Ваші батьки були військовими. Якщо з татом зрозуміло, то мама військова – як це?
Там була така лав сторі. Тато з Херсонської області, його перевели. Мама переїхала, вона взагалі маляр-штукатур, робила ремонт у військовій частині. Закохалися. Вона потім багато працювала у військовій частині, потім проходила навчання і якось стала старшим єфрейтором. Тобто військового училища вона не закінчувала.
Це якось відображалося на вашому вихованні?
Дисципліна. Я ніколи нікуди не спізнююсь. Я себе і поважаю, і ненавиджу водночас. Я приходжу на репетиції, зустрічі, знімальні майданчики раніше за всіх, починаю нервувати, що всі спізнюються. В мене псується настрій, треба хвилин 20, щоб привести себе до ладу, і тільки потім я можу з людьми адекватно говорити.
Але в нас і вистави ніколи вчасно не починаються…
Поясню чому: в нас глядач недисциплінований і неорганізований. Якби всі вчасно приходили… А коли 30 відсотків залу (прийшли вчасно – ред..), а квитки розпродані, аншлаг, то як починати виставу?
А хто приходить і каже: «Все, можемо починати, повна зала»?
Це роблять другі режисери – маленькі дівчатка або хлопчики, або такі серйозні жіночки. В кожному місті вони різні.
Як у вашому житті з’явилася велика сцена?
Одразу після інституту. В мене був театр Вільна сцена Богомазова. Зараз, якби я навчалася в інституті, то зіркою можна стати у перший день занять. Стільки можливостей, усе на виду: Instagram, Facebook, YouTube. В нас такого не було. Ми ходили до кіностудії Довженка, знімались у масовці за 25 гривень. Зміна по 28 годин. Це зараз не массовка, а актори масових сцен, «на ви і пошепки». А раніше «массовку з кадру в поле!». Такий собі непотріб… Ти через усе це проходив, ходив на прослуховування в театри. Плюс режисери театрів приходили на випускні вистави.
Колінки тремтіли перед виходом на сцену?
В мене і зараз вони тремтять. Що це за артист, який не хвилюється? От чому люди у певному віці йдуть зі сцени? Коли зникає це відчуття хвилювання, значить, ти вже перегорів.
Кіноактори жалілися, що є деякий пул акторів, які «ходять» з серіалу в серіал. І якщо ти не потрапив у цю обойму, то дуже складно влитися у кастинги.
Так, ми це проходили. Це залежить не від нас, а від кастинг-менеджерів, які набирають акторів. Хтось може тебе люто ненавидіти, от просто ні за що. От наче ти нічого поганого не робиш. Знаєш, що йдуть проби, що твій типаж, що тебе хотів режиссер, але… Але кастинг-менеджер тебе чомусь не викликає. Ще це від канала залежить. Він обирає собі 20-ку акторів, які крутяться з серіалу в серіал. Але глядачі починають скаржитись, бо починають плутатись у тому, яке кіно вони дивляться. Злодій переходить і серіала в серіал, просто змінюється назва.
А в театрі та сама історія?
Ні.
Продовження розмови дивіться у відео!
Вас може зацікавити:»Іду на Ти. Любомир Левицький
Источник: https://tv5.zp.ua/news/po-toj-bik-ekranu-vitalina-bibliv/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
