У пекарні виробляють печиво та різні смаколики, а ще — хлібці для схуднення
Попри війну та близькість до лінії фронту запоріжці продовжують започатковувати власний бізнес. Один з них — Вадим Орлов, який відкрив пекарню СВ «Колос» уже під час повномасштабного вторгнення. Про власну справу у прифронтовому Запоріжжі він розповів в інтерв’ю zprz.city.
Читайте також: «Корівок із розетки не вимкнеш» — як запоріжці розвивають сімейну сироварню під час війни
— Ми, відкрили пекарню у березні 2023 року. У січні 2024 отримали гран від центру зайнятості в розмірі 250 тисяч. Це допомогло нам докупити обладнання потрібного і трошки розширити свою роботу. Випікаємо хлібці, різні види печива, також є цікава позиція — хлібці для схуднення. Ми розробили їх на замовлення фармацевтичної компанії.
Наразі в Запоріжжі нашу продукцію можна купити тільки в деяких магазинах, а в основному вона продається у Києві, Львові та Дніпрі. Але буквально днями запрацює сайт, через який можна буде зробити замовлення, — розповів Вадим Орлов.
— Чим займалися до цього, чи було це пов’язане з випічкою?
— Раніше в мене було пару кафе у Запоріжжі, тобто, трохи був пов’язаний з харчовою промисловістю. Але саме виробництво — таким не займався. Коли почалася повномасштабна війна, багато хто втратив роботу, і в цей час я познайомився з одним хорошим технологом, який саме й займався розробкою ось цих всіх хлібців, печива, та й іншого. І в мене виникла ідея разом з ним заснувати саме компанію з виробництва.
Вважаю, що харчова продукція завжди потрібна буде, і оскільки ціна її не висока, вона добре продаватиметься. Так і з’явилася наша пекарня — ми створюємо якісний продукт, надаємо людям робочі місця, ну і собі допомагаємо.
— Як взагалі зараз із працівниками? Чи складно когось знайти у Запоріжжі?
— Зараз офіційно оформлена одна людина, підбираємо другу людину, є ще дві людини, вони стажуються, можна сказати. Досить велика «текучка», люди приходять, два дні працюють і йдуть. Тобто, ми взяли одну дівчину-переселенку, вона з Василівки, одна дівчина, яка зараз стажується, вона з Полог, і найімовірніше ми її оформимо найближчим часом.
Але в цілому, з моїх спостережень — люди менше зараз хочуть працювати, знайти працівників важко. По-перше, люди бояться оформлятися до кінця, бо якщо взяти тих же ж ВПО, вони бояться втратити свої якісь виплати. А наші запорізькі люди, вони взагалі в принципі чогось бояться. Начебто і робота є, але вони не знають, що робити.
— А якісь спеціальні навички потрібні, щоб у вас працювати?
— Ну так, треба вміти працювати з тестом, але при цьому мій бізнес-партнер завжди все добре пояснює, як і що робити, показує, вчить. Тому не треба мати якісь особливі вміння, щоб порційно все зібрати в одну купу, змішати і запекти.
— А як зараз ситуація із сировиною?
— З сировиною не складно, загалом, тому що у нас не складна сировина, у нас злаки, у нас борошно, у нас насіння кавуна, насіння соняшнику, кунжут, ну, все, загалом, дуже доступне. Є трошки складніші інгредієнти, наприклад, насіння подорожника, досить корисна штука. Але в цілому, із цим проблем немає.
— Чи стикалися, чи стикаєтеся із якимись складнощами?
— На початку складність була знайти приміщення, яке б підходило і за розміром, і за параметрами. Зараз ми орендуємо колишній харчоблок. Він не використовувався 20 років, проте в цілому був підготовлений для приготування їжі. Тож, ми його трохи привели до ладу і запустили виробництво.
А зараз основна — це електрика, тому що у нас електричні печі. Спрогнозувати, коли будуть відключення дуже складно. Тому постійно доводиться підлаштовуватися. То працюємо вдень, то вночі, особливо, коли йдуть замовлення від покупців.
— Чи є якісь плани, ідеї на майбутнє?
— Плани є завжди, але це пов’язано далі вже з великим фінансуванням. Зараз у нас невеликі обсяги виробництва, це більше як крафтова продукція. Хочеться розширитися, і нові печі встановити, і автоматизувати якісь процеси. Проте це можна буде робити вже тоді, коли настане Перемога, і ситуація в країні буде більше стабільною.
Раніше ми писали, що родина переселенців з Поліг відкрила у Запоріжжі ресторан з авторськими стравами.
Джерело
