Михайлівська сільська територіальна громада, що об’єднує 15 населених пунктів, не дуже велика. На початку повномасштабного вторгнення тут мешкало трошки більше шести тисяч осіб та 700 вимушених переселенців. Жителі активно допомагали теробороні та навіть якийсь час постачали молоко до запорізького пологового будинку.
Як змінилося життя громади за два з половиною роки прифронтової дійсності, ми вирішили дізнатися у голови громади Алли Король.
Про «баки» в лісосмузі та навантаження на інфраструктуру
– Алло Миколаївно, скільки зараз жителів у громаді?
– Шість тисяч наших мешканців та близько 5200 вимушених переселенців. Маємо своєрідний рекорд: фактично на кожного місцевого приходиться один переселенець. Правда, є нюанс: людей, які евакуювалися з тимчасово окупованих територій та із зони активних бойових дій, – півтори тисячі. Інші переселенці – мешканці Запоріжжя. На нашій території 132 садових товариства, і люди переїхали на дачі, бо вважають, що тут безпечніше.
– Це додає навантаження на інфраструктуру…
– Так. Найбільша проблема – їхнє поводження з побутовими відходами, що призводить до появи стихійних сміттєзвалищ. Ми цікавимося, чи є у них договір на вивіз сміття. Отримуємо відповідь, що вони оплачують цю послугу у Запоріжжі і вивозять сміття до тамтешніх баків. Але, на жаль, ті «баки» – у найближчій лісопосадці.
Також зріс розбір води. Люди хочуть виростити овочі й фрукти – і я їх розумію. Треба сказати, що у цьому плані вони дуже заощадливі: кожен клаптик п’яти соток оброблений, знаходиться місце і городині, і деревам, і квіточкам, усе чисто й прибрано. Але на полив іде питна вода, трапляються і несанкціоновані забори води. Втім, цим грішать і місцеві мешканці.
Влітку ми підняли тариф з 22 гривень до 43-х, що викликало незадоволення. Але ми не зробили нічого протизаконного. По-перше, тариф ліцензіатам підняла НКРЕКП, для нас він зріс на 75 відсотків. Зросли ціни на електрику, пальне, мінімальні зарплати, що теж «відгукнулося» на вартості. До того ж, міністерство інфраструктури у 2022-2023 році провело аналіз щодо економічної обґрунтованості тарифів, що теж спонукало нас привести їх у відповідність до затрат. Проте мушу сказати, що теперішній підвищений удвічі тариф – найнижчий серед інших громад Запорізького регіону.
Водопостачання налагоджується спільними зусиллями
– Багато років громада має проблеми з водогоном. Чи вирішується якось це питання?
– Є інвестиційна програма поступової реконструкції водогону довжиною 114 кілометрів. Ми разом з Петромихайлівською громадою написали і захистили відповідну заявку на нашу частину, і у цьому році з Держбюджету виділено 88 мільйонів гривень. Проєкт реалізовував департамент ЖКГ Запорізької військової адміністрації. Водогін збудований, зараз відбуваються випробування, йдуть перевірки. Сподіваюся, що до кінця року водогін буде запущено.
А власними силами ми реалізуємо багато грантових проєктів, спрямованих на подолання аварійних ситуацій та покращення якості води. Зокрема, Норвезька рада біженців надала труби для двох кілометрів водогону і на 12 мільйонів гривень – різноманітне обладнання. Ми навчили наших людей, як правильно ним користуватися, бо краще за нас ніхто цю роботу не зробить.
Отримали також грант від Угорської екуменічної служби допомоги Україні на ділянки водопроводу у Вільноандріївці та до села Криничне. Благодійна організація «Людина в біді» надала великі ємності для шести наших населених пунктів. А фахівці з благодійної організації Water Mission очищують воду і наповнюють нею ті ємності. Ми отримали грантове обладнання і на модернізацію двох каналізаційних вузлів.
Писати грантові заявки вчать хорватські колеги
– Бачу, громада активно товаришує з донорами. Як це вдається?
– Цим активно займається моя заступниця Людмила Ігорівна Іваніків. Ми уклали Меморандум про міжмуніципальну співпрацю з хорватським містом Пакрац. Тамтешні фахівці навчають наших, як правильно писати заявки. Ми створили «Центр розвитку Михайлівської громади», який і займається проєктами. Звичайно, не тільки про воду. Ми доклали зусилля, аби громада була внесена до переліку, де будуються підземні школи. Державним коштом невдовзі розпочнеться будівництво такої школи на 99 дітей у селі Люцерна.
Від Міжнародної організації з міграції ми отримали генератори і чотири мобільних котельні, що працюють на пілетах. Одна вже монтується у Соколівській гімназії, бо з 1 вересня там у змішаному форматі навчається більше ста дітей. Там ми капітально відремонтували укриття, провели вентиляцію, воду тощо. Потім котельні будуть встановлені у дошкільному закладі у Вільноандріївці та інших, які живляться електроенергією.
– Пілети для котелень треба буде купувати чи можна буде робити їх на місці?
– Ми працюємо крок за кроком. Зараз до комунальної власності громад передано лісосмуги, які треба привести до ладу: інвентаризувати, визначити їх межі, почистити… В перспективі гілки можна було би використовувати для виробництва пілетів. Але поки що це лише бачення, на все потрібні кошти і час.
Про доходи і видатки
– Економічна ситуація в громаді задовільна?
– Після деякого провалу 2022 року у 2023 та 2024 роках маємо перевиконання бюджету. Його основу складають ПДФО, податок на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, акциз на пальне – на території три АЗС, які справно сплачують кошти до нашого бюджету.
– Які зараз стосунки з фермерами?
– Попри труднощі воєнного часу, фермери вирощують і збирають врожаї. Маю сказати, що вони досить швидко перестроїлися. До повномасштабного вторгнення овочевої та бахчової продукції у нас майже не було – везли з Мелітопольщини, Херсонщини. Минулого року наші фермери вже посіяли ці культури, придивилися, як воно пішло, і цього року уже не насіння в землю кидали, а садовили розсаду, яку виростили у власних тепличках.
Більшість фермерів та підприємців допомагає громаді. Ми нещодавно відкрили Алею пам’яті, вона зроблена їхнім коштом, сільрада дала гроші тільки на плитку. А громада інформує їх про усі державні та грантові програми, що можуть підтримати їхні господарства, наші держреєстратори допомагають в роботі з реєстрами.
Щодо видатків. На нас лежить багато соціальних зобов’язань. Цього року громада передала 5,5 мільйона гривень до обласного фонду на підтримку армії. Ми також надаємо одноразову допомогу у розмірі 15 тисяч гривень тим, хто мобілізувався. І по п’ять тисяч гривень – певним категоріям мешканців на підготовку до зими.
Громада має дві амбулаторії та три ФАПи. Ми утримуємо приміщення (виділяємо кошти на опалення, електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо). У нас працюють три сімейних лікаря, працевлаштованих у Вільнянську. Туди ми переховуємо субвенцію на надання безкоштовних ліків для наших пацієнтів хворих на цукровий діабет, онкологію, орфанні захворювання, туберкульоз, відшкодовуємо витрати на транспорт для тих хто отримує гемодіаліз.
А власне в громаді є програма «Турбота», завдяки якій ми підтримуємо інсультників, інфарктників, людей, що потребують вартісного лікування тощо.
Хто хоче жити й працювати – максимально намагаються це робити
– На початку повномасштабного вторгнення громада дуже згуртувалася у підтримці військових і одне одного. Чи не ослабла ця підтримка і чи долучаються до спільних справ нові мешканці громади?
– Люди не втомлюються допомагати нашим захисникам: як робили «закрутки» і ліпили вареники – так і продовжують це робити. Щодо нових мешканців, то… Хто хоче жити і працювати, той максимально намагається призвичаїтися й увійти до спільного життя. Багато переселенців працевлаштувалися – і в установах і закладах громади, і у фермерів, і у підприємців. Знаю людей, якими щиро захоплююся: вони не лише не падають духом, а й підтримують і допомагають іншим.
– Читала в соцмережах, що у громаді активно діють «Креативний молодіжний простір», «Жіночий клуб», спільнота жінок-лідерок, громадська організація «Відбудова, зміцнення, розвиток», ветеранська спільнота. Які добрі справи на їхньому рахунку?
– Про це нехай вони самі вам розкажуть. А я лише додам, що наша сила – в команді – апарату сільради, виконкому, депутатів сільської ради, відділу соцзахисту, служби у справах дітей, відділу освіти, відділу фінансів, поліцейських громади, працівників комунальних підприємств та установ. Усі знають, що його роботу ніхто інший не зробить. І відповідально працюють на Перемогу і розвиток громади.
Розмовляла Ганна ЧУПРИНА
*Про перелічені вище ініціативи, спрямовані на підвищення єдності та емоційного здоров’я у Михайлівській сільській територіальній громаді «МИГ» розповість у наступних спецвипусках
Сообщение Розвиток Михайлівської громади: поступово, крок за кроком появились сначала на Газета МИГ.