Як відомо, у СРСР метро проєктувалось для міст-мільйонників, ні більше, ні менше. Коли населення тоді ще Дніпропетровська у 70-х роках раптово сягнуло мільйона, і питання Дніпропетровського метрополітена зрушило з місця, про будівництво метро стали задумуватись і в Запоріжжі.
Насправді, проблеми з транспортом в Запоріжжі були доволі хронічними — виною всьому структура районів міста. Після будівництва ДніпроГЕСу Запоріжжя опинилось розділеним на два віддалених густонаселених райони — Олександрівськ (нині Олександрівський район), та Селища Дніпробуду з першого по шосте (нині Дніпровський район). Між ними — п’ять кілометрів ще вчорашнього села Вознесенка (нині Вознесенівський район), яке потрапило у склад Запоріжжя тільки тому що стало на шляху до Дніпрогесу
Проблему тоді вирішили відомим способом — між районами пустили трамвай. Але місто росло — спершу на правому березі розрослись величезні садибні селища, потім туди ж почали будувати і Бородинський, Хортицький (в народі Бабурка) та Осипенківський мікрорайони. Пасажиропотоки збільшувались, проблеми з транспортом кожного року тільки погіршувались, а тим часом органи влади постановили що до 2000 року населення Запоріжжя взагалі досягне мільйона осіб. Пора щось робити!
Ще при СРСР метро пропонувалось робити за допомогою тунелів глибокого залягання. Ступінь завершенності проєкту невідомий — але з озвучених деталів відомо що перша гілка метро проєктувалась від Південного мікрорайона (в народі «Піски»), до нинішньої площі Запорізької, майже повністю пролягаючи під центральним проспектом міста. Всього лінія повинна була налічувати 14 станцій і мати протяжність 16 км. Деталі розміщення станцій не відомі, але з кількості станцій стає зрозуміло що станція задумувалась під кожною більш-меньш великою зупинкою громадського транспорту. Також планувалось організувати депо за південним мікрорайоном.
Також планувалась друга гілка, що повинна була сполучати Бабурку з Заводським районом. Ніяких деталей не було озвучено, йдеться в публікації alltransua.com.
З розвалом СРСР про метро на деякий час забули, але не встигли закінчитись дев’яності, як про метро знову згадали. Запоріжжя отримала пропозицію на реалізацію системи «РАДАН». Запропонована лінія повністю дублювала лінію спроєктовану в першому варіанті метро, але за ідеєю РАДАН повинен був закінчуватись на правому берегу. Яким чином РАДАН повинен був перелітати через Дніпрогес — невідомо. Проєкт тоді відкинули на моменті обговорення.
В цьому антракті між обговореннями проєктів метро Запоріжжя залишилось без трамваю в центральній частині міста, та здебільшого пасажири пересіли з автобусів, які здебільшого були представлені «Горбатими» на газу, в маршрутки. А це по запорізьким нормам — Спрінтер або Фольксваген ЛТ. Тобто, ситуація по транспорту насправді за цей час в рази погіршилась.
Але в 2007 про РАДАН знову згадали. Проєктна документація, за словами Віктора Трубіна активно готувалась. Проєкт все той самий — метро під Пісків до пл. Запорізької. Початок будівництва обіцяли на 2015 рік і запуск першої черги не раніше 2025 року, і все це повинно було закладатись відкритим методом. Таке собі легке метро з такими темпами, я вам скажу. Тоді ж проєктну вартість будівництва першої лінії оцінили в 215 млн гривень.
Віктор Трубін — начальник головного управління архітектури і містобудування ЗМР також озвучив плани на другу гілку Запорізького метро. Метро повинно було йти на Бабурку (Правда, невідомо звідки. Схоже, що все так само звідкись з Заводського району) по вже існуючим мостам Преображенського. А існуючий залізничний трафік повинен бути перенаправлений через південний міст. Який повинні були почати будувати після закінчення будівництва нових автомобільних мостів через Дніпро. Які, я нагадую, і досі не закінчені. Цікавий взаємозалежний ланцюжок виходить, звичайно.
Якщо вам здається, що ви сходите з розуму і вам ввижається якась маячня, то почекайте до наступного абзацу.
В 2010 мерія провела інвестиційний форум, де турецька фірма запропонувала місту побудувати Монорейку. Цитуючи відоме в місті видання «Субота плюс» — швидкісний трамвай на високих опорах. Турки пообіцяли інтервал монорейки в півтори хвилини та пасажиропотік в 300 тисяч шановних запоріжців та гостей міста. В ЗМР сподобалось все в цій ідеї, окрім того що монорейка буде паплюжити архітектурний вид проспекту. Але, схоже, що це все був передвиборчий піар відомого вічного кандидата в мери в м. Запоріжжі — пана Кальцева, який і був присутній на цьому форумі.
В 2011 році мерія почала вже всерьоз обговорювати проєкт швидкісного трамваю. В мерії було озвучено напрямок Чумаченко — Запоріжжя 1 — Автовокзал — Базарна — Фортечна — Бульвар Шевченка — площа Запорізька. Дуже дивно було бачити в цьому переліку Чумаченко — про Космос в плані вивозу народу згадали чи не перший раз. Хоча все одно залишається відчуття наче чиновник просто переплутав назви вулиці — Чумаченко та Новокузнецьку — вулиці в одному районі, і якщо це дійсно так — то трасування лінії майже не змінилось.
Що підтверджується і тим фактом, що мерія чи не вперше зробила якийсь документальний крок в питанні реалізації проєкту. Так, на генплані Запоріжжя було виділено аж дві ділянки під депо швидкісного трамваю — один за Пісками, інший — в заводському районі, біля кільця трамваю Запоріжжя-Ліве. Але на цьому всі дії міської влади закінчились.
Метро в Запоріжжі, скоріш за все, ми ніколи так і не побачимо. Та і чи треба воно взагалі?
