"Враховуючи реальну загрозу життю і здоров rsquo;ю, необхідно бути готовими до проведення термінової евакуації з населених пунктів, які знаходяться поблизу лінії розмежування та постійно підпадають під ворожі артилерійські обстріли. Такими населеними пунктами у Комишуваській громаді є села Новояковлівка та Магдалинівка". Таке оголошення оприлюднено на сайті громади. Ворог гатить по селам щодня. Є села, куди росіяни скидали свої боєприпаси один-два рази, але Новояковлівку та Магдалинівку — обстрілюють щодня, і вдень, і вночі. "Обстріли постійні. Систематизувати їх не можемо. Пару раз на тиждень маємо масовані обстріли. Нажаль, загинули цивільні люди: спочатку чоловіка вбило, а через тиждень і його мати. Село стає пустим. Село знищують. Не зрозуміло з якою ціллю. 80-90% людей вже виїхало, а до війни Новояковлівка та Магдалинівка нараховували більше тисячі людей, лишилось (на два села — ред.) не більше 200 hellip;", — розповідає селищний голова Комишувахської ОТГ Юрій Карапетян. Він каже, що гуманітарна ситуація в селах дуже мінлива. Але влада допомогає людям. Через обстріли постійно пошкоджуються мережі, лише працівники "Обленерго" виїздили до Новояковлівки понад 20 разів. Є проблеми з водопостачанням. Село обстрілюють з початку березня. Після кожного ворожого удару Карапетян їде до населених пунктів, аби зафіксувати руйнування і головне — дізнатись чи є постраждалі. "На днях в нас літня жінка загинула. У неї було поранення, частково ампутація кінцівки, але по протоколу медики не можуть їхати коли обстріл. Шукали машину, але трохи не довезли до лікарні hellip; нажаль", — розповідає він. Волонтери із Запоріжжя подарували громаді автомобіль швидкої допомоги, тож тепер чекати та витрачати дорогоцінний час на пошук транспорту більше не треба. "Я сам навіть можу сісти і повезти людину", — додає Карапетян. Вулиці села нині пусті, поодинокі люди є, але вони чи в городах, чи заховались, бо ворожа артилерія не вщухала і тоді, коли ми були на місці. Через обстріли в селі не залишилось жодного вцілілого будинку, повністю зруйновано — близько 20. Голова громади зупиняється біля одного з подвір’їв. "Люди виїхали. Живуть в Комишувасі. Але додому кожен день приїздять. Їхнього собаку контузило. Після того на хазяїна навіть може кинутись", — каже він та заходить у двір. Біля хвіртки — осколки від снарядів, у дворі — вщент зруйнована господарча будівля, побиті вікна. Їдемо далі. Він розповідає, що люди приїздять, на городах працюють, а як починається обстріл — їдуть з села. Підїжджаємо до будинку, в якому живе Микола Олексійович з дружиною Ніною. Він — 40 років працював трактористом, вона — дояркою. Дітей своїх вони вивезли до Запоріжжя, самі — в селі, корову кинути не можуть. 12 травня Микола Олексійович відсвяткував 81 день народження. 18 травня три ворожі снаряди влучили у будинок та двір. В спальні на стелі — діра, у підлозі — стирчить залишок снаряду. "Врятував нас димар. Живемо тепер в іншій кімнаті. Коли то все сталося, я був в садку. Ми пішли дивитись із жінкою на прильот у сусіда. Потім поливав город. Аж раптом почалось hellip; Чи витягать його чи так засипати?", — дивиться на нас та наче чекає відповіді дідусь. Сапери мають приїхати у понеділок. Слідчі та спецслужби працювали у будинку в день обстрілу, все зафіксували. Хата нині лишилась "розкрита", без даху. Хто, як і коли її перекриватиме — не відомо. Подружжя посадило город: трохи картоплі, цибуля, буряк. Молоко, яке дає корова "Луна" — здають. "Молоко чи отдаємо, чи продаємо", — говорить дід та розказує: "Всю ніч греміло. Страшне. Не поймешь відкіля летить. Я раніше не боявся, але після того як по хаті прилетіло, то нерви здали і почав лякатись. Біля погреба, біля дверей сиджу". "В голові не вкладається все, що робиться. Але ж вся Україна таке переживає. Ми раніше в Оріхів їздили, а зараз там що hellip; страх", — додає Ніна. На іншому краю села в розбитому будинку живе собака. Родина виїхала ще коли хата була ціла. Спочатку ворог обстріляв село касетними боєприпасами, а потім — чимось більш важким, бо зруйнована половина будинку. На цій вулиці майже кожен будинок пошкоджений — десь рами повилітали, десь — стіни та дах побиті. Підходимо до будинку, де мешкає 72-річна Раїса Семенівна. Жінка каже, що не буде їхати, бо нікуди. "В хаті ховаюсь. Дуже страшно. Люстру збило. Сьогодні дуже сильно гатили. З танків, мабуть. Два села — Павлівка і Щербаки — вже з землею зрівняли. Ми надіємось, що до нас не дійдуть", — каже вона. Пані Раїса показала свій город, на якому посадила картоплю, помідори і дині. Каже, що староста села приходить часто: пенсію приносить, гуманітарну допомогу. Голова громади просить людей евакуюватися, бо військові рф знищують села. Сам же планує лишатись в громаді до тих пір, поки за село будуть битись українські військові. Коли ми їхали з Новояковлівки в бік Комишувахи, то в поблизу села Юл’євка був "приліт". Коли виїхали на дорогу аби їхати на Запоріжжя — побачили ще як мінімум 4 влучання по території громади. Там немає військових баз чи стратегічних підприємств — лише городи, фермерські господарства та приватні будинки селян. Матеріал створено за сприяння ГО Львівський медіафорум у межах проєкту ЛМФ Підтримка мережі журналістів Джерело: 061.ua Источник: https://www.061.ua/news/3397727/nas-vratuvav-dimar-fotoreportaz-z-sela-pid-zaporizzam-ake-strazdae-vid-vorozih-obstriliv
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
