На одному з повалених два з половиною роки тому старих осокорях з’явився малюнок.
Людина, не байдужа до козацької історії нашого краю, відразу помітить знайомі контури.
Їх одразу побачив Микола Баришев.
Звісно, тут не працювала рука митця, тут художник – сама природа.
Та козацькі традиції такі сильні, що проростають скрізь забуття.
Згадалася книжка, яка коштувала її автору радянської кар’єри: «Хортиця в героїці і легендах» Миколи Киценка. Декілька разів перевидана [1967, 1969, 1972, 1991], вона про історію острова Хортиця та створення на ньому державного історико-культурного заповідника.
На обкладинці – «Козаки в дозорі», скульптура Владлена Дубініна, яка мала вінчати пагорб на Хортиці, біля Музею запорізького козацтва. Подробиці пригод цієї композиції, ще в російськомовній версії, на сайті нашої газети.
Козаків спочатку було три. Третій виявився зайвим. “Натовп!” – говорив мені Дубінін, та розповідав. – Я ліпив козаків у Києві – на ВДНГ, у павільйоні конярства. Вночі ліпив, бо вдень ходить народ. Вдень роботу накривав, щоби не було видно. Скульптура була задумана висотою 13 метрів…”
Микола Киценко й Владлен Дубінін жили в одному будинку в Запоріжжі. І скульптор якось показав сусідові, заступнику голови Запорізького обласного виконавчого комітету, свій ескіз… Згодом він і з’явився на обкладинці книги «Хортиця в героїці і легендах» видання 1967 року…
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
Сообщение Козаки завжди в дозорі: Хортиця тримається за свої легенди появились сначала на Газета МИГ.