Нещодавно Запоріжжя відвідала сучасна українська письменниця зі Львова, яка розповіла про досвід роботи в жанрі детективного трилера та про те, як вплинула пандемія коронавірусної хвороби на книжковий ринок.
Поліна Кулакова – авторка, яка створює книги з напруженим динамічним сюжетом. Вона вважає, що поняття «трилер» є багатошаровим: детективний, психологічний, соціальний, а іноді навіть й містичний. Усе це лаконічно поєднується в її книгах: «Дівчина, яку ми вбили», «Корсо», «Усі їхні демони», «Я пам’ятатиму твоє обличчя».
Книги Поліни Кулакової популярні серед прихильників трилерів, гостросюжетних і заплутаних історій, а також тих, хто полюбляє соціальні горори (жахи).
Як Вам Запоріжжя?
Місто дуже сподобалося. Воно надзвичайно сонячне та привітне, хоча після Львова дещо незвичною видалася спека. Великий уклін організаторам Книжкової Толоки за те, що наважилися в такий непростий час організувати фестиваль. Було приємно долучитися! Тепер зберігатиму цю мандрівку в своїй скарбничці щасливих спогадів, й обов’язково тепер приїжджатиму ще, коли випадатиме така нагода.
Чого потребує український читач зараз?
На мою думку, нам все ще бракує якісного
різноманіття. Ми вже рухаємося у цьому напрямку, адже за останні роки з’явилося
багато нових авторів та цікавих жанрів у сучасній українській літературі.
Головне – не зупинятися. Нам важливо бути конкурентоспроможними, аби наш читач
таки переходив на українську книгу, відмовляючись, наприклад, від книг
російських видавництв. Для цього видавці та усі люди, дотичні до книжкової
сфери, повинні продовжувати працювати і на якість, і на кількість.
Український письменник має нести саме український меседж
чи це не обов’язково?
Для мене сучасний автор має бути в контексті саме України, писати для українського читача. Необхідно відтворювати минуле України та сучасність. На жаль, нам бракує цього.
Коли відчули потяг до літератури?
Мені здається, у мене він був завжди. Я навчилася читати ще в ранньому віці, ще до того, як пішла до школи. В 13 років я відкрила для себе Стівена Кінга, і вже з того часу захопилася читанням містики, детективів, трилерів. Оскільки я взагалі творча людина, до 7 класу навчалася в ліцеї на образотворчому мистецтві, для мене й не дивно було захопитися потім прозою та поезією.
Як розпочався ваш творчий шлях?
Спочатку я писала лише оповідання. Якось у 2012 році мене запросили на радіо в Івано-Франківську, аби я зачитала своє оповідання. Пізніше мені запропонували написати роман для новоствореного видавництва. Я сіла працювати над текстом — якось само собою обрала жанр «трилер».
Чому саме трилер?
У трилері мені подобається напруга, мені цікаво будувати такі сюжетні лінії, затягувати. Мені самій цікаво, чим завершиться книга. Вибір жанру зробився сам собою. Навіть й роздумів не було.
Хто вам імпонує серед українських авторів?
Макс Кідрук – це автор, на якого я рівняюсь у своїй творчості. Він один із перших, хто почав експериментувати з цим жанром. Кідрук ввів його на сучасний український літературний ринок. Дуже подобається Наталя Матолінець, яка пише молодіжне фентезі. Це не зовсім мій жанр, але мені подобається стилістика тексту. Віктор Янкевич, Софія Андрухович. Любко Дереш – культовий для мене автор. Його «Поклоніння ящірці» ми зачитували колом із друзями ще в дитинстві. Я прочитала практично всі його роботи.
Улюблені зарубіжні автори?
Не буду лукавити –
починала свій читацький шлях саме з зарубіжних авторів. Натхнення брала там.
Стівен Кінг на першому місці. Частинка містики, бажання налякати своїм текстом у мене від нього. Подобається ще Едгар Аллан По, Джеймс Паттерсон, Шерон Болтон. Я читала ще в той час, коли не було перекладів. Це були якісь роздруківки на принтері, які передавалися з рук у руки.
Як створюєте чи вигадуєте сюжети?
Наприклад, «Дівчина, яку ми вбили» базується на реальній історії, яку мені колись розповіла в дитинстві бабуся. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
Я нічого не вигадую
такого, що не могло б відбутися в реальному житті. Сюжети кримінальних новин
зараз – це просто страхіття, вони часто відкладаються в пам’яті.
Мої книги базуються на особистому досвіді. Якщо брати останню книгу «Усі їхні демони» — виписала те, що бачила на власні очі. Я виросла в неблагополучній родині з батьками, які зловживали алкоголем. Тому в книгах проговорювала цю тему, наче мусила виговоритися. Зараз діти стикаються з тими же проблемами та жахіттями, які пережила я.
Тобто ця книга написана через призму вашої душі? Що ви відчували, коли компонували все нові і нові рядочки?
Ця книга надзвичайно важлива для мене. Основна ідея – звернути увагу українців до проблеми домашнього насилля. Адже ми чуємо крики за зачиненими дверима та відвертаємося. Ми справді можемо допомогти таким дітям, навіть простим «як твої справи?», «а що сталося?». Були моменти, коли я писала та плакала, редагувала та знову плакала. Для мене це нормальна практика (посміхається).
Маєте стратегію написання чи все ж таки натхнення?
Я прописую собі тезами – зав’язка,основна дія,
кульмінація, розв’язка. Я не притримуюся строго плану, але я обов’язково знаю —
хто вбивця, якою буде розв’язка, чим закінчиться все. На самому натхненні
детектив не напишеш. Тут головне – логіка. На натхненні можна писати на іншу
тематику.
Опишіть власне творчий процес. З чого все починається?
У мене, звісно, спочатку йдуть персонажі. Тобто я
продумую персонажів: прописую їхню зовнішність, біографію, характер. У нотатках
це завжди у мене є.
Мої персонажі – це абсолютно реальні люди в моїй голові, які здатні самі змінити розвиток подій у книзі. Вони наче живуть окремим життям. Головна порада – жанрова книга має читатися захопливо.
Письменництво — це робота чи хобі?
Раніше я поєднувала з літературною творчістю основну роботу – управлінську діяльність у комерційній сфері, але потім покинула її на користь літератури. Таке рішення подарувало омріяну можливість поринути в писання з головою й, власне, так народилася моя найновіша книга «Усі їхні демони». Проте я не можу сказати, що письменництво це моя робота. На часі гроші, які я отримую за тексти, скупі, їх складно назвати стабільним доходом (особливо зараз, в умовах певної кризи). Тому зараз я додатково маю ще дві роботи: працюю у видавництві «Дім Химер» (займаюся напрямком продажів) та віднедавна долучилася до відкриття нової кав’ярні-книгарні у Львові.
Як вплинув карантин на вашу творчість та взагалі на
емоційний стан? Можливо, такі зміни були й на краще, бо ж з’явився вільний час?
Вільний час з’явився, бо замість поїхати у запланований промо-тур з новою книгою, я застрягла вдома. Ця ситуація вплинула на мене радше негативно, адже в якийсь момент мене захопила тривожність і ряд страхів… Мої рідні втратили роботу, мама до цього постійно хворіла. Тож мені довелося усіляко підтримувати їх продуктами й ліками, а гроші швидко закінчувалися.
Також сильним виявився страх перед тим, що видавництво (Дім Химер) не переживе цієї кризи. Книгарні зачинилися, продажі книжок раптово обвалилися, партнери не розраховувалися за продане раніше… а кошти на друк запланованих книг десь шукати потрібно.
І на сам кінець я боялася за долю свого нового трилера «Усі їхні демони» — чи потрапить ця книга до читача? Через відсутність презентацій та ряду інших факторів, я не відчувала завершеності. Ця книга ще не відпускала моєї руки, не дозволяла перемкнутися на наступний текст. Тому, як вже можна було зрозуміти, під час ізоляції я, на жаль, не писала.
Яким уявляєте своє майбутнє (і творчий шлях, і
буденність)?
Дуже містке питання. Якщо коротко, то просто хочу,
аби було якомога менше таких потрясінь, які випали цього року. Хочу мати
можливість писати й отримувати від цього і моральне, і матеріальне благо. У
найближчому майбутньому я продовжу писати українські трилери і сподіваюся, що
обсяги накладів зростатимуть. Також дуже хочу побачити свій текст перекладеним
іноземною мовою.
Вже працюєте над новою книгою?
Так, працюю над новим трилером. Цього разу знову говорю на гостросоціальні теми, а саме: про жорстокість суспільства, спрямовану на людей котрі вибиваються з «рамок»; про дружбу, любов; про жорстоке поводження з тваринами і відповідальність за такі злочини. Останнє питання для мене дуже болісне. Зізнаюся, що декотрі вже написані сцени давалися мені зі сльозами.
Поки не можу обіцяти, коли текст буде завершено та видано, як і не можу відкривати усіх подробиць.
Розмову провела Тетяна Харкевич (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Подписывайтесь на Акцент в
Источник: https://akzent.zp.ua/polina-kulakova-ukrayinska-pismennitsya-moyi-personazhi-tse-absolyutno-realni-lyudi-v-moyij-golovi-yaki-zdatni-sami-zminiti-rozvitok-podij-u-knizi-interv-yu/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
