Сьогодні, 28 жовтня, відзначають День любителів плюшевих іграшок. Перша асоціація — з улюбленцем мало не всіх дітей, та й дорослих — плюшевим ведмедиком, чий Міжнародний день відзначався учора (співпадає з днем народження Теодора Рузвельта, на честь якого названо Teddy Bear). До речі, це миле (принаймні, у вигляді іграшки) звірятко має ще кілька «святкових» днів. Зокрема, 9 вересня відзначають Всесвітній день плюшевого ведмедика, у другу середа жовтня — День «Візьми свого плюшевого ведмедика на роботу або в школу». А от у Польщі та деяких інших країнах пухнастій істоті присвячено ще й 25 листопада.
І згадався мені цьогорічний візит до Устроня, який влаштували мені під час відпустки польські друзі. Там, у старовинній будівлі колишнього залізничного вокзалу, розташована справжня цитадель ведмедів, ведмедиків, ведмежаток тощо. Не тільки плюшевих. І не тільки ведмедів.
«Вокзал Добрих Думок» під самий дах заповнюють:
- 11000 плюшевих ведмедиків — колекція Бруно Зельонки
- понад 500 плюшевих ведмедиків, надрукованих на 3D-принтері;
- 900 ляльок ручної творчості — колекція Аніти Міхаловської;
- 2000 ляльок у регіональному вбранні — колекція Єви та Ягоди Лішків
- Незвичайна колекція історичних костюмів авторства Фредерика Ружанського — унікальні мініатюри в масштабі 1:6
- Плюшеві мавпи та постаті з часів ПНР — колекція Павла Галаса
Усе це доповнює захопливий цикл «Мистецтво крізь тисячоліття» та виняткова колекція гербів із мотивом ведмедика.
Понад 11 000 ведмедиків
Галерея «Вокзал Добрих Думок» відчинилася 29 травня 2021 року. Її власник Бруно Зельонка захоплюється плюшевими ведмедиками з дитинства, і від першого талісману його колекція виросла більш ніж до 11 000 ведмедиків і стала найбільшою в Польщі. Одночасно в експозиції представлено близько 3 000 експонатів, а виставка щороку оновлюється.
Пан Бруно збирає не лише самі іграшки, а й усе, що їх зображує: листівки, картини, ялинкові кульки, декоративні тарілки, кухлі, значки, монети, книжки, платівки, пазли.
Ведмедики тут зроблені з найрізнішого: паперу, скла, дерева, трави, каменю, вугілля, дроту, ґудзиків. Є навіть ведмедик із дитячих підгузків. Одні набиті клоччям, тирсою, соломою чи поролоном, інші надруковані на 3D-принтері.
Найменший плюшевий ведмедик має 5 міліметрів, золотий – ще менший, близько 2 міліметрів. Найновіший експонат узагалі не іграшка: це водяний ведмідь, тихохідка, завдовжки від 0,05 до 1,2 міліметра, з вісьмома ногами, але без очей, носа й рота. А серед відомих персонажів легко впізнати Вушастика, Коларґола та Вінні-Пуха.
Шахтарський край Сілезія лишила слід і в експозиції. Частина скульптур вирізьблена з антрациту, твердого вугілля, яке не кришиться, тож його можна різьбити. Поруч висить картина устронської художниці пані Івони Дзєжевич: шахтарі на ній — зрозуміло, що ведмедики.
Є й інші жарти на межі мистецтва: відома притча про трьох мавпочок, які нічого не бачать, не чують і не говорять, перетворилася на трійко ведмедиків, до яких долучено четвертого, що дивиться в телефон. Наша чарівна гідесса по цій виставці розповіла, що її донька довго його розглядала. А потім сказала: «Мамо, він же схожий на зомбі». І одразу додала: «А я, коли сиджу в телефоні, теж так виглядаю?» Мама відповіла чесно: «Так».
Пан Бруно на 3D-принтері надрукував шахи з ведмедиками для щорічного шахового турніру в Устроні. Вишивальниця Аня Пасек вишила хрестиком слово «ведмідь» 90 мовами світу й створила логотип вокзалу.
Діє виставка «Живопис крізь тисячоліття»: пастіші відомих художників, у які домальовано ведмедиків. Так «Дама з горностаєм» стала «Дамою з ведмедиком», на картині Подковінського кінь злякався ведмедя, а з-за «Соняшників» Ван Гога визирає мишка. Ці родзинки до впізнаваних творів додавали місцеві художники, а ведмедя до картини «Дівчина з перловою сережкою» пан Бруно домалював власноруч.
Є також мальовані герби з ведмедем: у Польщі ведмідь красується на гербах 68 населених пунктів.
Ведмідь, який танцює
Тут розповідають і про справжніх ведмедів, і про сілезький звичай водіння ведмедя. Він іде з глибини XIV сторіччя, але й досі живе в різних куточках Польщі. Під час карнавалу оселі обходить ряджена ватага. Серед них молода пара, коминар, лісник, диявол, ксьондз, аптекар, циганка, поліцейський. Ведмідь на повідку забирає з дому смуток і лишає радість та достаток. Щоб усе спрацювало, господар чи господиня мусить із ним станцювати.
Солом’яний костюм важить 80 кілограмів, голова — 15. Його одягають у три етапи: спочатку ноги, потім тулуб, наприкінці голову. Треба мати міцну статуру, аби провести день в такому костюмі, ще й чаркуючись з господарями.
Ведмедик, що прославляє мир
Мою увагу привернув ведмедик, біля якого висить зворушливий лист:
Дорогий Вокзале Добрих Думок! Ми — три мами з України, з великого промислового міста Кривий Ріг. Нас звати Тетяна, Анна і Марина. На початку війни Устронь дав нам прихисток і став домом на 4 місяці. Це прекрасне місце, де розташована станція дитинства — Вокзал Добрих Думок. Ми приїхали сюди з нашими дітьми й отримали багато позитивних емоцій! Це місце — антистрес, який лікує душу.
Хочемо представити цього ведмедика, якого ми назвали Мирослав — це ім’я перекладається з української як «той, хто прославляє мир». Він подолав довгий шлях зі столиці України, Києва, щоб стати частиною Вокзалу Добрих Думок. Хочемо, щоб Мирослав став символом нашої вдячності Польщі й усім полякам за підтримку та доброту, яку ми тут отримали. Мирослав дуже яскравий, як український прапор, позитивний, має українське серце — це наша мрія про перемогу та щасливе спокійне життя. Тепер ми розпорошені по містах і країнах. Ніколи не забудемо Устроня й Вокзал Добрих Думок. Маємо надію, що одного дня, коли Україна переможе, ми й надалі будемо сюди приїжджати.
Прийміть цього ведмедика до родини, а разом з ним нашу вдячність за все!
З повагою,
Тетяна Філяєва,
Анна Гатілова,
Марина Койчева
Колекція, яку лишили на зберігання
На окремій полиці у вітрині «Вокзалу добрих думок» розташовані ведмедики української колекціонерки. Вона мала невеликий приватний музей, а коли почалася велика війна, передала їх пану Бруно на зберігання.
Колекція налічує чотирнадцять пронумерованих експонатів, і біля кожного власниця залишила підпис від першої особи. З цих підписів складається цілий життєпис.
Більшість ведмедиків прийшла з минулого. Серед них ведмедики київської фабрики «Перемога» 1950–1970-х років, ведмедик житомирської фабрики «Житичі», панда з Павлограда з рухливими лапками, а також ведмедики з СРСР і НДР.
Найстаршого з них, кінця п’ятдесятих, жінка у дитинстві назвала Джоном: «Навіть не знаю чому — просто таке відчуття, ніби він сам мені так представився». Інших ведмедиків вона знайшла на барахолках, аукціонах і на ярмарку на Андріївському узвозі в рідному Києві. Один із них, схожий на улюбленця дитинства, отримав ім’я Джонні II.
Найсильніша з усіх записок розповідає про ведмедика з НДР 1970–1980-х років. Він приїхав до власниці у великій коробці з іншими ведмедиками, коли не було електрики, бо місто увесь час бомбили:
«Біжиш темними вулицями за ними, потім назад… заносиш коробку в темну квартиру… А подивитися ж хочеться! І відкриваєш, і світиш ліхтариком… а з коробки на тебе дивляться вісім пар очей!!!»
Вона сфотографувала їх у темряві й виклала в мережу. Один коментар, пише вона, розірвав серце: «Ті ведмедики, як українські діточки, туляться одне до одного».
Пластикових ведмедиків власниця спеціально не збирає, але маленьких іноді бере: «Це наче такі ведмедики для плюшевих ведмедиків». Є в колекції саморобний ведмедик-рукавичка з ярмарку хендмейду. А останній експонат створив десятирічний Гліб Хміль. Він почав робити ведмедиків-кулончики на початку війни, коли вимикали світло й усі сиділи без роботи. Спочатку їх за донати купували рідні, потім друзі, потім пішли замовлення з усього світу. Усі кошти Гліб передає воїнам ЗСУ.
Тут же представлені кілька українських ляльок-мотанок з поясненнями їхньої історії та символіки.
Ляльки та інші колекції
Окремо треба згадати виставку «Ляльки світу». Серед них — магічні, традиційні, поховальні (надгробні), маріонетки, театральні та порцелянові ляльки.
Частина зібрання походить від колекції англійської мандрівниці, яка, відвідуючи різні куточки світу, привозила ляльки, характерні для кожного регіону, — у автентичних костюмах. Згодом ця багата колекція потрапила на благодійний аукціон. Родина пані Єви Лішки, яка мешкає в Англії, викупила на ньому 273 ляльки. Ева разом із донькою Ягодою продовжили цю справу: за роки кількість ляльок у їхній колекції зросла до понад 2 тисяч.
У галереї є ще одна лялькова колекція. Це понад 600 ляльок пані Аніти Міхаловської, кожна з яких одягнена в індивідуально пошитий костюм (мініатюрне художнє кравецтво). Обидві колекції разом із ведмедиками Бруно Зельонки внесено до Польської книги рекордів і дивовиж.
Замість епілогу
Аби в деталях розглянути усі цікавини, мені не вистачило часу. Але година, що я провела у на «Вокзалі добрих думок», була наповнена світлими емоціями. Дякую пану Бруно Зельонці за таку чудову галерею, пані гідессі — за цікавезну розповідь, а моїм добрим друзям — за можливість відпочити душею. Але про них — окрема розмова)
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та зі сторінки «Вокзалу добрих думок» у соцмережах
