60-річний Микола Дудник переїхав на Черкащину з Мелітополя. Тут, поки його донька воює у лавах тамтешньої тероборони, відновлює закинуту базу відпочинку. Запустив в озера карасів, завів коней та овець, а ще засадив поля лавандою та петунією, розповідає Суспільне Черкаси.
Хоч і працює цілодобово, втоми не відчуває, бо закоханий у свою справу.
Пан Микола на Черкащину перевіз усю родину. Син Ілля оженився і незабаром пан Микола стане дідом. Та дідусем він буде лише формально, бо душею молодий і робота на землі його надихає:
«Черкащина — це ж серце України, центр України. Тут мені подобається. Я працюю — я не втомлююся. Роки зразу скидаються. Мені 60 років. А тут — ґрунт, вода. Я квіти саджаю — вони приймаються, все росте. Від цього я кайфую».
Хоч народився Микола Дудник на Хмельниччині, майже 30 років прожив на Запоріжжі — у Мелітополі. Там у нього був бізнес, поки не розпочалося повномасштабне вторгнення та окупація:
«Родом я з Хмельницької області, а 26 років прожив під Мелітополем. Я там знайшов другу любов — одружився. Там побудував базу, комбайни були, землі трошки. Там попав я під окупацію. Якраз 2024 року. Пробув я два місяці. У мене там кличка була «Бандера». Тоді сина Ілюху арештували на блокпосту і мене затримали. Мене на дві години, а сина на дві доби. Йому 25 років. Я перший виїхав звідти. Бо знаєте, матеріальне — це все таке. Головне діти, сім’я. Якщо сім’я є — все нормально. А гроші можна заробити. Я всіх сюди забрав. Тільки дочка зараз воює. В теробороні мелітопольській. А внук з нами».
На Черкащині пан Микола придбав закинуту ділянку та відновлює базу відпочинку:
«Хазяїн вісім років як помер. У його дітей інший бізнес. А тут, щоб робити треба жити на місці. Ми зараз тільки облагороджуємо територію. Розумієте, десь людям треба відпочити, щоб люди душею відпочивали. У мене тут тихенько. Он бачите: машини їдуть, а чоловік карасі ловить, жінка нюхає квітки. Кайф!»
Також чоловік у господарстві має комбайни — вдалося перевезти з Дніпропетровщини.
«Ми працюємо по найму комбайнами. Кожен має займатися своїм: один вміє вирощувати, другий – прибирати. Це для мене додаткова робота — з комбайнами. Це сезонна робота. Техніка стояла в Дніпропетровській області. Ми останню машину тиждень тому перевезли. Просто дорого».
В центральну Україну Микола Дудник приїхав, оскільки йому сподобалася природа навколо:
«Я хотів в центр України. Мені тут подобалось. Тож Ця база була закинута. Я дізнався, що тут хазяїн помер і я її купив. Після війни треба буде людям позитиву, бо негативу у нас вистачає в державі. А я роблю красоту. В мене і коні є, в мене є все. Тут у мене є готель. Ще хочу будиночки зробити для відпочинку. Тільки треба труда і все буде окей».