У цьому інтерв’ю Ілля Близнюк розповів про свій початок шляху в гандболі, напружений сезон в Д2 Бундусліги та плани на майбутнє.
— Іллє, ти вихованець запорізької школи гандболу. Розкажи про перші кроки в цьому виді спорту, з чого почалось захоплення грою?
— До нас у школу прийшов тренер із гандболу, запропонував прийти на тренування. Я тоді ще не знав, що таке гандбол. Відвідав перше тренування, там побачив своїх друзів, і так затримався в цьому виді спорту.
Після закінчення школи я потрапив до молодіжної команди ЗНТУ-ЗАБ, там провів 3-4 роки й потім же перейшов до «Мотору».
— За той період, проведений у «ЗНТУ-ЗАБ», ти багато разів отримував відзнаку MVP матчу. Яких навичок здобув за той час, чому навчився?
— У нас тренером був Ростислав Анатолійович Ланевич, який багато чому мене навчив. Тоді ще я грав на позиції правого крайнього. Багато працював, вчився бросати в падінні.
— У той час ви багато тренувань проводили з основним складом «Мотору». Як воно, коли потрапляєш на тренування до «старших»?
— Було дуже важко: й морально, й фізично. Я тоді був слабкішим гравцем, аніж зараз. До того ж, у порівнянні з гравцями основного складу. Було важко відповідати їхньому рівню, але це був гарний досвід для мене.
— На твою думку, залучення гравців фарм-клубу до тренувань з основним складом «Мотора» допомогало розвитку молоді в професійному плані?
— Так, це дуже гарний досвід. Ми тренувались з більш досвідченими гравцями, тому на свої ігри виходили більш впевненими.
— Можеш згадати той день, коли тебе запросили до основного складу «Мотора»?
— Погано пам’ятаю той день. Але, напевно, мені тоді зателефонував Ростислав Ланевич та сказав, щоб я прийшов на тренування до першої команди, бо на мене хочуть подивитися тренери.
— Що ти відчував під час того перегляду? Було страшно, чи був якийсь мандраж?
— Та й мандраж був, і страшно було. Бо хотілося показати себе з найкращого боку, показати що я вмію, щоб вони мали мене на увазі в песпективі.
— Зараз ти один із небагатьох у команді з того складу, який брав участь у чемпіонаті Д2 Бундесліги в Німеччині. На той час росія вже розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Де перебували твої близькі?
— Мої рідні знаходились в Берліні. По чемпіонату: ми розуміли, що ми в гостях, і ставитись до нас будуть відповідно. Провести весь сезон не на власній арені — це дуже важко, як для спортсменів. Тому ми розуміли, що потрібно буде працювати в два рази більше.
— «Мотор» брав участь у Д2 Бундесліги поза конкурсом. Розкажи про цей ігровий досвід.
— Це був важкий сезон через велику кількість матчів. За сезон ми зіграли понад 60 ігор, це дуже гарний досвід для нас.
Спочатку це було важко для нас, але ближче до середини сезону ми впорались із цим навантаженням.
— У Д2 Бундесліги досить висока конкуренція, де навіть команда-аутсайдер може відібрати очки в лідера турнірної таблиці. Наскільки важко було налаштовуватись на кожну гру?
— Напевно, це не давало нам часу розслабитись в повній мірі, тому кожну гру ми налаштовувались, було важко. Майже кожна гра була м’яч у м’яч.
— Ти отримав досвід у грі з потужними командами. Наскільки це тебе загартувало?
— Цей досвід мені дуже допоміг, зараз я відчуваю себе більш впевненим.
— Паралельно з матчами регулярного чемпіонату Д2 Бундесліги «Мотор» брав участь у Євролізі. Наскільки складно було поєднувати ці турніри?
— Було важко налаштовуватись, тому що було багато ігор, майже через день були матчі. На перших іграх був мандраж, тому що нашими суперниками були міцні та зіграні команди.
— Можеш виділити команди Д2 Бундесліги, з якими тобі було найскладніше грати?
— Не можу виділити жодної команди, тому що було важко грати з кожною. У Д2 Бундесліги дуже висока конкуренція.
— Ти застав той час, коли в складі «Мотору» ще грали легіонери. До тебе, як до більш досвідченого гравця, звертаються молоді гравці за порадою?
— Ні, не звертаються. У нас в команді є більш досвідчені гравці, вони до них звертаються. Я себе не вважаю досвідченим гравцем, мені ще треба працювати й працювати.
— Розкажи про свої захоплення, окрім гандболу. Чим ти займаєшься у вільний час?
— Гуляю, дивлюся фільми, граю у відеоігри.
— Що найбільше подобається з відеоігор та кіно?
— Напевно, з відеоігор це перегони та шутери. А з фільмів полюбляю фантастику та MARVEL.
— Про що ти мрієш? Чого хочеш досягти на ганбольному майданчику та поза нього?
— Як і всі гандболісти, я мрію грати в Лізі чемпіонів, здобути перемогу на Олімпійських іграх, грати на високому рівні. А поза майданчиком мрію про великий будинок.
— У два чи три поверхи?
— Два досить.
— У якому чемпіонаті ти хотів би спробувати свої сили?
— Точно в Бундеслізі, тому що дуже сподобався чемпіонат. І, мабуть, у Франції.
— Якщо ти перечитаєш че інтерв’ю за п’ять років потому, що б ти хотів досягти за цей час?
— Хочу грати за топ-команду, хочу набиратися досвіду. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підписуйтесь на Акцент в 
Источник: https://akzent.zp.ua/pravij-napivserednij-zaporizkogo-motora-illya-bliznyuk-pro-dosvid-gri-v-d2-bundesligi-debyut-v-yevrolizi-ta-plani-na-majbutnye/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
