15 листопада Сергій Притула відвідав Запоріжжя із офлайн-звітом про роботу Фонду Притули.
Як це було та про що говорили на зустрічі — дивіться у репортажі Акценту.
На початку Сергій Притула зазначив, що сам фонд у тому вигляді, в якому є зараз, з’явився після повномасштабного вторгнення. До цього він волонтерив самостійно як фізична особа у 2014 році. У 2020 році з’явився фонд, який складався з трьох людей і був спрямований на проєкти немілітарного характеру. Наразі ж у фонді близько 115 людей, проте як зазначив сам пан Притула:
Сім’я нашого фонду — це 115 людей, які тут працюють і мільйони людей навколо, які допомагають словом та донатами.
Основні напрями Фонду Притули
Зараз фонд працює у чотирьох основних напрямах: мілітарний (робота напряму з військовими), гуманітарний (з цивільними, що постраждали внаслідок російської агресії), мережа ценрів готовності цивільних (навчання цивільних різних базових діяльностей), партнерство з військовою школою “Боривітер” (навчання військовій службі). Основним напрямком є мілітарний, вій й акумулює біле коштів:
В 2022 році виклики зросли кратно. Ми як і всі займалися всім підряд: що могли — то купували, кому треба було — тим роздавали. Але потім зрозуміли, що варто сконцентрувати свою увагу на тих напрямках, де ми маємо найбільшу фаховість.
Тож, на сьогодні у фонду 5 основних напрямів у мілітарній сфері: дрони і БПЛА, оптика, зв’язок, тактична медицина і транспорт. Але, за словами пана Сергія, з часом фонд еволюціонував, адже з’являлися виклики на полі бою. Тому зараз фонд працює ще з FPV-дронами, з системою ППО, із засобами радіоелектронної боротьби, обладнанням командо-штабних машин та ремонтом і відновленням трофейної бронетехніки.
Дрони та БПЛА одна з найосновніших спеціалізацій фонду. За словами власника фонду, у них майже півтора десятка різних БПЛА, які вони закуповували, а 90% з них — українські виробництва. Адже філософія фонду полягає у тому, щоб гроші громадян працювали на українську економіку.
У гуманітарному напрямку фонд плідно працює з медициною, насамперед із прифронтовими та деокупованими територіями. За словами Сергія Притули, зараз є дві медичні місії: разом з миколаївською клінікою “ЗДРАВО” вони закриваємо потреби по первинці у південному регіоні (це стосується виїздів лікарів та медсестер на потрібні місця, призначення ліків тощо) і по вторинці робота з БФ “FRIDA”, тут лікарі їдуть у населені пункти, де взагалі немає медичного сервісу:
Наприклад, завтра я їду у Запорізьку область, в одну територіальну громаду, до якої ми привозимо мобільну стоматологію. Адже дуже багато літніх людей, із зубками проблеми, в Запоріжжя виїхати страшно, логістика ускладнена маршрутки не ходять, а зуби лікувати треба. І це не просто консультації, а оперативне втручання.
Також Фонд Притули закуповував в українських виробників і ставив людям модульні будинки. За словами пана Сергія, зараз один з їхніх магістральних проєктів спрямований на облаштування та ремонту бомбосховищ у школах, а у вже діючих сховищах займаються облаштуванням технікою та меблями.
Центрів готовності цивільних налічується 87 в 21 області України. За словами Сергія Притули, вони навчили за два з копійкою роки 65 тис. чоловік за різними напрямками навчання: від домедичної допомоги, стрілецької справи до курсів із психологами, навчання людей спілкуватися з тими, хто повернувся з війни. У Запоріжжі у березні з’явився ЦКЦ, там проведено понад 100 тренінгів, понад 1300 людей пройшли навчання. Загалом є 35 напрямків навчання.
Сергій Притула також дуже пишається співпрацею фонду з військовою школою “Боривітер”:
Коли ми підписували з ними меморандум у 2022 році, у них було 5-6 напрямів навчання і в місяць вони випускали 400 курсантів. Коли ми підписали меморандум відбулася синергія: у нас були гроші, а у них інструкори та знання. Наша співпраця дала можливість збільшити їм інструкторську базу і, відповідно, пропускну здатність українських військових по навчанню. Та також збільшити кількість напрямів по навчанню.
Мегазбори
Як зазначив Пан Сергій, його фонд вміє робити дві речі. Згідно з дослідженням “Forbes”, Фонд Притули провів аукціони №1,№2,№4, які увійшли в п’ятірку аукціонів, на яких перераховано найбільше грошей в інтересах українського війська. Тобто фонд вміємо правильно щось продати. А друге, що його фонд вміє робити — це мегазбори на що завгодно:
Але мегазбори — 5 частина від усіх коштів, 20%, які ми акумулювали за 32 місяці великої війни. Насправді, наш мегазбір — це ті 80% щоденної роботи фонду.
Зміни у потребах військових та цивільних
Зміни військових та цивільних, порівняно з початком повномасштабної війни та теперішнім часом, спричинені об’єктивними обставинами, розвитком науково-технічного прогресу. Як зазначає Сергій Притула, у 2022 році ніхто не просив у нас РЕБ, ніхто не знав, що таке FPV, це і впливає на розподіл бюджетів на закупівлю у мілітарному напрямку роботі фонду:
Зараз це дрони, БПЛА, засоби електронної боротьби, а у 2022 з цього переліку були тільки БПЛА.Цьогоріч додалася ще одна номенклатура — роботизовані платформи, роботизовані турелі. І всюди, де можна на полі бою людину замінити на роботизовану систему, треба це робити.
А для цивільних все дуже просто. За словами пана Сергія, запити і потреби у 2022 році, які були після деокупації багатьох областей, були у всьому: харчі, вода, одяг, медицина тощо. Коли відбулася деокупація Херсонської області, після військових Фонд Притули йшов другим ешелоном і ніс засоби для зв’язку. За його словами, комунікація була дуже важлива між територіальними громадами та обласними адміністраціями. Зараз це, насамперед, медичний сервіс і інші напрями, про які ми писали вище.
Донати
Далі було те, що за словами пана Притули, люди люблять найбільше — загальна сума донатів:
Ми потихеньку прямуємо до позначки 8 мільярдів гривень. Мені як людині яка з 2014 до 2022 року акумулювала військовим 52 мільйони гривень, я собою дуже пишався, бо більше, ніж я в Україні збирав тільки фонд “Повернись живим”, дуже важко переключитися на цю суму яку ви довірили нам. І я дуже вдячний кожному, хто хоча б раз допоміг копійкою у реалізації наших проєктів.
За словами Сергія Притули, топ країн звідки донатять донатять фондові: Україна, США, Польща.
Ми дуже плідно працюємо на західних ринках збору донатів. В серпні цього року я презентував в Чикаго The Prytula Foundation U.S.A і тепер американські платники податків мають велику радість донатити Фонду Притули, але не в Україні, а в Америці, а ми здійснюємо проєкти гуманітарного напрямку.
Пан Притула також зазначив, що не буває великих і маленьких волонтерів, він вважає, що є волонтерські ініціативи з малими бюджетами та великі фонди. Більш того, на думку власника фонду, ці ініціативи не можуть працювати одна без одної:
Якщо,умовно, хлопці на Роботино подадуть заявку на Фонд Притули бо їм спалили пікапа, то бозна-скільки чекати поки до них дійде черга. Якщо вони можуть приїхати в Запоріжжя і наступного дня купити корча — дайте їм гроші, бо вони куплять собі це швидше. Ми — юридична особо, нам треба збирати купу паперів, зробити багато дій, тож від моменту поки ми щось купили і воно прийшло військовим може пройти три тижні.
Пан Сергій вважає, що подібні ініціативи працюють як шестерня — зубчик за зубчик. Він зазначає, що як великі фонди, так і одноосібні волонтери потребують підтримки, тож куди розділяти гроші — справа громадян.
Також Сергій Притула прокоментував нинішню ситуацію з донатами. Він вважає, що наступного року їх буде ще менше:
В 2022 як донатили, я навіть не згадую, бо то були зовсім інші часи. В 2023 все просіло, в 2024 ще трохи просідає. І справа навіть не в економічній ситуації або у блекаутах. Мобілізація б’є по донатах на великі системні фонди бо кожних 10 тисяч людей, які йдуть служити це мінус 30-40 тисяч сімей, які перестають донатити великому фонду, бо у них з’являється потреба донатити туди, де служать їх рідні. А спроможність донатів обмежена.
Тому пан Притула вважає, що із часом від великих фондів донати будуть все більше перетікати в бік ініціатив, які проводять самі військовослужбовці або невеликі фонди, які опікуються окремим бригадами.
Що буде з фондом після закінчення війни
Сергій Притула зазначив, що після закінчення війни його фонд на 95% перейде на гуманітарний напрямок. Він вважає, що по мілітарі напряму все ж щось буде залишатися, але із завершенням війни й армія скоротиться до умовних 300 тисяч:
Ми приглядаємося до історій, пов’язаних з реабілітацією, зокрема наша команда у Кривому Розі викупила приміщення, де буде реабілітау=ційний центр для фізичного та ментального відновлення і для військовослужбовців, і для цивільних. Я б такий, щоб масштабувати цю діяльність по всій Україні як ми зробили з ЦГЦ.
Також пану Притулі цікаві процеси відбудови України, інфраструктури, закладів освіти та медичних закладів. Він вважає, що українські волонтери не мають права розходитися після закінчення війни, вони мають об’єднуватися і виконувати дві функції: бути учасником процесу та контроль використання коштів.
Про супутник
Сергій Притула розповів, що зараз супутник на орбіті, він працює. Гарантія у нього до кінця 2025 року, в разі якщо він вийде з ладу до кінця гарантії, його замінять на інший.
Цьогоріч Міністерство оборони підписує меморандум з компанією ICEYE (вона зробила супутник). Цього б не відбулося, якщо б не наша тісна комунікація, якби ми не надали ГУР доступ до всієї бази супутникових знімків того сузір’я, а це понад 20 супутників. Мова йде про тисячі знімків, які наша військова розвідка отримала.
Також зараз відбувається виробництво макету народного спутника в масштабі 1:1, який наступного року з’явиться Національному історичному музеї України у Києві:
Ми єдина країна у світі, де суспільство скнулася по 20 гривень на супутникові можливості своїй воєнній розвідці. Я буду до старості пишатися нашою крутістю і ніхто мене не заставить розчаруватися.
Сергій Притула закликає українців фільтрувати ті інформаційні потоки, які проходять повз нас та не дати російській пропаганді зруйнувати нашу єдність:
Як тільки ми поведемось на цю пропаганду, майор ФСБ закурить папіросу і скаже: “Все у нас получилось хорошо”. Ні, так не повинно бути. І попри весь жах війни, я не пам’ятаю, коли я почував себе більш щасливим, ніж у перші місяці повномасштабного вторгнення. Тому що я ніколи не бачив стільки любові в українському суспільстві, нею було просякнуто повітря, ми дихали турботою один про одного. І я дуже хочу, щоб цей український кулак єдності не розжимався і не перетворювався в якісь окремі пальці. Тримаймося купи.
