Краєзнавці з Гуляйполя створюють лабораторію, де рятуватимуть предмети історичної спадщини,

Скрині, шафи, вітрини, дитячі меблі, саманниці, картини, фотографії та ще багато різних предметів історичної спадщини, які вивезли з прифронтових громад, будуть відновлювати в реставраційній лабораторії.

Ідея створити сучасну майстерню належить історику та голові громадської організації “Гуляйпільські старожитності” Сергію Звілінському.

Ще до початку повномасштабного вторгнення він займався порятунком та популяризацією історичної спадщини у Гуляйполі та регіоні загалом — оцифруванням, реставрацією, збереженням невеликих музейних колекцій та сімейних архівів, музейно-виставковою діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення актуальність цієї роботи суттєво виросла.

“В цій лабораторії буде проходити деревообробка. Це така сучасна столярка, яка дозволить врятувати історію. Це мрія людини, яка працює з деревом. Завдяки цьому обладнанню можна виконувати повний комплекс робіт з деревом. Сучасне устаткування суттєво спрощує процес реставрації”, — каже Звілінський.

Лабораторія знаходиться у прифронтовому Запоріжжі, її розмістили в приміщенні, яке є безпечним (наскільки це можливо в умовах війни).

“Все сюди звозимо. Ми давно вже думали над тим, що нам треба реставраційна лабораторія, аби ми могли реставрувати речі, щоб вони стали повноцінними експонатами. Є багато речей пошкоджених. Ця лабораторія нам була органічно потрібна. Ми подали заявку на грантову програму і виграли”, — розповідає Сергій.

В приміщенні завершуються ремонтні роботи, завозиться обладнання, але Сергій провів невеличку екскурсію для журналістів 061.

Серед предметів, які чекають реставрації — скрині, з якими століття тому жінки виходили заміж.

“Це придане дівчини. Їх було дуже багато, їх продавали на ярмарках. Вони були типологічно різні”, — каже історик.

Він показує одну з таких скринь. Колись вона була на коліщатках, але цей елемент, зазвичай, виходить з ладу одним з перших. Тож нині він відсутній і, можливо, в процесі реставрації його повернуть.

Скриня належала Ганні Прохорівні Кучерявій (Холод, Макуха), яка народилась в 1890, а померла у 1976 році. Жінка мешкала у селі Варварівка.

“Це історія жінки і скрині. Ось дивіться, тут написано, що у 1910 році вона заміж вийшла. На скрині також написані імена і дати народження її дітей. Нам відомо, що у 1914 році чоловіка Ганни мобілізували на Першу світову війну. У нас є фото, де вони разом, вона проводжає його на фронт. У 1915 чи 1916 році він загинув. Через кілька років жінка повторно вийшла заміж. Скриню вона забрала і переїхала до другого чоловіка. Нам цю скриню передав онук Ганни Прохорівни. Маємо надію, що після війни вона разом з іншими історичними артефактами повернеться у Гуляйполе в Музей-садибу родини Крігер і ми обов’язково розповімо цікаву життєву історію Ганни Прохорівни та її родини”, — розповів Сергій Звілінський.

Він додає, що було знайдено навіть свідоцтво про народження цієї жінки.

Ще одна скриня стоїть поруч в приміщенні. Вона геть інша ззовні, а всередині має справжній скарб — родинні фотографії, листи та банкноти часів Російської імперії.

“Тут відображене все ХХ століття. З одного боку бачимо гроші часів останнього імператора Миколи І, далі керенки (часів тимчасового уряду) 1917 року, вони на той момент вже не мали ніякої цінності для родини. Далі лотерейні білети, білети державних грошових займів 1930-х рр., родинні фото 1920-60-х рр., листівки. Це крутий родинний експонат. Тут товсте дерево. Ця скриня багато оздоблена, що було не дешево. Ми максимально збережемо її. Фарбувати точно не будемо. Зламану ніжку відновимо, оцифруємо, зафіксуємо”, — каже Сергій.

Скриня мала стати експонатом музею “Гуляйпільських старожитностей”, який планували відкрити у Гуляйполі влітку 2022 року. Але повномасштабна війна зруйнувала плани. Скриню вивозили до Запоріжжя в перший місяць великої війни.

“Це не просто річ, а річ, що сповнена історією. Не можна це лишати в хатах, коли все навколо руйнується. Зараз багато хат розбито, дахи течуть, чи їх навіть немає зовсім. Люди дозволяють забирати нам такі речі”, — пояснює краєзнавець.

Вдалося врятувати і старовинну вітрину для посуду. Її забрали з простої сільської хати, але колись вона була предметом інтер’єру поміщицької чи міщанської садиби, бо є дорогою штукою.

“Вона повністю функціонує. Ми її забрали за тиждень до вторгнення. Спочатку забрали до музею в Гуляйполі. Хата, де вона стояла, стара була, падала вже і власник віддав її нам. Це кінець ХІХ-початок ХХ століття. Багата річ. Вільха, мабуть. На той час це дорогі меблі. Вона в першу чергу піде на реставрацію. Але можу сказати, що вона в гарному стані”, — розповів Сергій.

Ще однією рідкісною річчю є велике дзеркало, що колись було частиною трюмо.

“Це робили німці-лютерани, воно стояло в німецькому будинку в колишній колонії Пришиб біля Молочанська (Гальбштадта). Тут збереглось рідне оригінальне скло, всі деталі оздоблення. Це рідкісна штука”, — коментує Сергій, показуючи старовинні меблі.

Він зізнається, що мати таку лабораторію — це його давня мрія.

“Це мій тепер вже закритий гештальт. Мій прадід був столяром”, — додає.

Після того, як лабораторія почне працювати, історики будуть шукати можливості залучати реставратора на постійній основі. Адже роботи попереду дуже багато.