Під час XV Медійного Конгресу «Люди. Довіра. Рішення» у Львові учасники обговорювали, як зберігати команди й незалежність під час війни, залишатися потрібними своїм читачам. Організована Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ), подія об’єднала 180 учасників, представників 58 редакцій із 43 міст України, а також міжнародних колег і партнерів.
Щоб продовжувати робити роботу, українським ЗМІ потрібна допомога і надійні партнери поруч. За останні роки такими партнерами для українських медіа стали люди й організації з різних країн. Цього року до Львова підтримати Україну приїхали колеги з Норвегії, Фінляндії, Канади, Польщі, Хорватії. В процесі обговорення формується спільне бачення: не чекати кінця війни, а вибудовувати своє майбутнє щодня.
“Дякую вам за те, що ви були поруч і тоді, в 2022-му, і зараз. Я щаслива, що сьогодні ви всі не просто напис «партнер» на екрані, а серед нас. Дякую, що колись почула від вас: «Ми будемо поруч», – сказала директорка АНРВУ Оксана Бровко. – Перші роки ми вчилися вистояти, але ми не можемо провести наступні роки тільки в режимі виживання. Нам потрібно будувати медіа, які будуть потрібні людям і через рік, і через п’ять, і через десять років. Вчитися бути успішними, будувати спільноти, використовувати нові технології і створювати нові продукти. І при цьому не віддавати свою незалежність, бо майбутнє українських медіа не почнеться після війни. Воно формується нашими рішеннями вже зараз”.
“…без відповідальної інформаційної роботи дуже важко налагодити спілкування у світі”
Цього року до Львова приїхала велика делегація з країн Скандинавії.
Зокрема норвезькі медійні організації, які багато років співпрацюють з АНРВУ та підтримують українські редакції з перших днів повномасштабного вторгнення.
Слово мав норвежець Оле Якоб Сунде (Ole Jacob Sunde). Він відомий підприємець, інвестор та медіаменеджер, який із червня 2021 року обіймає посаду голови Scott Trust – фонду, який забезпечує фінансову та редакційну незалежність британської газети The Guardian. Він став першим іноземцем, призначеним на це місце за всю історію фонду. “Незалежні медіа – це медіа, вільні від політичного й комерційного втручання, які можуть показувати факти й доносити їх до громадськості. Але йдеться не лише про редакційну незалежність. Ви також маєте бути фінансово незалежними. Редакція, яка не може оплачувати свої рахунки, певною мірою втрачає частину незалежності”, – зазначив Оле Якоб Сунде.
Він визнав залежність медіа від технологічних платформ, та наголосив на необхідності зберігати прямий зв’язок з авдиторією.
Оле Якоб також запропонував змінити підхід до співпраці медіакомпаній: зберігати самостійність у журналістиці та при цьому об’єднувати зусилля в інших процесах.
“Інвестиції мають дві мети. Необхідно інвестувати в ЗМІ. Та піклування про суспільство – це є піклування про самих себе як інвесторів. Я вважав завжди і вважаю, що кожна інвестиція повинна мати місію. Тому вважаю, що ви маєте інвестувати в людські серця, тому що це потрібно для загальної безпеки суспільства.
Ми постійно думаємо про військовий захист України. Але ми не можемо не розуміти той факт, що без відповідальної інформаційної роботи дуже важко налагодити спілкування у світі. І медіа, звичайно, є частиною цієї безпеки”, – промова Оле Якоба була багатосенсовою.
“Якщо подивитися на норвезькі медіа, вони залишаються редакційно незалежними. Але в усьому іншому співпрацюють: від передплати до захисту даних і роботи бекофісу. Я думаю, варто спробувати побачити у своєму конкуренті партнера, з яким можна працювати, особливо коли йдеться про штучний інтелект”, – сказав Сунде.
Поєднуючи сучасність із досвідом війни у своїй родині, Оле Якоб розповів щемку історію. Його батько під час Другої Світової війни був учасником розвідувального підрозділу, який, крім іншої роботи, публікував незаконні газети. В 1943 році його зрадили, заарештували, було винесено смертний вирок: “На щастя, його направили в німецький концтабір, де він провів майже два роки. І коли повернувся до Норвегії у червні 1945-го, він важив 48 кілограмів. Мати зустріла його на вокзалі. І він сказав їй тоді: “Ми виграли війну, і тепер маємо виграти мир””.
“Ці слова мене супроводжують все життя, – сказав пан Оле Якоб. – Мої батьки захищали гуманістичні цінності Європи. І ми маємо цю роботу продовжувати”.
“Я хочу забрати ваш досвід комунікації до Норвегії”
Серед норвезьких учасників Медійного Конгресу була Ренді Огрей (Randi Øgrey), директорка Норвезької асоціації медіабізнесу MBL та керівниця Ukrainian Media Fund. Для АНРВУ й українських регіональних медіа це багаторічна партнерка, з якою пов’язані і програми підтримки, і конкретні історії допомоги редакціям у найважчі моменти.
Одну з таких історій Оксана Бровко згадала під час відкриття. На початку повномасштабної війни, коли українські редакції часто залишалися без електроенергії, MBL надіслала їй дві коробки світильників. Вона передала їх колегам, а один залишила собі. Цей світильник вона зберігає досі – і згадала про нього зі сцени, дякуючи партнерам за допомогу.
Оксана Бровко і Ренді Огрей (Randi Øgrey)
Під час дискусії Ренді говорила про довіру, взаємодію з авдиторією, залучення молоді та відповідальне використання штучного інтелекту. Водночас вона пояснила, чому міжнародна співпраця має бути взаємною.
“Ми можемо більше працювати разом і маємо багато чим поділитися одне з одним. В Україні локальні й регіональні медіа – це перше місце, куди люди звертаються під час кризи та війни. Я думаю, цього ми маємо вчитися у вас. Те, як ви працюєте під час кризи, як підтримуєте своїх людей і як підтримуєте себе, надзвичайно важливе. Я хочу забрати цей досвід до Норвегії, до нашої медіаспільноти, і вчитися у вас”, – визнала Ренді Огрей.
Ренді Огрей (Randi Øgrey) – директорка Норвезької асоціації медіабізнесу MBL, керівниця Ukrainian Media Fund та Директорка Dnipro.media Анна Матвієнко
Норвезьке партнерство включає фінансову підтримку редакцій, зарядні станції й генератори від Ukrainian Media Fund, а також співпрацю з Amedia Foundation. Після припинення фінансування USAID АНРВУ та Amedia Foundation реалізували «План Б», а згодом програму невідкладної допомоги регіональним медіа. Програма «Сильніші Разом: Медіа та Демократія», яку АНРВУ реалізує з WAN-IFRA та MBL за підтримки Норвегії, поєднує підтримку поточної роботи з розвитком редакцій.
«Для багатьох із нас “Сильніші разом” вже давно перестало бути назвою проєкту, а стало таким методом частково виживання для когось, частково стабілізації своєї ситуації, а для більшості із вас – розвитку», – зазначила Оксана Бровко.
“Людям потрібна достовірна інформація”
До учасників Медійного Конгресу звернулася тимчасова повірена у справах Норвегії в Україні Крістін Енстад (Kristin Enstad).
Вона адвокатка з великим досвідом роботи в різних країнах світу. Крістін Енстад говорила про роботу журналістів, які живуть у своїх громадах і знають їхні щоденні проблеми. В умовах війни ця робота включає і повідомлення про загрози, і розповіді про життя людей, і контроль за рішеннями влади та використанням публічних коштів.
“Людям потрібна достовірна інформація, щоб ухвалювати рішення, які впливають на їхнє життя. Їм потрібні журналісти, які можуть ставити складні запитання й досліджувати, як використовуються публічні ресурси. Їм також потрібна інформація про те, як війна впливає на життя людей у прифронтових містах і по всій країні”, – сказала Крістін Енстад.
Дипломатка навела приклад Олешок. Херсонські журналісти давно розповідали про становище людей у місті, перш ніж ця тема привернула міжнародну увагу. Крістін Енстад пояснила, що місцеві редакції можуть тривалий час стежити за проблемами своїх громад і повертатися до них, коли увага інших медіа вже переключилася.
“Місцевий репортер може стежити за тим, що відбувається у школі чи лікарні. Він добре розуміє, як витрачається місцевий бюджет. І продовжує стежити за цими питаннями навіть після того, як новинний цикл перейшов до наступної теми”, – зазначила Крістін Енстад.
Крістін Енстад також розповіла про підтримку через програму «Сильніші Разом», яка поєднує гранти, менторство, розвиток розслідувальної журналістики та навчання керівників редакцій. Така співпраця допомагає командам продовжувати роботу зараз і планувати наступні роки. Дипломатка окремо наголосила: редакційні рішення залишаються за самими журналістами.
Тамара Мовінні: підтримка України й свободи медіа
Вперше до Медійного Конгресу приїхала делегація з Канади. До українських редакцій звернулася Надзвичайна і Повноважна Посолка Канади в Україні Тамара Мовінні (Tamara Mawhinney).
Пані Тамара Мовінні говорила про втрати й труднощі, з якими стикаються журналісти: зруйновану інфраструктуру, зміни у фінансуванні та тиск на незалежні медіа. Водночас відзначила, що українські команди продовжують працювати й розвиватися попри ці обставини. “Канада була поруч з Україною дуже давно: у 1991-му, у 2014-му, у 2022 році. І це не зміниться”, – сказала Тамара Мовінні.
Вона також звернула увагу на готовність канадських учасників ділитися власним досвідом, зокрема щодо законодавчих механізмів захисту свободи й незалежності медіа. Участь делегації дала українським редакціям можливість познайомитися з канадськими колегами й обговорити подальшу співпрацю.
Як допомагати українським медіа
Дискусію про міжнародну підтримку модерувала Веслемой Естрем, норвезька медіаекспертка, колишня головна редакторка Altinget. Її учасниці обговорили, як поєднувати невідкладні потреби українських редакцій із розвитком незалежних медіа на роки вперед.
Президентка канадської організації Journalists for Human Rights Рейчел Пулфер (Rachel Pulfer) пов’язала підтримку журналістів із демократичним майбутнім України.
Рейчел Пулфер (Rachel Pulfer), Мелані Волкер (Melanie Walker) та Ріікка Тяхтівуорі (Riikka Tähtivuori)
“Під час війни незалежні медіа допомагають людям зрозуміти, де безпечно і як орієнтуватися в цій жахливій ситуації. Ваша робота також змушує владу бути підзвітною. Але найважливіше – коли ця війна закінчиться і Україна переможе, ваша робота допомагатиме їй залишатися демократією. Ми тут, щоб слухати, ми тут, щоб вчитися, і ми тут, щоб забрати ідеї та побачити, що можемо зробити разом”, – сказала Рейчел Пулфер.
Вона пояснила, що її організація ще не реалізує програму в Україні. Участь у Медійному Конгресі стала можливістю почути редакції та розглянути майбутню співпрацю.
Мелані Волкер (Melanie Walker), яка на Медійному Конгресі представляла WAN-IFRA, запропонувала розглядати підтримку журналістики також через питання безпеки.
Пані Мелані – виконавча директорка Канадської міжнародної ради (Canadian International Council), членкиня ради з питань свободи медіа WAN-IFRA.
“Медіа є важливим компонентом будь-якої оборонної стратегії чи стратегії безпеки, тому що суспільна стійкість – її невіддільна частина. Ми завжди говоримо про права людини й демократію, пояснюючи, чому незалежні медіа важливі. Але є й інший вимір: захищати громадян від дезінформації та маніпуляцій”, – сказала Мелані Волкер.
Фінський досвід представила Ріікка Тяхтівуорі (Riikka Tähtivuori), директорка з адвокації Finnmedia. Вона говорила про перехід від екстреної допомоги до тривалого партнерства та зміцнення українських редакцій.
“Важливо, щоб українські медіа отримували підтримку від різних демократичних партнерів… Хоча наші підходи можуть відрізнятися, головна ідея одна. Ми тут не для того, щоб казати Україні, що робити. Ми тут, щоб вчитися одне в одного, ділитися досвідом, підтримувати місцеву спроможність і будувати довгострокову співпрацю”, – сказала Ріікка Тяхтівуорі.
Серед напрямів подальшої підтримки вона назвала навчання й обмін фінською експертизою, співпрацю шкіл, медіа та громадянського суспільства. Вона бачить перспективу в підтримці медіаграмотніості та медіаосвіти в Україні. Це сильна складова освіти у Фінляндії.
“Ми хочемо поділитися фінською експертизою, допомагати з навчанням і посилювати співпрацю між школами, медіаорганізаціями, громадянами та владою. Найбільше нам потрібно дати людям критичне мислення, демократичні навички та стійкість”, – зазначила Ріікка Тяхтівуорі.
Ми з нею жили на одному поверсі, двічі разом підіймалися в ліфті за павербанками. І змогли з сміхом порозумітися щодо того, що сучасну напругу витримує людина, а техніка – ні.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото надане АНРВУ
* За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією