Повертати собі – своє, хоч через століття

Український письменник і перекладач Валер’ян Підмогильний  започаткував в нашій літературі урбаністичний роман.

Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі на Катеринославщині в бідній селянській родині. Відвідував церковну школу. У 1910-1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім з перервами, через матеріальну скруту, навчався на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив.

Валер’ян Підмогильний почав друкуватися ще зі школи під псевдонімом Лорд Лістер.

Перше оповідання 16-річного Підмогильного мало назву «Важке питання».

У 1919-1920 роки  видано дев’ять його оповідань: «Старець», «Складне питання», «Ваня», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменінах», «Дід Яким».

У 1919-1921 році працював вчителем у Павлограді та Катеринославі. Одночасно  опановував російську, німецьку та французьку.

У 1921 році вирушає до Києва і працює бібліографом у Книжковій палаті. Одружується з донькою священика Катериною Червінською у Ворзелі, подружжя поселяється в Києві.

Працював редактором у видавництві «Книгоспілка», а з 1925-го – у журналі «Життя й революція».  Підмогильний заснував організацію Ланка у Києві, яка після 1924 року називалася «Марс» – Майстерня революційного слова. Підмогильний  переклав з французької твори Вольтера, Бальзака, Анатоля Франса, Дідро, Мопассана,  Стендаля. Саме французька, блискуче знана Підмогильним, додавала його творам поетики.

До кращих інтелектуальних досягнень письменника належать романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930).

1929 року переїздить до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. Та там починаються репресії проти нього. У Харкові він працює консультантом з іноземної літератури у кооперативному видавництві «Рух».

Працював В. Підмогильний і як літературний редактор журналу «Життя й революція», з редакції якого був усунений після 1930 року, пісоя чого через політичні мотиви його твори не допущено до друку.

У 1933-1934-ті пише «Повість без назви..», який так і не закінчив.

Арешт Підмогильного відбувся 8 грудня 1934-го. Письменника було засуджено на десять років ув’язнення на Соловецьких островах.

9 червня 1935 прибув на Соловки як особливо небезпечний політичний злочинець. У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, у яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

3 листопада 1937-го його розстріляли в урочищі Сандармох. Валеріана Підмогильного було реабілітовано в 1956 році.