На сьогодні відомо про три фази руйнації і дві фази відновлення Дніпровської гідроелектростанції. Найпотужнішу ГЕС України двічі підривали та відновлювали в часи Другої Світової війни, третій раз її намагались знищити росіяни — під час повномасштабного вторгнення в Україну. Російські військові атакували ДніпроГЕС кілька разів. Перший — 10 жовтня 2022 року в день, коли ДніпроГЕСу виповнилось 90 років. Тоді російська армія скинула на нього дві ракети С-300 і завдала руйнувань. 31 жовтня минулого року станцію спробували атакувати повторно, ракета влучила в трансформатор. Третій раз — 16 грудня, в ході масованої ракетної атаки на українську енергетичну інфраструктуру було завдано більше 10 ударів по Запоріжжю. Ракети С-300 знову влучили в ГЕС і 10 лютого 2023 року ворожа ракета Х-101 та "Шахед-136" влучили в машзал. Що відомо про будівлю — журналісти 061 розпитали у відомих запорізьких істориків. Зустрічаємось із старшою науковою співробітницею Запорізького обласного краєзнавчого музею Світланою Тараненко, яка показує сучасну експозицію, присвячену атакам росіян на ДніпроГЕС. "На початку червня 2023 року працівники краєзнавчого музею зв’язатися з фахівцями ДніпроГЕС і спитали, чи можливо надати музею якість експонати пов’язані з атаками. Вони надали. Тож, ми вирішили зробити таку невелику виставку", — розповідає вона і показує "експонати" — уламки С-300 і Х-101, а також те, що залишилось від алюмінієвої обшивки трансформатору. Поруч є фото, на яких — руйнування, що сталися внаслідок ракетних ударів. "Це власна сама машинна зала, яка є архітектурною пам’яткою. Розробив проєкт Віктор Веснін. Тут елементи модерну, машзал, як і будинки Соцміста, обшиті рожевим вірменським туфом. Це особливий артікський камінь, дуже економічний, бо в холодну пору року він не пропускає холод, а в жарку — високі температури", — додає музейна співробітниця. Більш детально про будівництво машзали розпитуємо у відомого історика, завідувача музею історії ЗНУ Володимира Лінікова. "На мій погляд, не важливо, який саме статус має за документами будівля машинної зали. Вона є пам’яткою і крапка", — одразу зазначає він. Історик розповідає, що насправді, та машинна зала, яку ми бачимо зараз, не є автентичною. Справа у тому, що під час Другої світової війни німці двічі її руйнували. "Принаймні мені відомі два таких випадки. Перший раз будівля була зруйнована неповністю, там лише частково обвалився дах. А от другий раз, німці зруйнували її повністю. Абсолютно. Відновити її було неможливо в принципі і тому було прийнято цілком логічне рішення — повністю демонтувати і звести абсолютно нову машину залу", — говорить Володими Лініков. Зміни, які відбулись після відбудови, стосували екстер’єру. Вони були внесені людьми, які проектували зовнішній вигляд автентичної машинної зали. Всі будівельні роботи були завершені у 1947 році. "Тож, це друга, так би мовити, реінкарнація цього об’єкту. Але у будь-якому разі, це все одно пам’ятка промислової архітектури", — каже історик. На фото, оприлюднених Романом Акбашем, проєкт машинного залу до Другої світової війни; зруйнована німцями будівля, початок її відбудови та повоєнний проєкт: Володимир Лініков також розповів кільках маловідомих фактів чи таких собі "цікавинок", які пов’язані саме з машзалом. "Не багато людей знають про те, що коли Дніпрельстан (в 1930-ті роки саме Дніпрельстаном називали Дніпровську електростанцію) почали будувати, то ще не був готовий проект власне машинної зали. Чому так? Бо тоді ще не знали, яка кількість генераторів буде, не знали їхні потужності. І в 1927, і в 1928 роках тільки тривала дискусія, як саме машинна зала буде виглядати, бо всі турбіни були виготовлені за кордоном і від їх кількості і потужності залежала конфігурація підводної частини машинної зали. Для того аби її побудувати, в радянському союзі мали отримати чіткі технічні креслення і вимоги. Коли вже підійшла черга до будівництва машзали, то все було готове. Але варто сказати, що її будували не з першого дня будівництва ДніпроГЕС", — розповідає він. Ще один цікавий факт, пов’язаний з віконечками, які є на будівлі машзали. "Віконця не просто так зроблені. Архітектори, які їх проєктували, були залежними від гідроенергетиків, бо саме останні — завдавали висоту, на якій віконця повинні були розташовуватися. Чому так? Коли сонце повертається, то практично весь день машинна зала знаходиться під пекельним південним сонцем і треба було зробити проєкт таким чином, щоб "сонячний зайчик» в жодному разі не проходив через генератори. Розмір і висота віконець враховувалися таким чином, щоб сонце на пряму ніколи не нагрівало генератори, які могли б працювати позаштатно", — зазначає. Внаслідок атаки росіяни пошкодили будівлю ззовні. Історики кажуть, що на сьогодні машинна зала не є зруйнованою повністю, а отже її можна відновити. Чи можна отримати той самий туф, яким вона оздоблена? Спробу зробити можна, але якщо навіть і вийде його отримати, то він буде деякий час виділятися за кольором, він буде світліший. До речі, на уламках ворожого "Шахед-136" був напис: "да будет свет", що є черговим доказом того, що росіяни точно знали, по якому саме об’єкту завдають удар. Повертаючись до фаз руйнації і відновлення унікальної гідроспоруди, про які згадали на початку, зазначимо, що перша фаза руйнації датована 1941 роком. "Мені відомі два вибухи, але могло їх бути більше. Була руйнація аванкамерного мосту і частини греблі. Обладнання також було серйозно пошкоджено. Перша відбудова: 1941 — 1943 рр. Друга руйнація. Мені відомо 5 вибухів, але їх могло бути більше протягом 14 жовтня — 29 грудня 1943 року. Друге відновлення: 1944 — 1950 рр. Потім був ще період реконструкції, добудували новий шлюз, нову естакаду. І третя руйнація: жовтень 2022 та лютий 2023 року", — додає Лініков. А от щодо третього відновлення, то дата поки невідома. В матеріалі використані фото редакції 061.ua, прес-служби Президента України, сайту АкбашЗнає.
Джерело: 061.ua Источник: https://www.061.ua/news/3641233/pid-cas-masovanih-atak-rosiani-poskodili-masinnu-zalu-dniprogesu-so-pro-nei-vidomo
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
