За свої понад 200 років наше місто має не лише славетну історію, а й містичні легенди. Деякі з’явились відносно нещодавно, а деякі мають глибокі історичні коріння.
До Дня міста журналісти Forpost зібрали найцікавіші з них.
Скрипалька у весільній сукні
Ця історія сталася на початку 70-х років минулого сторіччя на проспекті Соборному, 151. Молода дівчина Оксана, закохалась в байкера (тоді ще це слово не було популярним) на танцювальному вечорі в Дубовці. Його звали Михайло, проте знайомі називали. …Чоротом. Він любив вдягатись в чорні куртки та джинси а на шоломі намалював чорта. А особливо любив велику швидкість.
Напередодні весілля він на перетині проспекту та вулиці Вячеслава Зайцева потрапив в смертельну аварію…
Саме в той час наречена вдома приміряла весільну сукню.Перед дзеркалом вона в сукні грала на скрипці. Аж раптом пролунав телефонний дзвінок. Оксана побігла відповісти, адже очікувала на Михайла.
Втім на тому кінці мама її хлопця сказала:
— Оксаночко, дитинко наша. Михайло загинув…
Дівчина впала на підлогу, не проронивши ні сльози, а потім попросила близьких її не турбувати, аби побути на самоті.
А потім взяла скрипку та почала грати сумну мелодію. Так і вийшла на балкон…
Минуло кілька років, і ця трагічна історія почала забуватись, але з того часу багато людей травневими ночами бачили в ніші на рівні п’ятого поверху цієї красивої будівлі прозору фігуру дівчини, що парила в повітрі, в довгій білій сукні з фатою зі скрипкою в руках. Дехто навіть стверджував, що чув при цьому сумну мелодію…
Тещин язик
Всі знають це місце у Запоріжжі. Так називають в Запоріжжі міст не лише через його форму.
Існує ще одна міська легенда про нього.
Був такий Степан Скляренко який мав тещу Маргариту Йосипівну. Чоловік працював на автобазі, втім тещу це не влаштовувало. То мало заробляв, то речі не там залишив, то не так подивися. Злість накопичувалась і одного разу чоловік вирішив піти на відчайдушний крок. Найняти двох алкоголіків аби вони її скинули з мосту.
Теща працювала в кафе і поверталась опівночі цим постом з великими сумками.
І вдень коли це все мало статися, чоловік дуже хвилювався, а за пів години до півночі, не втримався та набрехавши дружині про те, що забув цигарки, вискочив з дому. Він пробіг навіть повз двох здивованих кілерів напідпитку їй назустріч.
-Вирішив вас зустріти, допомогти сумки донести, бо зараз по телевізору кажуть багато хуліганів розвелось, — випалив Степан, здивованій тещі.
— Дякую, синочок!, — не менш здивовано відповіла вона.
З того часу вони зовсім перестали сваритися та жили у злагоді.
А в місті з’явився своєрідний обряд: аби у молодого з тещею було все добре перед весіллям обов’язково треба поцілувати маму майбутньої дружини на тещиному мосту.
Привид секретарки
Цей привід за легендами з’являється на перетині вулиць Олександрівська та Троїцька. Виглядає він як жінка середніх років у діловому костюмі.
За легендою молодий Брежнєв познайомився з місцевою бетоняркою на будівництві Дніпрогесу. Звали її Любов, або просто Сюзанна. Закрутився роман, через що жінка отримала посаду секретаря та, навіть, житло. Після того, як Леонід Ілліч покинув місто, вона довго не могла визначитись з вибором чоловіка. Не було щастя ані в особистому житті, ані в кар’єрі – жінці оформили ранню пенсію та забули про неї. Рідний син, коли довідався що робила мати, прокляв її та поїхав працювати на Північ.
Так Любов рано і померла в самотності. Її тіло в морзі пролежало дев’ять днів. А шостого листопада, партійці, які засиділись в обкомі, побачили привід секретарки Сюзанни. Старожили подейкують, що вночі, поблизу музею, і досі можна зустріти жінку в діловому костюмі, яка озвучує непристойні пропозиції.
Шлях до річки мертвих
Багато років тому місцеві газети писали, що висока аварійність на дамбі має свої причини. При її будівництві загинуло двоє комсомольців — їх тіла так і були поховані під великим шаром землі.
Сама дамба відносно річки «Краснючки» утворює перпендикулярний ландшафт. А червона річка асоціюється з рікою мертвих Стікс.
«Пам’ятник Фантомас (пам’ятник «Героїчна молодість», був демонтований в 2016р.) стоїть в кінці шляху та зловісне сяє пентаграмою на будьонівці наче запрошуючи в царство мертвих», — писали в газеті за 2001 рік.
Дух Гетьмана Виговського
Є легенда, що після одного вдалого бою Гетьман Виговський заховав на Хортиці в родинній схованці великі коштовності. Втім вже через пів місяця потому був відсторонений від гетьманства кошовим отаманом Іваном Сірко, через що був вимушений тікати до Польщі.
Усі спроби Івана Сірка, який добре знав Хортицю та Павла Тетері, прибрати до рук скарби Виговського, успіхом не увінчалися — схованки як і не було. У 1663 році, будучи гетьманом, Тетеря під містечком Рокитним схопив Виговського, посадив до тюрми. І не дочекавшись жодного слова, розстріляв. Розстріляв саме тоді, коли Іван Остапович на колінах читав акафіст Богородиці….
Неспокійна душа гетьмана знайшла притулок на Хортиці, біля фамільної схованки. Згідно з легендою, Сірко бачився з духом Виговського, який пообіцяв сміливому отаманові скарби в обмін на життя зрадника Тетері. Але Павло Тетеря в 1664 році, вислизнувши з-під носа отамана, забравши військову скарбницю та гетьманські клейноди, подався до Польщі і Сірко ніколи не отримав скарбів. Не знайдено вони й донині.
Легенда попереджує: якщо ви збиратимете трави на Хортиці побачите привид гетьмана – читайте акафіст Богородиці.
Джерела: С.А. Сухий, «Легенди Запоріжжя і старого Олександрівська», газети м. Запоріжжя
Легенди збирав: Славко Твердохліб