У радянських лещатах Олексій Цвєтков і його друзі росли вільними людьми
В Ізраїлі помер Олексій Цвєтков — людина глибокого розуму, блискучої ерудиції, яскравої мови. У світі його знають як поета, критика, перекладача.
Подякуємо Олексію Петровичу й за різку критику російської влади та підтримку України – мисляча людина інакше не може.
А в Запоріжжі його пам’ятають ще й як яскравого інтелектуала серед творчої молоді міста в кінці 60-х — на початку 70-х років.
Підпис до фото
— Я в Запоріжжі був людиною відомою, — згадував Олексій Петрович, — людиною нестриманою на язик, говорив, що думаю про ту владу
— Ми були знайомі, але спілкувалися не один-на-один, а в мистецьких колах, у справах літературних, — пригадує Олександр Красюк, культуролог, письменник, перекладач, який нині мешкає в Києві. – Я молодший від Олексія, тож тусувався з ним побіжно. (Олексій Цвєтков народився 1947 року).
Покинув Запоріжжя він 1973 року. Слідом у місцевій пресі вийшла огудна стаття про смерть юного поета Олександра Гранкіна. Тоді дотично дісталися й до Цвєткова, тому що він був вільний поет, а все мало бути під контролем. Хоча ті поети друкували свої вірші усього лише на друкарській машинці. А тусувалися в «Маленькому Парижі», який тоді ще так не називався.
Мама Олексія працювала на запорізькому телебаченні, вміла, до речі, варити чудовий борщ. Після тієї горезвісної публікації змушена була публічно відректися від сина.
— Невже таке було можливе в 70-ті роки?
— Так, сталінські методи ще працювали. Треба було так робити навіть не заради кар’єри, а просто щоб зберегти роботу. Це могли пробачити якомусь інженеру, але не ідеологічному працівникові, яким був телевізийник.
Втім, Олексій зберіг з мамою теплі стосунки, приїжджав з Москви, куди він виїхав із Запоріжжя.
Але раджу звернутися до художниці Наталії Коробової. Вона про Олексія Цвєткова розкаже від і до.
Підпис до фото
1998 рік. У Празі. Тут Олексій Цвєтков працював на радіо «Свобода»
— Людина надзвичайна, високої освіти, потрясаючої пам’яті, — говорить Наталія Коробова. – П’ять днів тому я написала йому в месенджер…
— Як ви познайомились?
— Це було року 69-го… 70-го… Я повернулася з Києва після навчання в художній школі.
У кінці кожного тижня збиралися творчі особистості. Яскравий, класний Льоша Цвєтков був серед них.
Ми з друзями-художниками влаштували в «Орбіті» виставку «Медове сонце». На її відкритті свої вірші читали Яша Шубін, Льоша Цвєтков, Віталій Челишев.
А на третій день виставку закрили. Вона виявилась неправильною.
Підпис до фото
Юний Льоша Цвєтков у Запоріжжі
Коли Олексій вчився в Москві, то першим привітав мене з публікацією «Автопортрета з яблуком» у журналі «Юность». Я сама ще не бачила, а він уже помітив, подзвонив з Москви.
Знаменитий автопортрет Наталії Коробової
— Ви знали, що ця ваша картина буде надрукована?
— Поняття не мала. Вітання від Льоші стало таким сюрпризом!
— Чому він поїхав до Москви – через тиск чи з якихось інших причин?
— Це було пов’язане з його творчим ростом. І з тим, що стали приставати гебісти, намагалися вербувати, слідкували, перекривали кисень. (І в Москві 1975 року 28-літнього Олексія Цвєткова затримали й силоміць вивезли до Запоріжжя. Тоді він покинув СРСР й емігрував до США).
— Його мама, яка чудово готувала борщ…
— …і котлети.
— Також значущий хист. Вам щось відомо про те, що вона змушена була публічно відмовитися від сина?
— Не відрікалася. Вона його любила дуже. Льоша підтримував зв’язок, приїжджав часто. А ось тато не розумів, як Олексій відмовився від Батьківщини.
Це фото молодого Олексія Цвєткова зробив Яков Шубін, котрий також входив до товариства невимушених митців
— Ви бачили Олексія після того, як він у часи, здавалося, вічного СРСР покинув країну? Адже це означало, що він ніколи не повернеться.
— Бачилися в Америці 1989 року. Я прилетіла зі своїм батьком до Вашингтона, поїхали до Олексія. Перекушували, гуляли містом після перельоту й безсонної ночі.
Зустрічалися в Нью-Йорку. А півтора роки тому в Ізраїлі. (З 2018 року Олексій Цвєтков жив там).
Який же Олексій неймовірний, яка вражаюча пам’ять! Колись ми робили розпис у кабінетах математики й фізики – здається, будівельного технікуму. Я там написала формулу теореми Піфагора. Олексій прийшов, побачив, сказав, що існує другий варіант формули і тут же виголосив її.
Він був аналітик винятковий. А коли писав роман з життя Стародавнього Риму, то навіть латинь вивчив!
Від’їжджаючи, Олексій залишив мені папку своїх віршів. Вони надруковані на тонесенькому папері, так званому папіросному. Я віддала їх до художнього музею. Щоправда, хочу забрати й передати до обласної бібліотеки.
У Фейсбуку виставили чарівний портрет Льоші. Таким я його пам’ятаю, коли бачила востаннє перед виїздом за кордон, коли проводжали на Запоріжжі-І. Остання кава, останній портвейн…
Автор: Володимир Фризько
Фото: Facebook, Яків Шубін
Читайте також: Відомий запорізький співак вокальні партії нової пісні записував під виття сирен
Читайте наші новини на сайті zprz. city.
Сообщение Помер запорізький шістдесятник, який став письменником міжнародного масштабу появились сначала на Індустріалка — новини Запоріжжя.
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/pomer-zaporizkiy-shistdesyatnik-yakiy-stav-pismennikom-mizhnarodnogo-masshtabu
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
