У прифронтових зонах на сході України все частіше фіксують появу перегузнів — тварин, яких впродовж десятиліть вважали майже зниклими в межах нашої країни. Незвичні для людського ока хижаки все частіше трапляються військовим на очі — в окопах, укріпленнях, у зонах бойових дій. І це не винятковий випадок, а ознака масштабних змін в екосистемах.
Про неочікуване повернення перегузня в українську природу розповів доцент кафедри географії Дніпровського національного університету Вадим Манюк. За його словами, хоча системних досліджень у прифронтових районах сьогодні не проводять, військові фіксують чимало нетипових для регіону тварин, зокрема — червонокнижних.
Коли фронт стає зоною притулку для диких звірів
Тварини, що колись уникали контактів з людьми, нині змінюють поведінку. Через втрату середовищ проживання — знищені ліси, вибухами спустошені степи, пересушені балки — дикі звірі почали активно пересуватись. Частина з них потрапляє безпосередньо до місць дислокації військових — у траншеї, окопи, укріплення.
Перегузні, невеликі плямисті хижаки з родини куницевих, потрапляють у ці пастки випадково. Їхня присутність біля позицій — радше свідчення екологічної кризи, ніж випадковість. Ці звірі мешкають переважно на Донеччині, Луганщині та у степах Запорізької області. Їх в Україні — менш ніж сотня. І до останніх років їх узагалі майже не бачили.
Нічний мисливець, якого рятують українські бійці
Перегузень — нічний хижак, вагою до 700 грамів, із довгим хвостом і характерним плямистим хутром. Попри свій невеликий розмір, тварина надзвичайно активна — за рік може знищити сотні гризунів. Водночас її агресивна поведінка в умовах стресу — цілком очікувана: перегузні шиплять, кусаються, і можуть бути небезпечними для людини. Військові, які знаходять тварин у пастках, нерідко змушені діяти дуже обережно — навіть при порятунку дикого звіра.
Міграції в тил: до чого призводить війна для дикої природи
За словами Вадима Манюка, з початку повномасштабної війни фауна України пережила масштабні переміщення. Зокрема, спостерігали, як дикі звірі масово пересуваються зі сходу до центральних регіонів, зокрема у бік Дніпропетровщини. У районі Нікополя фіксували чимало видів, які раніше вважалися локальними для Донеччини чи Харківщини.
Причина проста — екосистеми руйнуються. Вибухи знищують гнізда, нори, кормові ділянки. Пожежі та обстріли перетворюють природні заповідники на пустки. Тварини, особливо ті, що не здатні швидко адаптуватися, мігрують або гинуть.
Як діяти при зустрічі з дикою твариною
Екологи застерігають: навіть ослаблені й налякані червонокнижні тварини можуть нести небезпеку. Якщо ви зустріли такого звіра, не варто торкатися чи намагатися його годувати. Перегузні, зокрема, є потенційними носіями збудників сказу, тому при укусах — обов’язкова вакцинація.
Фахівці радять повідомляти про таких тварин місцеві екологічні служби або рятувальників. Навіть невелике втручання може бути корисним — головне, щоб воно не нашкодило ані звірю, ані людині.
The post Рідкісні хижаки на передовій: чому на фронті з’являються червонокнижні тварини first appeared on Портал Акцент.
