«Вивезти тіло не було можливості» — таку звістку надіслали матері захисника Світлані Дороховій. В акті було вказано, що син Олександр отримав поранення, не сумісні з життям. Проте Світлана відмовляється вірити, що Саші більше немає, і щотижня виходить на акції в підтримку військовополонених.
«Я вірю, що мій син живий і я його чекаю», — каже вона.
Історії Світлани Дорохової і інших запоріжців, які чекають своїх героїв, ми почули під час «Акції у чорному», яка відбулась цими вихідними в Запоріжжі.
Організатори закликали учасників одягнути чорний одяг, аби таким чином вкотре наголосити: полон вбиває, і в чергове нагадати про долю українських військовополонених
«Втретє вийшла на акцію на підтримку зниклих безвісти і військовополонених. Я отримала акт розслідування на те. Що мій син – Дорохов Олександр зник безвісти. В акті написано, що отримав поранення, не сумісні з життям, і що вивезти тіло можливості не було. Але материнське серце в це не вірить. Я вірю, що мій син живий і я його чекаю, так як і кожна наша мати чекає свою дитину додому», – каже Світлана Дорохова.
Ольга Білоус – ветеранка, мама загиблого героя, одна з організаторок акції. Жінка розповідає, що навіть після загибелі сина не носила чорне, але ситуація по відношенню до полонених змушує її змінити це.
«Навіть після загибелі власного сина я не носила чорне. Сьогодні я одягла вперше за два роки. Якщо чорний колір – для них як тригер: для влади, для тих, хто може це виправити, то окей, будемо ходити в чорному», — каже Ольга.
Ще одна учасниця акції чекає з полону чоловіка, про якого два роки не було ніяких звісток.
«З квітня 2022 року чоловік в полоні, потрапив з Маріупольського гарнізону. Довго не було ніяких звісток, але після збиття ІЛ-76 з’явився список – 24 січня 2024 року, і в тому списку є мій чоловік. Я не знаю, про стан здоров’я, чи живий він взагалі»
Деякі з родин полонених об’єднались в громадську організацію, щоб разом нагадувати про необхідність повернути військових з полону. Серед них – діючий військовослужбовець Ігор, який добре знає про жорстокість росіян.
«Маю багато побратимів, які знаходяться в російському полоні , маю і тих, хто вже вийшов: вони розповідали про жахи і катування з боку російських військовослужбовців. Головне, що ми можемо зробити для військовополонених – це розголос», – каже чоловік.
Акції на підтримку полонених героїв проходять в Запоріжжі щотижня. Підтримати родини героїв, вийти і нагадати, що полон вбиває може кожен містянин.
Читайте також: Куди наступатимуть росіяни після Вугледара: що кажуть в розвідці
