Підтримка чи тягар: як запоріжці живуть зі своїми собаками під час війни

Собаки стають живим антидепресантом
Із простих

Алмаз і Бусинка – прості безпородні собачки.

— Без них ми би важче переживали цей непростий час, — говорять Олена й Дмитро, які вивели улюбленців на прогулянку. – Адже приходиш додому, а вони так радіють! Наче звичне життя й далі триває. 

собаки під час війни

Алмаз

собаки під час війни

Бусинка

Багато хто зараз впав у депресію. А собаки можуть повернути реальність, так би мовити, в мирне русло. Вони ж не розуміють, що нині війна, бої, страх. Все так же виляють хвостом, радіють господарям, просяться на прогулянку. А це такий необхідний тепер позитив!

— Але через тварин зараз можна й засмутитися. Я бачив, як в евакопоїзд не пустили дівчину з дуже вихованим лабрадором.

— Коли на початку березня загострилися події  навколо Запорізької АЕС, ми взяли наших собак, кішку, документи, мінімум речей і поїхали на вокзал, щоб евакуюватися.

Побачили, як багато там людей. У тому числі дітей – цілі групи. Ми зрозуміли, що з тваринами не сядемо в поїзд, коли стільки дітей. Розвернулися й поїхали додому.

— Повернулися, тому що не змогли розстатися з собаками?

— Так питання не стоїть. Ми собак не полишимо і без них не поїхали би в жодному разі. Якби радіаційний фон підвищився, для масової евакуації дали би більше поїздів, щоб вивезти всіх. І тоді б ми вже якось з тваринами сіли. А оскільки фон лишився в нормі, то й евакопоїздів не додали. Насамперед треба було посадити дітей, і це, вважаю, правильно. Тому ми повернулися. 

— Про те, що радіаційний фон не підвищився, ви дізналися на вокзалі?

— Так. У Запоріжжі немає гучних пострілів, тож наші собачки почуваються нормально. А от по селах, де бойові дії, ми знаємо, собак просто повідпускали. Так у них  шансів на виживання стає хоч трохи більше («Індустріалка» писала, як у Гуляйполі не те що собаки – корови й свині вулицями бродять. – Ред.). Ми нашу Бусинку підібрали на вулиці чотири роки тому, везли її аж з Херсонської області.

— Вражає ваша доброта. А довгі комендантські години, що тривали в Запоріжжі і вдень, завдали незручностей власникам собак?

— Ми гуляли біля дому, як і належить. Виходили з документами – не лише своїми, а й на собак навіть брали.

— Чим годуєте своїх улюбленців? 

— Купуємо нирки, кістки, легені. З пшеничною кашею даємо.

Аристократ

Лукас – чистокровний французький бульдог. Харчується лише спеціальним кормом. А висушені легені – то для нього делікатес.

— Самі сушите? – запитую господарку Лукаса Світлану.

— Ні, що ви, купуємо. А ті, в кого є сушарка, й самі сушать. 

собаки під час війни

Лукас

— Не поменшало харчів у Лукаса через війну? 

— Ні, у магазинах вони є. Щоправда,  через інтернет ми замовили 15 кілограмів про всяк випадок.

— А ціна? 

— В інтернеті замовили ще за прийнятною ціною. А в магазинах зросла на 100 гривень за кілограм. Ті ж сушені легені коштували 350 гривень/кілограм, тепер 400-500.

— А скільки корму потрібно вашому аристократу?

— За раз з’їдає 70 грамів. А їсть тричі на день.

Метис і простачка

У Дєліка мама породиста, а татусь — невідомо хто.

— Через такого тата його несли втопити, а я забрала, — розказує Валентина. — Відданішого собаки у мене ніколи не було. Він так любить мене! Я для нього найгарніша, незважаючи на те, що мені 70.

собаки під час війни

Дєлік

Разом з Дєліком у Валентини живе безпородна Діна. Коли завиває сирена, Діна ховається під диван, а не дай бог постріли – зовсім може розгубитися.

собаки під час війни

Діна

А, взагалі, Діна цілком бадьора, рухлива, на прогулянці охоче грається з іншими собаками. Це зараз вона бадьора, а колись її знайшли помираючою і принесли Валентині.

— Оперували 6 годин, — згадує господарка. – Дуже тяжкий стан у неї був, випадіння прямої кишки, вибачте за натуралізм. 

— Тепер, дивлячись на Діну, важко в це повірити.

— Так я ж медпрацівник. Носила її на руках з 5-го поверху. А Дєліку, коли висмикували зуб, здвигнули щелепу. Тепер у нього ікло не так виросло, та Дєлік звик.

— А що їсть ваш Дєлік з Діною?

— Три тисячі пенсія – що я можу купити? Ліверну ковбасу, супові набори, інколи вітаміни найпростіші. Кашу даю. Що є в домі, те і їдять. 

А Дєлік — найвідданіший чоловік у моєму житті!

Автор: Михайло Семеренко

Фото автора

Читайте також: Індекс кави і хом’ячка: як запорізький бізнес реагує на бойові дії

Ще ми писали, як наляканих війною дітей у Запоріжжі собака доводить до сміху

Читайте наші новини на сайті  zprz. city

Сообщение Підтримка чи тягар: як запоріжці живуть зі своїми собаками під час війни появились сначала на Індустріалка — новини Запоріжжя.

Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/pidtrimka-chi-tyagar-yak-zaporizhtsi-zhivut-zi-svoyimi-sobakami-pid-chas-viyni

Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook

Share this post

нет
scroll to top