З дев’ятого травня до 22 листопада триватиме 61-ша Венеційська бієнале сучасного мистецтва. Розмова із Жанною Кадировою опубліковано в Latvijas Sabiedriskais medijs. Деякі моменти мають зв’язок із нашим містом.
Декілька бієнале та Бірючий
Жанна Кадирова представляла Україну на Венеційській бієнале 2013, 2015 і 2022 року, Московській бієналє 2013 року.
Окрім кахлів, бетону і цегли, скульпторка працювала з природнім камінням, черепицею, асфальтом, в тому числі розміщала частини дорожнього покриття в галереї (Data Extraction, 2011), малювала картини фломастерами (проєкт Фломореалізм), створювала колажі (Натовп, 2012) і перформанси.
Жанна Кадирова неодноразово брала активну участь у симпозіумах сучасного мистецтва що відбувалися на острові Бірючий на території Завпорізької області. Там находяться кілька її скульптур.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кадирова створила багато робіт, що осмислюють цю подію. В межах 59-ї Венеційської бієнале (2022) у галереї Galleria Continua пройшла виставка Жанни Кадирової «Паляниця» Palianytsia. Кам’яні елементи скульптури «Паляниця» бачили у Запоріжжі, а у Венеції вони продавалися на вагу, а отримані гроші збиралися для допомоги українській армії. Таким чином було зібрано понад 230 тисяч євро.
Гарантії безпеки в мистецтві
Цього року Жанна Кадирова представлена у двох виставкових проєктах. Перший — Національний павільйон України під назвою «Security Guarantees / Гарантії безпеки», центральним об’єктом якого є скульптура «Оригамі-олень», евакуйована з Покровська: “Я створила її разом із колегою Денисом Рубаном у 2019 році.
Чи є зв’язок між евакуйованим «Оригамі-оленем» і Будапештським меморандумом про ядерну зброю?
У 2024 році скульптуру довелося евакуювати через наближення фронту до міста”, – нагадала Жанна. Якщо брати лише столиці, маршрут пролягав через Київ, Варшаву, Відень, Прагу, Берлін, Брюссель, Париж… І так — до Венеції, подолавши понад шість тисяч кілометрів. Уся подорож була задокументована, а в кожному місці зупинки ми організовували публічний захід, де можна було не лише побачити скульптуру, а й переглянути фільм про її евакуацію, поспілкуватися з людьми, послухати сучасну електронну музику, створену українцями.
Український павільйон у Венеції має дві локації. Перша – сади Джардіні, де просто біля входу на підйомному крані підвішена сама скульптура.
“Таке підвішене положення символізує нестабільність і невизначеність майбутнього. Сьогодні мільйони українців залишили свої домівки й не мають можливості повернутися. Так само, як і ця скульптура, адже Покровськ нині вже окупований… Людьми, які сьогодні також є вимушеними переселенцями – так само, як і наш олень…”
У павільйоні змонтовано багатоканальну відеоінсталяцію з 28 екранів. На кожному демонструється окремий короткий фільм, присвячений одному дню подорожі оленя.
Друга локація – в будівлі Arsenale, у залі Sale d‘Armi. У цьому невеликому просторі представлені тексти та архівні матеріали про скульптуру, а також про Будапештський меморандум (зокрема демонструється копія цього документа).
Назва проєкту Security Guarantees («Гарантії безпеки») безпосередньо пов’язана з новітньою історією України: “Тридцять два роки тому ми передали свою ядерну зброю Російській Федерації, підписавши Будапештський меморандум за участю США, Великої Британії, Росії та України щодо певних гарантій безпеки – саме в обмін на відмову від ядерної зброї.
Апелюючи до цього факту, ми ставимо питання: що таке «гарантії безпеки» сьогодні, зараз? І чим вони можуть бути? Причому не лише для України, а й для всього світу”.
Приз глядацьких симпатій як символ безпомічності
Жанна Кадирова впевнена, що відкриття російського павільйону на цьогорічній бієнале є лише одним із кроків на шляху до нормалізації агресії.
Журі Венеційської бієнале цього року відмовилося оцінювати російський та ізраїльський павільйони. А згодом, під тиском громадськості, було змушене саморозпуститися.
Також уперше за 130 років існування Бієнале головну нагороду восени вручатимуть не за рішенням професійного журі, а за результатами голосування відвідувачів.
Тобто «Золотий лев» фактично перетворився на приз глядацьких симпатій.
“Для мене це дивна метаморфоза професійної інституції на щось на кшталт популярного шоу чи популістської кампанії. Ми, як Український павільйон, зняли свою кандидатуру з цього глядацького голосування.
На мою думку, це своєрідний колапс Бієнале як інституції. Формат «глядацьких симпатій» замість професійного журі для мене є цілком нелегітимним”.
Запоріжжя – локація для творчості та територія втрат…
“У Венеції відбулася дуже сильна акція, під час якої наголошувалося, що в нинішній Бієнале беруть участь 110 художників, тоді як Росія за 4,5 року великої війни вбила 346 українських діячів культури та мистецтва. Серед них багато моїх друзів…” – розповіла Жанна.
Цьогоріч художницю запросили до латвійської столиці Риги. Вона представить проєкт «Ліс / The Forest», присвячений Каховській дамбі та екологічній катастрофі, що сталася після її підриву. Художниця працювала над ним у Запоріжжі.
“Це місто поблизу лінії фронту, яке часто зазнає обстрілів. …Там у той самий час працював один із моїх близьких друзів, з яким ми навчалися в Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка, – Давид Чичкан, художник мого покоління, анархіст. Він служив у Збройних силах України і загинув у серпні минулого року на Запорізькому напрямку.
Це одна з наших найболючіших втрат…”
Фото: www.galleriacontinua.com
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК
Сообщение Мистецький зв’язок між «Оригамі-оленем» і Будапештським меморандумом? — головна художниця Українського павільйону на Венеційській бієнале появились сначала на Газета МИГ.