коти, яких в принципі не треба чіпати. Я завжди кажу, що коти — це інопланетні створіння», — пояснює власниця.

В цей час в кімнаті з’являться спочатку двоє, а потім до них доєднується третій полосатик. Це ті самі коти, яких колись знайшли на смітнику.  Сестричок звуть Кнопка та Дєтка, а Фєлікс — їх чорно-білий брат.  Вони найменші з усіх пухнастиків за віком. Дівчина, яка їх врятувала на вулиці та вигодувала до певного віку, коли віддавала малюків, дуже просила, щоб їм не змінювали імена, а залишили ті, до яких вони вже звикли.

Ще одна улюблениця усіх відвідувачів  — Слива, хоч і доросла вже, проте надзвичайно любить гратися з іграшками, паличками і потребує постійної уваги.

Інколи трапляється проблеми з адаптацією, проте майже всі коти контактні і з залюбки дають себе погладити.

«У нас були проблеми лише з Віскасом. Це наш найпухнастіший кіт. Він декілька місяців взагалі не виходив нікуди. Він боявся і нових людей, і приміщення для нього нове, і запахи. Бо він до цього весь час від народження жив в квартирі з людьми. Потім цим людям треба було виїхати в Маріуполь на той момент.  Вони обидва поліцейських. І їм, так склалась доля, що прийшлося його віддати. Ми досі з ними на зв’язку. Вони запитують про нього, бачать, що з ним відбувається, як він все поводить. Зараз з ним вже все добре. Але от для нього адаптація була найскладніша. Інші, хто з малечку до нас потрапили, тим було значно легше, бо вони поступово звикали один до одного і до людей», — зауважує наостанок власниця закладу Яна.

Звуки вибухів є досить стресовими для пухнастиків. Одна з ворожих атак, що була здійснена поблизу Набережної магістралі, також зачепила звичне життя котокафе. На щастя, ніхто не постраждав, лише повідкривались вікна, позлітало все з полиць — іграшки, картини. Коти дуже злякались. А на початку повномасштабного вторгнення, сильний обстріл С-300 спровокував погіршення вродженої хвороби серця у одного з котиків, який врешті помер.

Яна каже, що наразі вони не готові збільшувати кількість пухнастиків, бо на ній лежить відповідальність за ці 16 життів, які потребують догляду, їжі і підтримки.

Джерело: 061.ua

Источник: https://www.061.ua/news/3707311/koti-ce-inoplanetni-stvorinna-ak-kotokafe-murlandia-vidnovilo-svou-robotu-u-zaporizzi-pid-cas-vijni

Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook

Share this post

нет
scroll to top