У центральній міській бібліотеці відкрилася виставка ГО «Запорозькі берегині» «Квітка-душа»: 54 роботи (з них 35 – квітки на п’яльцях), 13 майстринь, чотири родинні династії та вірші, вишиті на звороті кожної квітки.
У затишному просторі оновленої міської бібліотеки Запоріжжя цього разу пахло полем і літнім садом. Тут відкрилася виставка «Квітка-душа». Майстрині громадської організації «Запорозькі Берегині» вишили на п’яльцях квіти України, а на звороті кожної роботи – рядки з поезії про квіти.
Гостей привітала директорка КУ «Міська публічна бібліотечна система м. Запоріжжя» Неллі Крамаренко. Вона подякувала людям, що прийшли до бібліотеки, а майстриням за творчість, яка надихає. У цій бібліотеці виставка берегинь уже друга. Під час війни, нагадала Неллі Крамаренко, міські бібліотеки не зачинялися, а взяли на себе нові обов’язки: тут працюють пункти незламності та укриття, діють сучасні програми й проєкти. «Але все це не має значення, якщо немає вас», – сказала вона.
На згадку про виставку і за постійну допомогу в організації заходів у бібліотеках керівниця творчого проєкту Людмила Гармаш вручила Неллі Крамаренко вишиту лілею. Її створила 89-річна мама пані Людмили, Ольга Ганжа. Лілея, пояснили майстрині, означає щедрість і душевну чистоту, а в християнській традиції є знаком Діви Марії. Тож це побажання бібліотеці, де «щирість, світло і чистота».
Як квіти стали проєктом
Про те, як з’явилася виставка, розповіла голова ГО «Запорозькі Берегині» Олена Шевчук.
«У мене є прихильник у Бельгії, який має магазин товарів для рукоділля. Він знає, чим ми займаємося, бачив світлини з наших чудових виставок. І вирішив нам допомогти: надіслав 60 п’ялець, нитки, тканину. Він вважає, що за допомогою творчості ми рятуємося від війни.
Я довго думала, що робити з цими п’яльцями, адже до цього наші майстрині вишивали новорічні кульки, писанки, рушники. Ідея вишити квіти прийшла після спілкування з нашими військовими та поїздок на дачу. Хлопці розповіли, що ворог на лінії фронту та скрізь, куди дотягнеться, випалює все живе: дерева, рослини, кущі…
Весною, коли у мене на дачі все почало квітнути, я й подумала про цей проєкт: щоб майстрині вишили на п’яльцях лише квіти. Квіти України.
Квіти – це наша душа. Маленькій дівчинці одягають стрічку і обов’язково чіпляють квітку. Коли вона стає дівчиною, надіває віночок, а коли дорослою жінкою – хустку. А хустки в українських жінок завжди з квітами.
Ще я згадала, що 10 жовтня – день народження нашої легендарної співачки Ніни Матвієнко, яка виконувала пісню “Квітка-душа”. Так і народилася назва нашої виставки».
Берегині вишивають постійно, додала Олена Шевчук: від початку повномасштабного вторгнення не було такого моменту, щоб вони облишили голки. Вони вже створили колекції вишиваних писанок, які стали візитівкою Запоріжжя, а також вишили новорічні кульки, багато з яких подарували місту.
Живий урок традиції: віночок, хустка, намітка
Відкриття перетворилося на невеликий етнографічний майстер-клас. Олена Шевчук розповіла, що квіти на українській вишивці з’явилися приблизно з 1850 року, коли прийшла мода на брокарівську вишивку. Дві учасниці презентації мали змогу «пройти» шлях української жінки: одягнути сорочку, віночок і хустку. Їм допомагали Яна Яковенко і Лариса Середа.
Пояснення були наочні. На дівочій сорочці віком близько ста років (про вік свідчать вицвілі чорні нитки) квіти «закриті», в них мало насінин і вусиків (у вишивці заміжньої жінки їх значно більше). Дівчина мала приготувати щонайменше десять таких сорочок, а це означало посадити льон, виростити, потім спрясти, виткати, пошити й вишити сорочку. Віночок був знаком, що дівчину вже можна сватати. За час дівування наречена збирала для нього стрічки. Після весілля вінок знімали й одягали хустку або намітку. Олена Шевчук нагадала, що на Хмельниччині наречена наприкінці весільної ходи роздавала незаміжнім подругам стрічки зі свого вінка. Український хустковий візерунок, наголосила вона, завжди «заквітчаний». «Огірки», які нерідко вважають українськими, привезли з Туреччини. На завершення показали, як хустку зав’язували на Волині.
Завершив цю частину обряд «закликання щастя». Олена Шевчук і Лариса Середа провели його над присутніми з унікальним рушником, який вишили 50 щасливих заміжніх жінок і мам.
Коди сили
Цікавих деталей додала керівниця проєктів ГО “Запорозькі Берегині” Людмила Гармаш.
«Цей наш новий проєкт був, як завжди, неймовірним, прекрасним, натхненним. Українці здавна вишивали обереги, «коди сили», і квіти належать до них.
Найпотужнішу силу мав соняшник, бо ми діти сонця. Маки захищали людей від зла й берегли рід. Волошки означають чистоту: дівчині, яка тільки починала дівувати, клали волошки за пазуху, щоб вони оберігали її цноту. Барвінок має невмирущу силу життя й пам’яті, бо не в’яне ні в спеку, ні в мороз, тому його висівають на могилах, а вишивали нерідко для хлопчиків. Троянди колись називали ружами, а коли прийшла мода на брокарівську вишивку, ружі стали трояндами. Народ любить їх і донині”.
Скільки разів вишивали квіти
Людмила Гармаш розповіла, що серед 55 робіт вишито 35 ідентифікованих квіток, тобто тих, що мають назву. Є також казкові, садові й лугові квіти. Деякі повторюються по кілька разів:
- троянда – не менше шести разів, найбільше з усіх;
- будяк – тричі;
- півонія – тричі;
- ромашки – тричі;
- лілея – двічі.
Квіти, на яких наголосила пані Людмила, мають «суто українські назви». Вона закликала відчути їх «на смак». Це соняшник, деревій, дзвіночки, півники, Петрів батіг («не цикорій, а саме Петрів батіг»), бузок, будяк і конвалія. Звичайні «анютині очка» в нас називаються братками.
Крім того, на роботах мальви, анемони, крокуси, нарциси, маки, ромашки, барвінок, квітучі сади, азалія, маргаритки, хризантеми, жасмін, тюльпани, космеї, рудбекії, фіалки, гвоздики, айстри, жоржини та майори.
Поезія на звороті: 2000 сторінок антології
Окремий вимір виставки – вірші. Щоб знайти потрібні цитати, Людмила Гармаш перечитала близько двох тисяч сторінок «Української антології поезії» видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», яку їй до дня народження подарувала Лариса Середа. Вона шукала рядки про конкретні квіти, про квіти загалом і про квітучі сади. Виписаних цитат назбиралося стільки, що вибирати було важко.
Беззаперечною «чемпіонкою» виявилася Ліна Костенко: створено сім робіт з її цитатами, присвяченими квітам, серед яких айстри, жоржини, тюльпани, мальви, троянди, а також просто садові й лугові квіти. Другу сходинку посіла Надія Красоткіна, сучасна поетеса, яка публікує вірші в інтернеті. Її цитати вишито шість разів. Рядки Павла Тичини і Володимира Сосюри вишито по два рази. Майстрині звернулися також до творів поета Розстріляного Відродження Василя Чумака, захисника УКраїни Гліба Бабича, який загинув 2022 року, а також Галини Потопляк. Вишивали й рядки запорізьких авторів Пилипа Юрика, Яни Яковенко, Вікторії Сироватко, а також вірші самих берегинь – Людмили Гармаш, Лариси Середи та Марини Широкової.
Рядки лягали на квіти напрочуд точно. До айстр пані Людмила підібрала слова Ліни Костенко: «Двори стоять у хуртовині айстри, яка рожева і синя хуртовина», до жоржин – про «полум’я жоржин», що «задмухує сад». Прозвучали й рядки Володимира Сосюри: «Ці радісні квіти весни, коли в садах солов’ї. Люблю я фіалки, вони нагадують очі твої».
«Проходячи під нашими роботами, ви будете торкатися до наших душ»
Одним з найемоційніших моментів став виступ Лариси Середи.
«Ми всі дуже яскраві й дуже хочемо показати не тільки вміння тримати голку в руках, а й свою душу. Проходячи під нашими роботами, ви будете торкатися до наших душ. Це душа, яка в’яне і розквітає, тому що на вулиці війна. Наші рідні й близькі борються за нашу незалежність, за свободу, і багато з нас чекає: хто чоловіків, хто племінників, а хто й рідних дітей. А ще є багато молодих дівчат, молодих жінок, які чекають усім серцем своїх коханих з фронту».
Пані Лариса прочитала власний вірш, у якому польові квіти стали символом надії:
Принеси мені квіти серед теплого літа.
Польові, незрадливі, маки, волошки мрійливі.
Поцілуй мене ніжно, обійми безутішно
і на вушко тихенько: «Війна скінчилась, рідненька».
Принесеш мені квіти, знов навчуся радіти.
Лариса Середа бере участь у проєкті разом із 10-річною донькою Олею. Цю родинну пару організатори назвали однією з династій виставки.
А взагалі у проєкті беруть участь чотири династії мам і доньок: Людмила Гармаш і її 89-річна мама Ольга Ганжа, Віра Лобач і її донька Юлія Слета, Лариса Середа і 10-річна Оля, а також Тетяна Дем’янова і Лідія.
Свої роботи надали також Марина Широкова, Ганна Мартенс, Надія Ткаченко, Ірина Даннік та Інна Сердюк.
Квіти, відтиснуті на тканині
Організаторки виставки звернули увагу присутніх на різноманітні техніки, у яких працювали майстрині. Зокрема, на вибійку. На виставці є чотири роботи, створені дизайнеркою Мариною Широковою.
Сама мисткиня розповіла, що поле й природа для неї рідна стихія.
«Мені хотілось саме таких квітів, які на полі ростуть. Маки. Вони не дуже яскраві, але мають дуже велику силу. І оберегову теж.
Найпершою моєю роботою став деревій. Це квітка з гірчинкою і яскравим ароматом, її вважають весільною. Коли я роблю весільні букети, завжди ховаю деревій усередину. Його може й не видно, але він там як оберіг».
Багато дрібних квіточок на одному суцвітті деревію, пояснила вона, символізують довголіття, багато дітей і достаток. Саме такою їй і захотілося його зробити.
Вибійка зазвичай, розповіла Марина Широкова, виконується дерев’яними трафаретами-печатками, які фарбують і притискають до тканини або паперу. Цього разу вона працювала самими квітами: трохи придавлювала квітку, щоб зменшити її об’єм, фарбувала й прикладала до тканини. Так на ній залишався відтиск.
Що ще можна побачити на виставці
Крім робіт на п’яльцях і вибійки, відвідувачі побачать вишиті картини з квітами Віри Лобач і Ольги Ганжі та дві подушки, які вишивала мама Олени Шевчук. Сама пані Олена продемонструвала картини, які вона малює пальцями. Представлені і чудові квіткові акварелі, створені хужожницею Оксаною Кіргєєвою, а також старовинні сорочки з колекції Яни Яковенко та віночки, зроблені Мариною Широковою.
Презентація, у якій взяли участь і відвідувачі курсів “Ї, говоримо українською”, пройшла в теплій атмосфері. Свої вірші прочитали також запорізькі поети Вікторія Сироватко та Пилип Юрик.
Завітайте на виставку “Квітка-душа”!. АВона демонструватиметься у центральній міській бібліотеці на Гоголя, 66 до 15 жовтня.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією
Сообщение Квіти, картини, віночки, сорочки: “Запорозькі Берегині” відкрили виставку «Квітка-душа» появились сначала на Газета МИГ.