Шостого червня у культурному хабі «Південь» у Львові буде представлено мальопис «Стіни» – графічний роман про культурну спадщину Херсонщини, яка сьогодні живе всупереч війні, окупації та руйнуванню.
Напередодні події до онлайн-презентації нового українського мальопису приєдналися запоріжці. Таку можливість радо сприйняли причетні до історії Нової Каховки Інеса Атаманчук та Андрій Соколенко, а також щиро відданий історії Олег Будяк із приазовської Новоспасівки та депутатка Запорізької обласної ради Ірина Півень.
Проєкт «Збереження мистецтва Поліни Райко та пам’яті про неї», який представила мистецтвознавиця Олена Афанасьєва (кураторка Центру культурного розвитку «ТОТЕМ») отримав цього травня відзнаку Europa Nostra/ European Heritage Award.
Europa Nostra – мережа більше сотні громадських організацій, що займається захистом і популяризацією культурної та природної спадщини Європи. Заснована 1963 року в Парижі, а штаб-квартира розташована в Гаазі.
Премія підтримується програмою Creative Europe і відзначає найкращі практики у збереженні, дослідженні та популяризації спадщини.
Цьогорічна церемонія відбувалась в Нікосії на Кіпрі і стала особливою для України. Одразу три українські ініціативи отримали найвищі відзнаки, а історія чернігівської музейниці Марини Гриценко була відзначена одним із п’яти Гран-прі Europa Nostra (окрім визнання включає також виплату 10 тисяч євро).
Це одна з найпрестижніших відзнак у європейській сфері культурної спадщини, тому її отримання часто означає міжнародне визнання для музею, архіву, реставраційного проєкту, громади чи дослідницької ініціативи.
***
Олена Афанасьєва, цьогорічна лауреатка, вже майже 20 років опікується спадщиною художниці Поліни Райко. До Кіпру вона вирушила разом із Лізою Євсеєвою, яка не раз бувала в Запоріжжі – і як гостя, і як координаторка напрямку документування пошкоджень культурних пам’яток.
Засновниці та членкині Новокаховського ТОКС, архітекторки Єлізавета Євсеєва та Тетяна Євсеєва, долучилися до роботи над спадщиною Поліни Райко ще у 2021 році. Зокрема, вони були авторками історико-архітектурного опорного плану м. Олешки та включили будинок Поліни Райко до цінних об’єктів культурної спадщини міста. Власне, завдяки цій роботі будинок мисткині потрапив до переліку об’єктів культурної спадщини України за видом «монументальне мистецтво». Нині, попри руйнування та тимчасову окупацію, усі ці кроки дають можливість продовжувати працювати з цією спадщиною, знайомити світ з нею та зберігати її у доступних нині форматах як важливу складову української ідентичності.
Єлізавета Євсеєва поділилась враженнями одразу після нагородження та зазначила: «Працювати зі збереженням культурної спадщини – нагорода само по собі, бо попри всі складнощі і боротьбу ти відкриваєш світи, здобуваєш чудових однодумців, бачиш натхнення навколо. Та надзвичайно важливо, що ці багаторічні зусилля високо оцінені європейським ‘Оскаром’ в галузі культурної спадщини. Міжнародне визнання сили громадських ініціатив і ролі відчайдушної посвяти фахівців та активістів справі збереження української культури – не лише акт підтримки, важливий і своєчасний, а свідчення того, що ми робимо вагомий внесок у розвиток європейської спадщини навіть у тяжкі часи».
Цьогоріч серед 30-ти лауреатів премії Europa Nostra/ European Heritage Award три отримали представники України. Всі три українські лауреати були відзначені за роботу зі спадщиною, яку знищує росія.
Нагороду отримала ГО «Музей відкрито на ремонт» – це Леонід Марущак та його відважна команда, які з початку повномасштабної війни евакуювали з прифронтових територій безліч музейних експонатів. Леонід відвідував культурні проєкти Запоріжжя восени минулого року та розповідав про свою роботу.
Вищеназваний проєкт «Збереження мистецтва Поліни Райко та пам’яті про неї» Центру культурного розвитку «ТОТЕМ» здобув перемогу у номінації «Залучення громадян і підвищення обізнаності».
Посмертна нагорода – для Марини Гриценко, головної зберігачки фондів Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. Цей музей ми разом із Андрієм Соколенком та Оленою Довженко, онукою художника-бойчукіста Григорія Довженка, завдяки якому Нова Каховка й має такий неповторний вигляд, відвідували в межах фестивалю монументального мистецтва.
Мали зустріч із величною у своєму світогляді Галину Севрук та її врятовану ентузіастами-музейниками роботу. Побачили експозицію, що було можливо до повномасштабного вторгнення. Спілкувалися з однодумцями, який наразі розпорошила по світу війна…
“Марина приєдналася до ЗСУ як бойовий медик і загинула у серпні 2025 року. Тобто була вбита росіянами. Як і сотні тих, хто власне і є українською культурою”, – говорить Олена Афанасьєва.
Думаю, Марина залишається з нами поруч у численних фото з щасливих фестивальних подій. Та головне – вона у кожному творі свого рідного музею.
У рішенні журі зазначено: “Марина Гриценко продемонструвала виняткову відданість та професійну відповідальність у збереженні колекцій Художнього музею ім. Галагана під час облоги Чернігова. Діючи в умовах екстремального ризику та без доступу до базових ресурсів, вона захистила музейну колекцію, що має величезне українське та європейське значення. Її дії підкреслюють вразливість культурної пам’яті під час війни та є свідченням її надзвичайної мужності”.
“Пластова виховниця Марина Гриценко отримала (посмертно) європейського «Оскара» у галузі культури. Під час оборони Чернігова врятувала 17 тисяч творів українського мистецтва, як головна зберігачка фондів Чернігівського художньго музею імені Галагана. Буквально жила у музеї, відрізаному від світла, разом із донькою-пластункою.
Цього року у травні Марині би виповнилось 40 років і вона могла б отримати цю премію до свого ювілею. Однак залишила малолітню дитину (через яку прийшла до Пласту), виховну працю з новацтвом у Пласт Чернігів та пішла боронити Україну. Стала бойовим медиком 3-ї окремої штурмової бригади, 1-й штурмовий батальйон. Загинула торік 6 серпня під час виконання бойового завдання, разом із побратимами.
Посмертні премії European Heritage Awards – Europa Nostra 2026 у категорії Heritage Champions отримала донька Марини. Найпрестижнішу європейську премію у сфері культурної спадщини, яку часто називають культурним «Оскаром»…” – пише про Марину Олександр Ясенчук.
***
Щодо презентації мальопису «Стіни» шостого червня у Львові – дата обрана свідомо. Цей день – роковини підриву Каховської ГЕС. Два роки тому, в першу річницю цієї трагічної події, ми разом із Андрієм Соколенком були запрошені до Львова. Картини Григорія Соколенка, свідка будівництва Нової Каховки та її чарівності як міста-скансена у рызьблених вишиванках, стали частиною експозиції.
Шосте червня 2023 року – день, коли вода затопила десятки міст і сіл у пониззі Дніпра. День великої екологічної та гуманітарної катастрофи, наслідки якої ми продовжуємо проживати досі.
“Разом із будинками, садами й вулицями вода накрила й культурну спадщину.
У Новій Каховці постраждали «Кам’яні вишиванки» – унікальне монументальне мистецтво, яке активісти ГО «Новокаховське товариство охорони культурної спадщини» роками відкривали для України та світу.
В Олешках майже повністю були знищені розписи будинку Поліни Райко – художниці-наївістки, про яку весь світ дізнався саме після катастрофи, спричиненої затопленням.
Саме тому «Стіни» – не лише про втрату.
Це мальопис про людей, які ще задовго до повномасштабної війни рятували, документували, досліджували й захищали цю спадщину.
Про людей, які продовжують це робити навіть тоді, коли до самих місць немає доступу.
Через архіви.
Через мистецтво.
Через пам’ять.
Через нові культурні історії.
Мальопис розповідає три історії: «Кам’яні вишиванки» Нової Каховки; будинок Поліни Райко в Олешках; фортецю Тягинь на правобережній Херсонщині – на звільненій від агресора землі, яку він не лишає у спокої.
Це історії не лише про спадщину, але й про спільноти, які формуються навколо неї.
Про впертість людей, які відмовляються дозволити пам’яті зникнути.
Бо стіни нашої спадщини – це люди, які її тримають”, – такі сенси має презентація у Львові шостого червня 2026 року, і розмова, до якої залучилися у Запоріжжі вранці другого червня, онлайн.
Є у мальописах зображення ще одного запоріжця – відомого краєзнавця, співавтора «Спадщини» Юрія Вілінова, який познайомився з родиною Євсеєвих під час археологічної роботи в Тягінці.
Бо працювати зі збереженням культурної спадщини – нагорода само по собі.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК
Сообщение Про три нагороди Europa Nostra для України – за збереження спадщини в часи війни появились сначала на Газета МИГ.