Унаслідок негативної ситуації, яка, за прогнозами експертів, буде тривалою, багато підприємств будуть змушені закриватися, програвши в конкурентній боротьбі за збереження виробничих потужностей в умовах значного профіциту у світі. Країни, які за підсумком зможуть зберегти галузь ГМК, отримають значні дивіденди у вигляді припливу в країну грошових надходжень, інвестицій. Це відбудеться коштом зростання цін, яким зможуть скористатися тільки переможці.
Розуміючи це, влада багатьох країн, зокрема головного конкурента України на зовнішніх ринках – Росії, надає підтримку підприємствам ГМК. На противагу їм, українська влада посилює тиск на галузь, зокрема збільшуючи податковий тягар. Це зводить нанівець зусилля ефективного бізнесу, який намагається в кризу зберегти зовнішні ринки й обсяги виробництва, що дають робочі місця як у самій галузі ГМК, так і в суміжних галузях. Така політика може дорого коштувати простим українцям, які відчують втрату національної ГМК через девальвацію гривні і серйозне загострення і без того непростої економічної ситуації, попереджають експерти.
Похмурі часи світової економіки
Тривала «торгова війна» США й Китаю, невизначеність через Brexit, ефект доміно в реалізації політики протекціонізму низки країн призвели до того, що цього року світова економіка почала повільно сповзати в кризу. Ще»у 2018 році США ввели 25%-не мито на імпорт сталі»і 10%-не мито на імпорт алюмінію, що стало спусковим гачком для запуску протекціоністських процесів в усьому світі. Євросоюз з метою захисту свого ринку ввів квоти на металургійну продукцію. Ввели торговельні бар’єри країни Митного союзу, держави Азії, Близького Сходу та Північної Африки. Крім того, негативний вплив на стан економіки чинять Brexit, заворушення в Гонконзі, турецьке вторгнення до Сирії та загострення ситуації в регіоні Перської затоки.
Зазначимо, що про можливий розвиток ситуації в негативному ключі в Міжнародному валютному фонді попереджали ще в грудні минулого року. Тоді заступник глави МВФ Девід Ліптон заявляв про те, що стійкий торговельний конфлікт між США і Китаєм, швидше за все, призведе до «далекосяжних і довгострокових наслідків для світової економіки і найсильніше криза вдарить по тих країнах, які займаються продажем сировини.
«Глобальне уповільнення економіки позначилося на секторі гірничо-металургійних підприємств (ГМК), оскільки продукція металургії затребувана передусім у будівництві, машинобудуванні, темпи якого знижуються», — сказав»112.ua»глава відділу аналітики Adamant Capital Костянтин Фастовець. «Значне падіння попиту на сталь спостерігається в Європі: у кінці жовтня Eurofer оцінила падіння попиту на сталь у 2-му кварталі в 7,7% рік до року. Поліпшення не очікується до 2-го кварталу 2020 року. Worldsteel у жовтні знизив оцінку динаміки споживання сталі в Німеччині до зниження на 6% у 2019 році (у квітні очікувалося зниження на 0,9%). Також був погіршений прогноз для Туреччини – у бік зниження на 14,5% (у квітні прогнозували на 4,9%). Залишаються країни із сильною динамікою споживання. Наприклад (оцінка Worldsteel на 2019 р. р/р), Китай (+7,8%), Індія (+5%), Росія (+5%)», — сказав експерт із питань металургійного сектора Concorde Capital Дмитро Хорошун.
«Загалом світова економіка продовжує демонструвати зростання, але цього року ми спостерігаємо певне уповільнення. За підсумками 2019 року воно становитиме 2,9-3% – це найнижчі річні темпи зростання після кризи 2008 року. Причому ситуація в різних частинах світу нерівномірна. Навіть всередині єврозони одні країни ростуть, а інші, як Німеччина, за підсумками 2-го та 3-го кварталів виявилися з темпами, близькими до рецесії. Але говорити про світову кризу поки зарано. Інша справа, що з’являються провісники зниження ділової активності. Якщо споживчий сектор і ринок послуг поки цього не відчувають, то промислове виробництво починає падати. Особливо вразлива металургія, ситуація в якій ускладнюється профіцитом виробничих потужностей. На світовій карті вже не залишилося білих плям – країн, що не мають власних сталеливарних потужностей. Це призводить до політики протекціонізму, за допомогою якої багато країн захищають свій ринок і своїх виробників», — розповіли»112.ua»у прес-службі «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Якщо у більшості країн з розвинутою металургією є вагомий домашній ринок, який споживає чималий обсяг власної продукції, то наші метпідприємства можуть продавати всередині країни не більш як 15-20% від загального обсягу виробництва, підкреслили в компанії: «Весь ринок України – це не більш як 5 млн тонн металопродукції всіх видів. Тому основна частка продажів припадає на світові ринки, де конкуренція посилюється, а пропозиція істотно перевищує попит».
Унаслідок рецесії провідних економік світу ціни на сталь пішли вниз. «Почалася світова криза, що супроводжується падінням цін на продукцію металургійної галузі. Ціни на продукцію, яку продають наші підприємства, з початку року впали на 12-15%», — сказав»112.ua»президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков. «Ціни на сталь FOB Україна, є надія, стабілізувалися. Ціна на сляб зросла на 10% з мінімуму на початку листопада і зараз становить 368 дол./т. Але цей рівень на цілих 29% нижче, ніж середній за 2018 р. Схожа картина для гарячекатаного рулону: +5% мінімуму з кінця жовтня до 385 дол./т, але на 30% нижче середнього для 2018 року», — сказав»112.ua»Дмитро Хорошун.
Зниження цін на сталь відбувається на тлі того, що ціна основної сировини сталеварів — залізорудної сировини — усе ще залишається досить високою, через що найвразливішими в цих реаліях стали підприємства, що не мають вертикальної інтеграції: багато з них були змушені припинити роботу.
Виглядає так, що всі обставини склалися в ідеальний шторм для українських металургів, сказав Каленков: «Всі металургійні підприємства в Україні від початку року працюють у збиток. Додатковим навантаженням є і нинішнє значне зміцнення курсу гривні (металургійна галузь орієнтована на експорт і валютний виторг). Низка підприємств, особливо ті, які не мали вертикальної інтеграції, вже зійшли з дистанції. Зокрема, припинив роботу Дніпровський металургійний комбінат ім. Петровського, меткомбінат у Кам’янському скоротив обсяг виробництва до мінімуму і вже перебуває на межі зупинення. Якщо це станеться, то спричинить масові скорочення робочих місць, на жаль». Свої п’ять копійок до зниження національної виплавки внесла й зупинена у вересні курахівська «Електросталь».
Унаслідок цього галузь ГМК в Україні знизила обсяги виробництва: зараз вони не перевищують 21-22 млн т на рік, у порівнянні з 40 млн т (у кращі часи у 2008 р.). При цьому загальні обсяги виробничих потужностей нині дозволяють виробляти до 28 млн т продукції, говорить президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром». «Ситуація з логістикою і ринкова кон’юнктура при цьому не дозволяють збільшити обсяги до цього рівня. У вересні обсяги виробництва сталі впали на 10% проти показників серпня, а в жовтні впали ще на 10% проти вересня. І якщо в першій половині року у нас спостерігався досить непогане напрацювання (+4% обсягу виробництва), то ситуація, яка склалася зараз, швидше за все з’їсть динаміку поліпшень: у кращому випадку ми вийдемо на такий самий обсяг виробництва, як минулого року, в гіршому — обсяги виробництва у 2019 році впадуть. Прогнози на 2020-2021 рік також невтішні: ситуація дедалі погіршиться», — каже Каленков.
Металургійні гіганти світу також скорочують обсяги виробництва і масово звільняють працівників через стрімке падіння попиту на металургійну продукцію, розповів в ефірі 24 каналу голова Федерації металургів України Сергій Біленький. «Якщо поглянути на світову мапу виробників гірничо-металургійного комплексу, то «АрселорМіттал», наприклад, закриває свої підприємства в Південноафриканській республіці та звільняє близько двох тисяч осіб. Американська US Stieel теж 1800 осіб скорочує. «Брітіш Стіл», яка на межі банкрутства, — там взагалі під загрозою звільнення 25 тисяч осіб», —»каже він.
Німецька Thyssenkrupp анонсувала звільнення 6 тис. співробітників з 1 січня 2020 року, південноафриканський підрозділ ArcelorMittal скоротить 2 тис. працівників. Також найбільший світовий сталевиробник зупиняє роботу аглофабрики, доменного та конвертерного цехів на металургійному комбінаті в Кракові. Шведська SSAB улітку зупинила роботу доменної печі на заводі Oxelosund, а саме днями – ще одну на своєму фінському заводі Raahe. Також про зупинку доменного виробництва на заводі в Трієсті повідомила італійська компанія Arvedi. У жовтні про своє банкрутство оголосив найбільший в Африці виробник сталевих труб – південноафриканська компанія Robor.
Навіть тим підприємствам, які заздалегідь готувалися до кризових явищ, нині доводиться важко. «Такі підприємства, як «Метінвест», «АрселорМіттал Кривий Ріг», які готувалися до кризи заздалегідь — роблячи величезні інвестиції та оптимізуючи виробничі процеси, — продовжують скорочувати витрати, оскільки мова йде буквально про кожну гривню, які можуть позначитися на собівартості продукції», — каже Каленков. «Місячна EBITDA «Метінвесту» впала з близько 220 млн дол. у середньому у 2018 році до 119 млн дол. у серпні 2019 року, і, на мою думку, до кінця 2019 р. цей показник впаде до 70-100 млн дол. Тож, звісно, прибутки знижуються. Лідер галузі ArcelorMittal знизила квартальний EBITDA з рівня приблизно 2 млрд дол. протягом останніх кількох років (у 2-му та 3-му кварталах 2018 року квартальна EBITDA була навіть близька до 3 млрд дол.) до 1,1 млрд дол. у 3-му кварталі 2019 року», — розповів Дмитро Хорошун.
«Якщо в першому півріччі 2018 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав прибуток у розмірі 4,2 млрд грн, то за той же період 2019-го – збитки у 79 млн грн. Одна з причин – зростання собівартості на 6 млрд грн: з 26,7 млрд грн – у першій половині 2018 року до 32,7 млрд грн – за той же період 2019-го», — повідомили в прес-службі компанії.
«Метінвест», за словами Костянтина Фастовця, показує вже кілька місяців збиток по сталі, але поки що тримається на плаву завдяки продажам ЗРС: «Ситуація із ЗРС поки що стабільна. Ціни на сировину поки тримаються на рівні, що дозволяє отримувати прибуток, і це дозволяє компанії диверсифікувати фінансові ризики. У середньостроковій перспективі, якщо в економіці продовжить розвиватися ситуація, внаслідок якої відбувається падіння попиту на сталь, то й попит на ЗРС також буде падати, що потягне вниз ціни».
Що роблять компанії, щоб залишитися на плаву
З урахуванням надлишкових потужностей у світі металургійним підприємствам останнім часом доводилося працювати в умовах жорсткої конкуренції. Варто зазначити, що українські металургійні підприємства з 2014 року, коли почалися військові дії і разом з територіями у Східній Україні була втрачена частина виробничих потужностей – шахти, на яких видобувалося коксівне і антрацитове вугілля, – живуть у непростих умовах. Ситуація ще більше погіршилася внаслідок блокади сполучення та постачання з непідконтрольних територій, які закінчилися повною втратою контролю над підприємствами на тимчасово неконтрольованих територіях, сказав Каленков.
У період серйозного спаду, що спостерігається нині,»компанії ГМК особливо рахують кожну копійку»і максимально скорочують витрати, зазначили в прес-службі «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Деяким доводиться вживати радикальних заходів, оголошувати про скорочення інвестпрограм та адміністративного персоналу, переходити на скорочений робочий тиждень. Таке вже було у 2014 і 2016 роках. Ані в ті періоди, ані зараз «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вживає радикальних заходів. Попри зменшення виробництва (з 16-17 до 13 тис. тонн чавуну на добу), найбільше гірничо-металургійне підприємство України не планує скорочувати персонал. Інша справа, що й підтримувати колишні темпи зростання зарплати навряд чи зможе. Так, з листопада 2017 року до грудня 2018 року середня заробітна плата в «АрселорМіттал Кривий Ріг» зросла на 43,4%. З травня цього року – ще на 15%. Але тепер очевидно, що підприємство не буде в цьому році підвищувати зарплату двічі, як це було у 2018-му (у травні та жовтні)».
У компанії запевнили, що суттєвих змін не зазнає й інвестиційна програма АМКР. Підприємство пішло лише на зменшення капітальних та операційних витрат з 450 млн доларів, як це спочатку планувалося на початку року, до 390 млн доларів. При цьому стратегічні проекти, зокрема спрямовані на зменшення промислового навантаження на навколишнє середовище, відсувати на майбутнє не збираються – плани підприємства за ним не змінюються. Будуть продовжені й проекти, які перебувають у стадії реалізації. При цьому кількість замовлень для підрядників на виконання різних робіт і послуг знизиться, визнають в «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Група «Метінвест» анонсувала оптимізацію, яка має допомогти компанії подолати складну економічну ситуацію з мінімальними втратами. Зокрема, компанія скорочує виконання інвестиційної програми 2019 року. Буде припинена реалізація окремих проектів, крім критичних, передбачених Технологічною стратегією, і проектів з істотним екологічним ефектом. У компанії також буде проведена оптимізація, спрямована на зниження постійних та адміністративних витрат. «Про масові скорочення на виробництві мова не йде: оптимізаційні заходи торкнуться, передусім, адміністративного персоналу та керівної компанії. На початку 2020 року буде скорочено до 30% адміністративного персоналу», — йдеться у повідомленні з уточненням, що «Метінвест» розробляє спільні програми з міською владою з працевлаштування своїх співробітників. До того ж група змушена призупинити залучення персоналу на існуючі вакансії та обмежити набір людей на місце співробітників, які вирішили звільнитися, за винятком критичних професій. Будуть скорочені витрати на відрядження,»зупинене оновлення автопарків.
«Метінвест» скорочує кількість адміністративного персоналу на 30%, максимально зберігаючи співробітників робочих спеціальностей», — підкреслив Олександр Каленков.
«Повідомлення, які нині лунають від «Метінвесту» стосовно того, що група оптимізує процеси — скорочує витрати, частину адміністративного персоналу, — безумовно є позитивним сигналом. Для інвесторів велике значення мають саме фінансові показники компанії та рівень її доходів, які внаслідок цих кроків не будуть скорочуватися», — сказав»112.ua»Костянтин Фастовець. У тому, що оголошення «Метінвесту» про скорочення капвкладень й адмінперсоналу є позитивним сигналом для інвесторів, впевнений і Дмитро Хорошун: «Метінвест» не боїться говорити про кризу й економити; головне, щоб компанія утрималася і від виплати великих дивідендів. Хоча власників теж можна зрозуміти – дивіденди від бізнесу мають бути».
Ціна облігацій компанії нині падає, а прибутковість зростає. Боргові інструменти компанії торгуються зараз з великою премією в порівнянні з минулими періодами, зазначив Фастовець. «На противагу Ferrexpo, «Метінвест» збільшив частку облігацій у портфелі. Зараз із загального боргу 3 млрд дол. облігації охоплюють цілих 70%, тоді як у минулому їх частка була приблизно 50%. Мабуть, компанія вважає, що їй буде під силу перепозичати близько 500 млн дол. кожного разу, коли потрібно сплачувати черговий транш облігацій. Остання операція «Метінвесту» на борговому ринку, яка закінчилася у жовтні, якраз дозволила знизити обсяг погашення у 2023 р. з 945 до 505 млн дол., «підрівняти» профіль і знизивши ризики рефінансування (позичити 500 млн простіше, ніж мільярд)», — каже Хорошун.
Як довго триватиме рецесія – ніхто не знає
Як довго триватимуть кризові явища у світовій економіці, робити висновок складно. «Галузь циклічна. Спади і злети цін на світовому ринку відбуваються постійно, кожні кілька років. Світові ціни у третьому кварталі цього року продовжували знижуватися, прогнози на четвертий також не сповнюють оптимізмом. Раніше другого кварталу 2020 року наші металурги не очікують пожвавлення попиту», — кажуть у прес-службі «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Металургійна галузь циклічна, тому група «Метінвест» розглядає поточну кризу як тимчасове явище. Реалізація розробленого плану дій у комплексі з операційними поліпшеннями дозволить групі зберегти максимальну кількість робочих місць і забезпечити стабільну роботу своїх підприємств», — йдеться в офіційному повідомленні «Метінвесту».
Критичний вплив на процеси з виходу з рецесії буде чинити дозвіл ситуацій, які стали передумовами для нинішнього зниження попиту на сталь: протистояння США — Китай і Brexit, говорить Хорошун: «Можливо, щось стане зрозуміло до середини грудня. Якщо 12 грудня у Великобританії консерватори переможуть на виборах і зможуть хоч якось просунутися з процесом виходу з ЄС, це може стабілізувати Європу, її попит на сталь. 15 грудня, коли США мають провести черговий раунд підвищення тарифів на імпорт з Китаю, є орієнтиром для «першої фази» угоди (угоди з торгівлі та інших важливих питань) між США і Китаєм. Якщо США підвищать тарифи 15 грудня, як це передбачено зараз, – це буде негативом. Якщо відстрочать підвищення, і тим паче якщо до 15 грудня підпишуть угоду про «першу фазу».
Експерти погоджуються, що, попри чутливість питання, якщо шляхом закриття виробництв ситуація з надлишком сталеплавильних потужностей у світі не покращиться, галузь ГМК залишиться вразливою до таких явищ світової економіки, які спостерігаються нині. «Глобально й стратегічно, я вважаю, галузі потрібно різати потужності за межами Китаю. Китай порізав 150-200 млн тонн на рік потужностей, іншим теж треба це робити. Чекати поліпшення попиту (те, що обговорюється вгорі) – добре, але якщо надлишок пропозиції (потужностей) високий, то довгострокової стабільності не буде, поки потужності не скоротяться», — впевнений Хорошун.
У будь-якому разі, коли процес подолає дно й скорочення виробництва сталі, через зупинку підприємств, це призведе до підвищеного попиту на неї: ціни знову підуть вгору, зазначив Костянтин Фастовець.
Дуже важливо, щоб ситуація з профіцитом сталеливарних потужностей у світі поліпшувалася не коштом української галузі ГМК, що могло б призвести до ефекту доміно і ще більше загострити непросту економічну ситуацію всередині країни, підкреслюють експерти. «Продукція ГМК — сталь, чавун, прокат, труби, ЗРС – складає близько 30% валютного виторгу, також, близько третини всього обсягу промислового виробництва, на продукцію ГМК доводиться 12-15% у загальному ВВП. Понад 40% обсягів перевезення на залізниці та перевалювання в портах — це теж вантажі ГМК. Не варто забувати, що через особливості розташування у деяких регіонах на метпідприємства припадає до половини всього регіонального ВВП, у деяких містах вони є бюджетоутворювальними. Рецесія на них буде мати не тільки економічні, але й серйозні соціальні наслідки в регіонах. Саме тому спрацьовує ефект доміно: якщо наша галузь сиплеться, це відбивається на всій економіці країни», — підкреслив Олександр Каленков.
Сьогодні в ГМК і суміжних галузях в Україні працюють 350 тис. людей. Від стабільної роботи галузі безпосередньо залежить курс національної валюти.
У світі підтримують металургів, а в Україні — топлять
Що цікаво: тоді як інші країни, розуміючи важливість металургійної галузі та її серйозний вплив на економіку, роблять все можливе для того, щоб надати підтримку й допомогти не стати тими, коштом кого відбудеться скорочення профіциту виробничих потужностей у світі (від якого виграють тільки ті, що вижили в конкурентній боротьбі), Україна робить кроки, які ще більше дестабілізують і без того непросту ситуацію.
«Величезне значення для всього ГМК України сьогодні мають собівартість та її зниження. З цієї причини підприємства ГМК дуже чутливі до підвищення тарифів держмонополій (передусім – на вантажні залізничні перевезення, природний газ та електроенергію), а також до рішень держави, які призводять до зростання податкового навантаження. Уряду й парламенту в гонитві за наповненням бюджету не варто посилювати непросту ситуацію в ГМК», — вважають в «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Держава не тільки не допомагає підприємствам металургійної галузі пережити кризу, але й робить багато такого, що дедалі збільшує навантаження на них. Для того щоб підприємства могли пережити кризу, їм необхідна розумна державна промислова політика, яка могла б, зокрема, зменшити негативний вплив на підприємства природних монополій, з якими вони постійно стикаються: безумовно, це логістика (перевезення на «Укрзалізниці», порти). Останніми роками витрати на відправлення вантажів УЗ зростали для вантажовідправників на 30-35% щорічно, чого жодна галузь будь-якої країни не витримає», — заявив Олександр Каленков.
Не додають оптимізму й такі»законодавчі ініціативи, як законопроект № 1210, який збільшить ренту на видобуток руди і зробить її найбільшою у світі, зазначають співрозмовники»112.ua. За їхніми словами, вже зараз співвідношення ренти для ЗРС і прибутку втричі більше, ніж у Росії. Якщо зміни, передбачені законопроектом, будуть проведені, цей показник стане в 10 разів більше, ніж у Росії. «У цьому випадку конкурентну боротьбу, тим паче в умовах кризи, ми точно не витримаємо. Не варто забувати, що енергоносії (газ, електроенергія) коштують в Росії у рази дешевше, ніж в Україні», — зазначив Каленков.
Введення нових вищих ставок знову ж серйозно вдарить по конкурентоспроможності українських метпідприємств. За оцінками експертів, у разі ухвалення законопроекту № 1210 Україна може втратити кожне третє робоче місце в ГМК, а український держбюджет при цьому – мільярди гривень.
Не додає оптимізму повідомлення про необґрунтоване підвищення тарифів на транспортування газу як магістральними газопроводами, так і облгазами. І це при тому, що вартість для точок входу до ГТС в Україні вже набагато вища, ніж в європейських країнах. Як відомо, новостворене ТОВ «Оператор ГТС України», дочірнє товариство «Укртрансгазу», запропонувало підняти тарифи на транспортування газу в чотири рази. З 1 січня 2020 року для внутрішніх точок входу в 3,5 раза (з 91,87 до 320,77 грн/тис. куб. м), для внутрішніх точок виходу – в 4,7 раза (з 157,19 до 735,36 грн/тис. куб. м). Аргументація газовиків полягає в тому, що їм потрібно отримати у 2020 році 34 млрд грн прибутку, зокрема 5,8 млрд грн недоотриманого прибутку за минулі роки. Внаслідок цього під цю цифру просто підігнали необхідний відсоток підвищення тарифу.
За оцінками «Укрметалургпрому», підвищення тарифів на транспортування газу обійдеться підприємствам ГМК у 3 млрд грн додаткових платежів, що в умовах сьогодення вкрай негативно вплине на галузь.
Зараз депутати також планують збільшити екологічний податок майже в 4 рази. «Хотів би підкреслити, що ми підтримуємо те, що механізм екологічного податку має змінюватися. Сьогодні у нас ті підприємства, які інвестують величезні кошти в поліпшення екології і зменшення обсягів викидів, жодним чином не винагороджуються. Водночас у Європі і навіть у найближчих сусідів, наприклад, в Білорусі, підприємствам дозволено зменшувати суму виплат з екологічного податку на розмір інвестицій в екологічні заходи», — сказав Каленков.
На цьому тлі інші країни, зокрема Росія (основний конкурент України на ринках збуту продукції ГМК), активно реалізують протекціоністські заходи для підтримки своїх підприємств металургійної галузі, та в кризу вони дедалі посилюються. Вони надають пряму й непряму підтримку металургійному бізнесу у вигляді позик під дуже низькі відсотки. Крім того, надають пільгові ціни на енергоносії, проводять більш продуману політику щодо природних монополій: вже зараз співвідношення тонна/кілометр залізничних перевезень в Росії набагато менше, ніж в Україні.
Внаслідок цього російські металурги навіть у нинішні непрості часи відчувають себе досить непогано. «Сєвєрсталь» продовжує розповідати про програму капвкладень до 2023 року, але хоче при цьому навіть продовжувати платити дивіденди. Квартальна EBITDA «Сєвєрсталі» зберігається на високих рівнях, 700-800 млн дол., практично не змінюючись останнім часом. У нульові багато російських металургів теж бавилися поглинаннями по всьому світу, але вони також інвестували в модернізацію основних російських активів. Звісно, допомагає і забезпеченість власною сировиною («Сєвєрсталь» видобуває і залізну руду, і вугілля)», — розповів Дмитро Хорошун.
Важливо не забувати, що ставлення влади до галузі ГМК є важливим сигналом для інвесторів, які спрямовують капітал насамперед у ті країни, де бізнесу надають підтримку і встановлюють довгострокові й прозорі «правила ігри», підкреслюють експерти. «Для інвесторів має велике значення ставлення до галузі, до компаній галузі влади, їхня позиція. Якщо отримують підтримку, то це позитивно позначається на ставленні і настроях інвесторів, кредиторів. Велику роль відіграє те, одноразова це допомога чи встановлені постійні правила гри, які слугують основою платоспроможності компаній у певній часовій перспективі. Правила гри мають бути зрозумілими, прозорими, стабільними. Спроби підвищити ренту для ЗРС, які ми зараз спостерігаємо, це, зокрема, якраз сигнал про зворотне. Це негативний сигнал для інвесторів. Він свідчить про нестабільність і про те, що в Україні правила гри можуть змінюватися без поважних та зрозумілих причин. Це їх відлякує», — сказав»112.ua»глава відділу аналітики Adamant Capital Костянтин Фастовець.
Джерело
Источник: https://tv5.zp.ua/news/kurs-vizhivannya-yak-ukrayinski-metalurgi-budut-dolati-svitovu-krizu/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
