Одним із надихаючих заходів у Кропивницькому, на який в програмі тренінгів «ЄС: просто про складне» були запрошені близько тридцяти журналістів що всієї України, стала презентація оновлення одного з найповажніших музеїв.
Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей є найдавнішим музейним закладом сучасної Кіровоградської області. Свою історію музей виводить з 1918 року, коли тогочасна влада вирішила відкрити у приміщенні колишньої Єлисаветградської жіночої гімназії природничо-історичний музей, концепція якого було проголошена активістами ще у 1913 році – музейний заклад «загального характеру». Тобто не музей при навчальному закладі, а заклад, котрий би охоплював своєю діяльністю всі категорії населення. Та не тільки міського, а такого, який би поширював свою роботу на всю північну частину тогочасної Херсонської губернії.
Розпочав роботу природничо-історичний музей у 1918-1919 роках у будівлі колишньої жіночої гімназії. Офіційно був відкритий для відвідувачів 20 травня 1920 року вже у приміщенні колишнього Єлисаветградського земського реального училища.
У тому, що музей розпочав свою повноцінну роботу у стінах реального училища, є певний символізм, тому що саме тут спочатку був створений природничо-історичний кабінет, а потім, у 1883 році, на його основі – історико-географічний музей. І це був перший музейний заклад на теренах нинішньої Кіровоградщини.
У першій половині 1927 року Зінов’євський (у 1924 році місто Єлисаветград було перейменовано на Зінов’євськ) окружний природничо-історичний музей мав зоологічний (підвідділи – анатомія та фізіологія людини), палеонтологічний, мінералогічний, сільського господарства, археологічний (підвідділи – нумізматики та зброї) відділи, а також картинну галерею з відділом мистецтва.
У 1929 році Зінов’євському окружному природничо-історичному музею було надано у користування будівлю на вулиці Леніна, 40 (нині вулиця Архітектора Паученка, 40).
Нині тут діє Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей* (цю назву, відповідну його значущості, він отримав 29 квітня 2024 року), який є історичним правонаступником природничо-історичного краєзнавчого музею.
Деякі засадничі дати мають відгук й у нашому, запорізькому музейному житті. Зокрема це виникнення музейної кімнати у нашому Народному домі (нині на Майдані Волі) , куди зібрав безцінні знахідки Яков Новицький за сприяння Олександра Майдачевського. Обидва – яскраві учасники просвітницького руху в нашому місті. Вже не вперше думаю про те, що перші музейні простори не звільнилися від намагання довести, що все почалося тільки з царювання радянської влади. Та ні, історія мала притулок й раніше, саме завдяки численним ентузіастам.
Наразі музейний простір у Кропивницькому оновлюється. Результати були представлені наочно, та прокоментовані представницями ГО «Центральноукраїнська обласна спілка музейних працівників». Саме ця громадська організація у партнерстві з Центральноукраїнським обласним краєзнавчим музеєм втілювала у життя проєкт «Музей і громада: простір єднання» – за підтримки ІСАР «Єднання» та фінансування Європейського Союзу.
Офіційною мовою, проєкт був спрямований на розвиток музейного простору як відкритого середовища взаємодії з громадою, включав проведення культурно-освітніх заходів, розвиток інклюзивності та впровадження сучасних підходів до роботи з аудиторією.
Досягненнями організації та команди стали численні культурно-освітні та соціально значущі проєкти у сфері музейної справи; досвід документування та представлення матеріалів, пов’язаних із сучасною історією України; впровадження інклюзивних та інноваційних практик у музейному середовищі; співпраця з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та культурними інституціями; участь у професійних заходах, спрямованих на розвиток музейної галузі та збереження культурної спадщини.
Як наочний результат впровадження грантового проєкту «Музей i громада: простір єднання» гості музею побачили сучасний електричний підйомник для відвідувачів з інвалідністю. Він призначений також для людей, які мають протези, для людей старшого віку, яким важко спускатися по крутих сходах до експозиції на мінус першому рівні закладу. Через те, що будівля обласного краєзнавчого музею є пам’яткою архітектури, облаштування безбар’єрних просторів – це велика проблема. Тому тут протягом років шукали відповідні рішення. Знайшли, реалізували завдяки європейському гранту.
Як різними мовами сучасно висвітлити різні етапи історії
Екскурсію провели співробітниці, завідувачки відділів ЦОКМ Алла Поперешняк – голова Спілки музейних працівників, та Валентина Пархомчук, координаторка проєкту «Музей і громада: простір єднання». У команді ГО «Спілка музейних працівників» до 50 людей. Це здебільшого співробітники Центрально-Українського обласного краєзнавчого музею.
В межах проєкту «Музей i громада: простір єднання» було проведено декілька комплексів заходів. “Перший – для музейних працівників області, де ми їх навчали бути центром для громади. Другий блок – активності в нашому музеї, під які ми отримали інноваційне обладнання та техніку. І третій блок – впровадження інфраструктурних інклюзивних рішень”, – розповіла пані Алла.
Кошти першого гранту, отриманого у співпраці з фондом «Єднання» від Європейського Союзу, були спрямовані на технічне забезпечення. Частина пішла на зарплати, як допомога музейникам області.
“Справа у тім, що Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей – це методичний центр для роботи зо всіма музейниками області. І є дуже багато маленьких регіональних музеїв, яким потрібна методична, практична допомога – на прикладах, на заходах. Зараз, коли йде російсько-українська війна, треба все розповісти з нуля, пояснити, як зробити вітрину, як зробити експозицію. Залучали провідних науковців нашого університету імені Володимира Винниченка, провідних археологів”, – розповідала пані Алла.
Численні заходи були проведені офлайн безпосередньо в музеї для музейників області. Встановлено нове обладнання, завдяки чому могли підключати онлайн спільноту. Були проведені масштабні підсумкові форуми.
А також для затвердження нових форм експозиційної роботи тривають численні заходи для ВПО, для груп ВПО, для військових, для родин загиблих військових.
“Під час реалізації проєкту ми все висвітлювали в ЗМІ, ділилися нашим надбанням. Хоча ми невеличка платформа, охоплення в нашому проєкті становило сто сорок тисяч читачів. У нас є сторінка Спілки музейних працівників, де ми висвітлюємо наші події, популяризуємо нашу співпрацю”, – додала пані Валентина.
Журналісти, учасники тренінгу, подивилися зал археології, який виглядає класично, зали історії, етнографії, музичного спадку, залу образотворчості…
Спустилися на цокольний поверх, куди й веде за потреби електричний підйомник для відвідувачів з інвалідністю.
Тут в залі, яка деякий час була порожня, створена експозиція «Календар як дзеркало суспільних змін». Враховуючи зміни у нашому календарі, музейники, щоб проводити просвітницьку роботу, додали якісний предметний ряд. Представлені унікальні, відповідні датам предмети церковного спадку, а також і предмети з політичної, суспільної історії. У процес створення виставки були залучені місцеві фотографи, дизайнери та художники.“Отак, різними мовами ми висвітлюємо різні етапи історії”, – сказала пані Алла.
Вразив нас відділ природи. Тут змонтоване грантове обладнання. “Екран, на якому зал природи населяють різні мешканці нашої території різних часів”, – представила новацію пані Валентина.
У межах цього проєкту музей впровадив інноваційну інтерактивну інсталяцію в експозиції «Природа» – це дзеркало доповненої реальності «Дивовижні тварини». Опція дозволяє відвідувачам ознайомитися з сімома анімованими 3D-моделями доісторичних істот, рідкісних тварин та видів, занесених до Червоної книги України, пропонуючи захопливий та інтерактивний навчальний досвід для аудиторії будь-якого віку. Вони наче літають над головами відвідувачів, заповнюючи голосами музейний простір.
Марко Кропивницький – менеджер української культури
Сподіваємося відвідати згодом філію ЦОКМ, музей Марка Кропивницького**, де реалізують оновлення в межах другої хвилі конкурсу проєктів «Єднання для громади».
Проєкт має назву «Ім’я, що об’єднує: Кропивницький і громада». За словами Валентини Пархомчук, “музей стане відкритішим, і ми сподіваємося, що про Марка Кропивницького більше дізнаються в Україні”.
У межах проєкту планують оновити сценічний простір музею; додати інтерактивні елементи; провести виставки й публічні дискусії; підготувати театральні постановки, зокрема за дитячими п’єсами Марка Кропивницького; створити подкаст і краєзнавче видання про його спадщину.
Також у музеї планують модернізувати простір і впровадити цифрові інструменти для взаємодії з громадою. Проєкт вже триває, розпочавшись у травні, завершенням стануть вистави на сцені музею, заплановані восени цього року.
“Десять років тому, 14 липня 2016 року, наше місто із Кіровограда перейменовано на місто Кропивницький. Область, до речі, ще Кіровоградська, треба виправити, – розповіла пані Валентина. – Тому ми й присвятили проєкт театральному діячу, і реалізуємо його на базі меморіального музею Марка Кропивницького. Він створений у 1982 році до сторіччя українського професійного театру, який заснував Марко Кропивницький та його друзі, корифеї українського театру, брати Тобілевичі. Вони всі корифеї – і всі наші земляки.
Ми живемо на землі корифеїв. У нас тут все про театр, про корифеїв. І наша філія – меморіальний музей Кропивницького, знаходиться в будинку, в якому двадцять років проживав Марко Кропивницький і в якому вінчав на першу прем’єру Марію Заньковецьку в ролі Наталки Полтавки…
Тому в межах цієї хвилі гранту ми реалізуємо низку активностей, які покликані ознайомити жителів та гостей міста із творчою спадщиною Марка Кропивницького.
Зверну особливу увагу на маловідомий факт. Марко Кропивницький є й засновником дитячого театру.
Я б його назвала менеджером української культури. Можна сказати, він наш перший український дипломат. Він створив дуже сильну трупу, яка з успіхом гастролювала як в Україні, так і в Санкт-Петербурзі, у Варшаві, в Вільнюсі, в Тбілісі, в Кракові. І всюди отримувала дуже схвальні відгуки. Завдяки цьому про українську культуру дізналися за межами України і дуже чекали цих виступів.
І тому Марко Кропивницький – культурний дипломат. І він великий патріот України, адже відмовився від щедрої пропозиції самого царя грати в Імператорському театрі. Це також маловідомий факт, який показує його громадянську позицію.
Створивши національно успішний бізнес, Марко Лукич зайнявся благодійністю. Він створював дитячі школи. Не тільки недільні, а регулярні дитячі школи, де безкоштовно навчав грамоті селянських дітей.
А також організував дитячий театр. І для нього написав репертуар. Він і для свого театру написав сорок п’єс, і всі виключно українською мовою. А для дитячого театру переробив дві народні казки. Це «По щучому велінню» та «Івасик Телесик”, які він переробив для свого театру.
Якщо буде цікавість, прочитайте ці казки. Вони звучать дуже сучасно, особливо «По щучому велінню». Ця казка дуже різниться із російським варіантом, який ми колись знали. Кропивницький ще в той час адаптував і показав саме український менталітет. Адже ми в казці знаємо Ємелю, який лежав на печі, і йому ніби прийшло щастя. То от в п’єсі Кропивницького показано, що є менший брат Хома, який робив всю роботу за свого старшого брата. Тут можна знайти паралелі із сучасним булінгом, і навіть політичні…
Те саме стосується й «Івасика Телесика». Мова про те, як батьки чекають на свого сина з далекої дороги, він повертається із чужою дівчиною, і ця дівчина знаходить родину у фактично чужій сім’ї. Скажу вам, що п’єси звучать дуже сучасно. І в той час вони були також актуальні.
Тому мета нашого проекту – показати цю частину творчості Марка Кропивницького. Дитячі колективи мають поставили ці п’єси, щоб глядачі їх побачили. З цією метою ми реконструюємо та облаштовуємо сцену в меморіальному музеї Кропивницького – за грантові кошти.
Там є невеличка така зала, і там буде сцена. На сцені встановлено стаціонарний проєктор, буде професійне освітлення, професійний звук, декорації. І діти будуть ставити на цій сцені п’єси, буде чарівний простір.
Реалізуємо це разом із партнерми, в партнерстві зі школами. Два театральні гуртки уже розучують ці п’єси. Викладачі роздали тексти у травні, діти отримали свої ролі, вони готуються, активно репетирують і невдовзі ми побачимо ці п’єси на сцені.
Тому ми вас запросимо принагідно уже на прем’єри цих п’єс.
Буде цікаво – на оновленій сцені з прекрасними декораціями. Це буде сучасна сцена в будинку, наповненому традиціями”.
До музею, до театральної прем’єри хочеться повернутися у Кропивницький.
У нас в Запоріжжі маємо студію та театр «СВіЯ», який вже двадцять років виховує акторські та режисерські таланти – самозарадно та незалежно. Створює вистави, з якими виходить у переможці численних конкурсів, самотужки вирушає на гастролі… От би нам потоваришувати та знайти точки перетину в цій роботі. Тим більш, що ми маємо в запорізькій театральній історії спільного з Кропивницьким корифея. Це Костянтин Параконьєв, який працював і на рідній, місцевій, і на нашій запорізькій сцені.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та з відкритих джерел
*Фондова колекція ЦОКМ налічує понад 80 тисяч експонатів, серед яких – археологічні знахідки, етнографічні артефакти, архівні документи, фотографії, твори мистецтва, природничі зразки та предмети, що відображають повсякденне життя місцевих громад.
**Меморіальний музей Марка Кропивницького – одна з найвизначніших філій музею, розташована в колишній садибі драматурга на розі вулиць Марка Кропивницького та Миколи Смоленчука. Цей будинок кінця ХІХ століття є одним із небагатьох збережених місць, безпосередньо пов’язаних із життям засновника першого українського професійного театру. Музей зберігає понад вісім тисяч артефактів, які документують особисте життя, творчість та внесок Кропивницького в українську культуру. Його постійна експозиція висвітлює життєвий шлях митця – від дитинства та початку кар’єри до становлення як провідного драматурга, актора, композитора, театрального режисера та педагога.
Музей також досліджує історію знаменитого Театру Корифеїв, підкреслюючи ширший розвиток професійного українського театру та його тривалий вплив на сучасне сценічне мистецтво. Тимчасові виставки та культурні заходи регулярно демонструють, як ці традиції продовжують надихати сучасних діячів театру та глядачів.
Сообщение Музей як простір єднання громади – за допомоги Євросоюзу появились сначала на Газета МИГ.