Побачити, як виглядали козаки у магазині «Жемчуг», чому чайки назвали яхтами, та де подівся той вітраж?

Всі ці краєзнавчі та мистецтвознавчі цікавинки можна з’ясувати на виставці у фоє Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки.

Кураторка виставки – Олена Савкіна. Вдячні бібліотеці й за гостинність, й за чудову афішу, й за можливості невпинного творчого спілкуванння.

Експозиція, яку підготував запорізький художник Андрій Соколенко, спирається на архів батька, Григорія Соколенка (1927-2016).

Витоки монументального у творчості – у Новій Каховці, де Григорій Соколенко познайомився із двома Довженками – письменником та кіномитцем та художником-бойчукістом

Творчий доробок першого директора Запорізького обласного художнього музею Г.О.Соколенка – здебільшого живописні роботи та графіка. Та величезне значення має архів нотаток та документів, які стали своєрідним музеєм та інформаційною базою для досліджень епохи, в яку жив художник.

Монументальний внесок Григорія Соколенка має наочний вигляд й у міському просторі, й в ескізах робіт – як реалізованих, так і не здійснених.

Це й перша монументальна робота на козацьку тему (вітраж у магазині «Жемчуг», який Григорій Олександрович називав «Перлиною», та бачив у цій роботі сенс, як у відтворенні теми козацтва, яку вважав перлиною нашої історії).

У документі, датованому 1964 роком, наданому голові Художнього фонду УРСР від Запорізького обласного відділення Фонду, роботи, виконані з оргстекла, мають назви мовою оригіналу  «Запорожцы у Днепра» та  «Яхты на Днепре» [хто ж міг тоді голосно сказати, що це козацька чайка? – авт.]. Кожна робота мала розмір 2,8 метри на 6,7 метра.

Виконані Григорієм Соколенком та Леонідом Орленком [вправну технічну підтримку  безпосередньо у роботі з оргсклом надав технолог запорізького заводу «Сувенір» Куковинець], вітражі були виконані в строк, до відкриття магазину «Жемчуг».

Комісія у складі головного арзітектора Запоріжжя Василевського С.П, головного художника Троценка А.В. [він також майстер вітражу, колеги його називали «Троца», а робота оформлювала експозицію Запорізького краєзнавчого музею, за часів його перебування у булинку Ліщинського, а хто це знає?]. Під висновком про високий ідейний та художній рівень роботи – підписи голови художньої секції фонду Коробова В.А. та члена художньої ради  Худаса М.М….

Та схвальні висновки не врятували роботу. За словами Андрія, точна дата знищення вітражу невідома, та життя йому дали обережні чиновники не більше трьох років.

Між тим, ми б мали цьогоріч ювілей події: вітраж з’явився у Запоріжжі, на козацькій землі, шістдесят років тому.

Загалом виставка «Монументальна спадщина Григорія Соколенка» – історичний екскурс у минуле Запоріжжя.

Можна побачити проєкт Григорія Соколенка на конкурс монументалього оформлення Музею запорізького козацтва, поданий у 1968 році. Наразі про деякі роботи можна згадувати та роздивлятися творчий задум в ескізах.

З архітекторкою Оленою Кузьменко: екскурсія, спогади…

На щастя, можна побачити й збережені зразки оздоблення  міської забудови – адміністративної, промислової та спортивної. Й не тільки у Запоріжжі, а й у Мелітополі.

Та наочним прикладом потреби міста у монументальному демонструє вітраж у Центрі культурних послуг «Титан» [цій роботі минулого року виповнилося 50 років], що став нині яскравою частиною творчих заходів оновленого закладу культури. Там відбуваються виставки, лекції, творчі зустрічі, у залі – вистави та концерти.

Помандруйте містом вглиб та вшир – бо міське середовище формує наш світогляд. Андрій Соколенко змонтував експозицію, в якій ескізи та фото мають документальний супровід.

Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки

 

Сообщение Побачити, як виглядали козаки у магазині «Жемчуг», чому чайки назвали яхтами, та де подівся той вітраж? появились сначала на Газета МИГ.

Share this post

нет
scroll to top