Друзья вспоминают запорожского галериста Юрия Баранника в его юбилей
18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику. Он не дожил до своего дня рождения две недели. С уходом Юрия Баранника культурная жизнь в Запорожье многое потеряла.
Напомним, что в сентябре 2006 года Юрий Баранник открыл в Запорожье, на площади Ленина, галерею «Ленин», причем в собственной квартире.» Когда начались разговоры о декоммунизации, переименовал ее в галерею Баранника. Провел там множество выставок, познакомил запорожских зрителей с творчеством известных современных украинских художников. Основал Всеукраинский фестиваль ленд-арта «Хортица». В апреле 2017 года создал в галерее единственный в стране»Музей конструктивизма. И вместе с единомышленниками буквально «влюбил» запорожцев в жемчужину конструктивизма Соцгород или Шестой поселок. И это еще не все грани творчества Юрия Баранника. Рассказ дополнят воспоминания его друзей, которыми они поделились с читателями «Индустриалки»:
Илона Турчанинова, пианистка, заслуженная артистка»Украины:
-С Юрием дружили около тридцати лет.» Мы соседи, жили через квартал. А познакомились еще во времена работы джаз-клуба в ДК энергетиков. Обычно после концерта» собирались у Юры дома (в квартире, где позже открылась галерея) и обсуждали услышанное. Юра всегда был гостеприимен. Он любил знакомить, «сдруживать» всех нас — музыкантов, художников и других творческих людей. Это многим давало толчок к новым проектам. Юра — талантливая личность, к нему все тянулись.
Мы очень дружили. Он морально поддерживал» меня на моем первом сольном концерте в филармонии в 2000 году. И, как всегда после концерта, в тот вечер мы еще долго общались, слушали музыку. Юре было интересно узнать, как на слух отличить звучание разных оркестров. Тогда устроили викторину. И удачно определяли Берлинский, Филадельфийский, Лондонский и другие оркестры. В дальнейшем Юра никогда не пропускал мои концерты и другие важные события моей жизни.
Юрий был творчески разносторонним человеком. Так, он создал интересное световое оформление для проекта «Симфония сияния» с нашим симфоническим оркестром — светоживопись.»Мы играли Скрябина, обладавшего цветным слухом. И Юра по симфонии создал и показал световую партитуру.» Еще он снял фильм «Ненаписанная повесть» по повести своего друга Николая Михайлова.»В этом фильме звучал и вальс, который Юрий написал еще в молодости.» Мой муж Андрей его аранжировал.
Организовывал Юрий в галерее и познавательные вечера-встречи. Приглашал музыкантов, художников, фотографов, они проводили лекции. Приходили композитор Дмитрий Савенко, дирижер Вячеслав Редя, я, художник Татьяна Власенко и многие другие. Это было очень интересно.
Мы всегда говорили друг другу при встрече:» «В этом городе можно жить, если есть такие люди». И действительно с Юрой в Запорожье было светлее, теплее. Всегда физически ощущала, что на проспекте слева (в галерее. — Ред)»теплится огонек. Это приятное чувство, когда знаешь и ощущаешь энергетически, что ты не одинок. Что есть родственная душа, которая понимает этот мир так же, как и ты. Это огромная утрата для всех нас. Такое ощущение, что мы все остались без дома и нам некуда пойти.
Сергей Андрух,»координатор проектов благотворительного фонда «Імпульс.Юа»:
— Ми були знайомі з самого мого дитинства. Юрій, разом з моїми батьками, водив мене в чарівний Крим. Він навчив мене любити Джозефа Айру Дассена. Влаштував мене на мою першу роботу в 1997 році, коли на морі ми відкрили кав’ярню, смажили осетровий шашлик та ловили величезних морських скатів. Він подарував мені свій перший музичний альбом та розказав, як користуватися метрономом. В його галереї я завжди відчував себе митцем та добрим гостем. З ним завжди було приємно робити спільні проекти та його завжди було неймовірно цікаво слухати.
Наша остання розмова назавжди залишиться в моїй пам’яті, бо плани зробити Запоріжжя кращим ніколи не були такими чудовими, як в його уяві. Ми говорили про створення спільної виставки разом з благодійним фондом «Імпульс.Юа», якої, скоріше за все, тепер не буде.
Эрика Равич, дизайнер, художник:
-Ми понад двадцять років дружили з Юрою. Брала участь майже у всіх його фестивалях ленд-арту, у інших проєктах. Хочеться сказати те, що ще не сказали. Юра був культурним центром — як людина, як явище. Він створював культуру, конденсував її каркас у моєму місті. Великий вплив Баранніка на Запоріжжя, на визнання міста, як володаря архітектурних перлин та принадного для туризму середовища, на сучасні мистецькі події. Юрій, як галерист, знаходив можливості регулярно — а це дуже непросто — робити виставки, заходи, освітні програми, лекціі, зустрічі з цікавими людьми на достойному рівні. Привозив відомих митців. Запрошував видатних запоріжців до співпраці. Працював і з молоддю. Сучасне мистецтво у великому промисловому місті майже не представлено. Працювати у цьому напрямку — ризики, великі ресурсні вкладення. Це можна назвати неоціненною культурною місією, за яку ми дуже вдячні тобі, Юро.
А ще у нашому місті твої заходи завжди були подіями, на яких збиралися митці. Спілкувалися, обговорювали події, плани, виникали нові ідеї та колаборації. Збиралися красиві люди (я, звісно, не тільки про зовнішність) у красивому середовищі з красивого приводу — це множило красу. Взагалі, творчі люди — це й є душа міст. Без них міста — купа бездушного каміння. Й щоб Запоріжжя жило й відроджувалося, як живе й сучасне, немало сил поклав — світла душа, життєрадісний, ініціативний, наполегливий, випромінюючий творчість Юрій Бараннік. Він — митець, галерист, креатор, куратор та ініціатор багатьох мистецьких та громадських ініціатив.
Дякуємо тобі, Юро. Не знаю, як та якими силами й на які кошти не дати загинути галереї, не дати зав`янути тім справам, які розпочав та підтримував Бараннік. Але знаєте, що? На прощанні з Юрієм художники вели розмови про те, що ленд-артові у Запоріжжі — бути, збираємо команду. Всім серцем підтримую.
Сергей Братков, художник, участник Венецианской биеннале (Харьков-Москва):
-Юра Баранник был таким волшебником, запорожским Аладдином. Из его кувшина-галереи в полночь выбегали одновременно в расстегнутом пальто три Ленина: памятник, Днепрогэс и проспект. Был тому свидетелем.
Петр Бойко, кандидат исторических»наук, со-координатор проекта «Исторические локации» галереи Баранника и научного общества имени Якова Новицкого, :
-Для мене особисто як і, мабуть, для багатьох інших мешканців міста та його гостей Юра та його галерея була тим самим містком, що вів мешканців індустріального міста у світ сучасного мистецтва. Галерея стала місцем, де збиралися однодумці в сфері культури та мистецтва. І була тим самим місцем, де народжувалися та реалізовувалися цікаві та креативні проекти. Юра нерідко сам з великим задоволенням знайомив відвідувачів з експозиціями які постійно змінювалися. Окрім того, Юра започаткував в Запоріжжі всеукраїнський фестиваль ленд-арту, який щороку відбувався просто неба чи то на Хортиці, урочищі Сагайдачному, чи на Великому Лузі та інших мальовничих містах.
З великою вдячністю згадую Юрину діяльність, пов’язану з популяризацією історії рідного міста, як частинки світової культури. А це між іншим численні виставки, музей конструктивізму, окремі проекти як «Амбасадор рідного міста», «Історичні локації» та «Баухаус Запоріжжя».
Как писала «Индустриалка», в художественном музее в течение ноября работает»выставка оригиналов росписей Марии Примаченко.
Читайте также:»Художница создает удивительные тыквы — фото.
Фото предоставлены Илоной Турчаниновой, Эрикой Равич, Сергея Угланова и автора
Источник: http://iz.com.ua/zaporoje/segodnya-izvestnomu-zaporozhskomu-galeristu-ispolnilos-byi-65-let
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook