Цього разу викрито незаслужено забуту “активістку” – фотографа з Мелітопольщини Поліну Гонцул, яка змінила своє ім’я на “Емілію”.
Про це повідомляє «Акцент» з посиланням на «РІА М».
Народилася Поліна Гонцул у Кирилівці, зараз перебралася до Мелітополя. Своїх проросійських поглядів ніколи не приховувала. Після закінчення школи чомусь вирішивши, що вона – чудовий фотограф, поїхала на заробітки до Москви. Мати Поліни-Емілії родом звідти, і, мабуть, поклопотала за свою доньку. Там героїні нашої статті остаточно промили голову.
Наразі Емілії, за її словами, 21 рік. З Москви до Мелітополя вона повернулася за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, ненависть до українців почала прокидатися в Емілії ще під час спроб вступити до київського вишу, щоб навчитися премудростям професії фотохудожника. Про це вона розповідає ворожим пропагандистам.
– У Києві, я поступала на фотохудожника, я зі своїм офігенним портфоліо, розкладаю, починаю розповідати. Мене обривають. Кажуть: “А можна те саме, тільки українською. І все. А я ні!». Хоча я знаю українську мову. І мене почали завалювати питаннями, яких не було в квитках. Я вийшла з іспиту, буквально плачу. Виходить викладач і каже: “Цьому дівчиськові тут робити нічого, воно не вміє фотографувати і ніколи не навчиться”, – наголосила зрадниця.
Свій багатий внутрішній світ був додатково розкритий Емілією на питанні про те, як зараз справи з любов’ю до «російського світу». Так, каже, Гонцул, дивно – раптом після початку СВО від неї відвернулися українські знайомі.
Раніше всі були більш-менш адекватні. Але після початку СВО від мене відвернулися мої друзі з Києва та Запоріжжя. Писали: «Ти — московська повія, з’їдай до себе в Москву». Коли я все переосмислила, я зрозуміла, що важкі часи народжують не лише сильних людей, вони відкривають справжні особи людей. І я рада, що ці люди залишили моє життя і мені з ними не по дорозі. Їм ні з ким не дорогою, – видавала “базу” колаборантка. 
Просто наведемо деякі цитати. Тільки через них вона може отримати “десяточку” від українського суду.
Коли я дізналася, що до міста зайшли росіяни військові, я була дуже рада. Коли піднімали прапор – я насолоджувалася цим моментом.Люди ділилися на два типи: перші, які ой, почалася війна, що тепер робити, вони не розуміли. А другий тип людей – це ті, які “Слава Україні!” і тому подібне. Коли я побачила вперше російських військових, я сказала: «Привіт, ласкаво просимо додому».
Коли почалася вся ця “движуха” (проукраїнські мітинги – ред.), були усілякі чатики. Я заходжу на той момент до чату Мелітополя – і там запрошують на мітинги за 200 гривень, і там ставлять плюсики. Ось і весь патріотизм.
«Так вийшло, що люблю росію і люблю фотографувати. Вважаю, що я повністю на своєму місці. Моя головна професія — фоторепортер, знімаю всі головні події. Також я військовий фотограф», — говорить Гонцул. 
Звичайно ж, послужливою дурницею, яка готова працювати хоч безкоштовно, окупанти не могли не скористатися. Взяли її на дрібну посаду у “ВДА” Запорізької області, влаштували “кореспондентом” у місцеві газети рашистів. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/na-zaporizhzhi-zradnitsya-fotograf-rozpovila-yak-radila-okupantam-i-lyubit-rf-foto/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
